Авакян Борис Петрович
Борис Петрович Авакя́н (нар. 7 грудня 1928 Горячеводський — пом. 5 листопада 1997) — радянський вчений в галузі біотехнології, біохімії і мікробіології вина. Доктор біологічних наук з 1970 року, професор з 1971 року, член-кореспондент Академії сільськогосподарських наук Італії. Член КПРС з 1958 року[2].
| Борис Петрович Авакян | |
|---|---|
| вірм. Բորիս Պետրոսի Ավագյան | |
 | |
| Народився |
7 грудня 1928[1] Гарячеводськийd |
| Помер |
4 листопада 1997[1] (68 років) Єреван, Вірменія |
| Країна |
 СРСР Вірменія |
| Діяльність | біохімік |
| Alma mater | Ленінградський технологічних інститут харчової промисловості |
| Галузь | біотехнологія, біохімія і мікробіологія вина |
| Заклад | Вірменський науково-дослідний інститут виноградарства, виноробства і плодівництва |
| Посада | завідувач відділом технології вин і коньяку |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | Доктор біологічних наук |
| Партія | КПРС |
Біографія ред.
Народився 7 грудня 1928 року в селищі міського типу Горячеводському в Ставропольському краї. У 1952 році закінчив Ленінградський технологічних інститут харчової промисловості за спеціальністю інженер-технолог-винороб[2], після чого:
- У 1952—1956 роках працював на заводі шампанських вин;
- у 1956—1958 роках у республіканській харчовій лабораторії;
- у 1959—1977 роках в Науково-дослідному інституті виноградарства, виноробства і плодівництва.
- у 1977—1985 роках — начальник Головного управління науки і пропаганди Міністерства сільського господарства Вірменської РСР;
- з 1985 по 1993 рік завідував відділом мікробіології і біотехнології, а з 1994 року відділом технології вин і коньяку Вірменського науково-дослідного інституту виноградарства, виноробства і плодівництва.
Помер 5 листопада 1997 року[2] в Єревані.
Наукова робота ред.
1960 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Зброжування виноградного сусла у непреривному потоці», а в 1969 році докторську, присвячену мікрофлорі вин і дії фізичних факторів на її життєдіяльність[2].
Творець нового напряму по утилізації відходів виноградарства і виноробства для отримання білково-вітамінного продукту. Вивчив дію ультразвукових хвиль, інфрачервоних і ультрафіолетових променів на мікрофлору вина; розробив і впровадив в практику безперервний спосіб зброджування виноградного сусла в потоці, теорію і практику холодної стерилізації вина в потоці з одночасним впливом ультразвукових хвиль і ультрафіолетових променів та інше.
Автор понад 300 наукових робіт і 20 винаходів[2]. Серед робіт:
- Первичное виноделие. — Єреван, 1959 (у співавторстві з А. М. Самвелян)(вірм.);
- Стерилизация вина холодильным способом. — Москва, 1972(рос.);
- Микрофлора продуктов переработки винограда — Єреван: Айастан, 1988(рос.).
Примітки ред.
- ↑ а б http://am.hayazg.info/index.php?curid=13300
- ↑ а б в г д Біологічний журнал Вірменії (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.
Література ред.
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |