Абхазький ніж
Абхазький ніж (абх. Аҧсуа ҳәызба — аҳәызба — «ніж») — традиційний ніж абхазів. Зазвичай мав клинок довжиною 13-25 см і руків'я 11-12 см. Клинок у розрізі — простий клин, товщина обуха не менше 3 мм. Руків'я з рогу, часто різнобарвна (чорна — ріг тура, буйвола, зі вставками більш світлого рогу або кістки оленя, бика) або ж з горіхового дерева. Форма руків'я ближча до круглої, але все ж трохи приплющена з боків. Ширина руків'я і клинка однакова, приблизно 20-25 мм. Носиться на лівій стороні, витягується двома руками. Не має хрестовини. На голівці руків'я в абхазького ножа є металеве кільце, до якого кріпиться шкіряний темляк для зручності витягування ножа з піхов[1].
| Абхазький ніж | |
 | |
| Походить з | абхази |
|---|---|
| Країна походження |
 Грузія і  Республіка Абхазія |
Історія ножа ред.
Історія походження даного ножа йде корінням у старовину. Абхазький пастушачий і мисливський ніж — дуже старовинне знаряддя, яке зберегло свою форму і зміст практично без змін протягом століть.
Складові частини ножа ред.
Традиційний абхазький ніж складається з наступних елементів: смуга, клинок, хвостовик, робоча (бойова частина), підйом клинка, обух, діл, заплічка, голомінь, носок (вістря), ріжуча кромка (лезо), підводи, гвинт хвостовика, аху — руків'я, акуадир («сідло»)[2].
Піхви ред.
Традиційні абхазькі піхви є невід'ємною частиною абхазького ножа. Піхви бувають із заднім швом, рідше з боковим. Ніж втоплюється в піхви цілком — стирчить тільки сантиметр-два руків'я. Дістають ніж за шкіряний пелюсток, закріплений за кільце на тильнику руків'я. Відмінною особливістю є те, що вони наполовину дерев'яні, а наполовину шкіряні. Дерев'яна частина являє собою немовби одну половинку від звичайних дерев'яних піхов. Виточується з розрахунком, що буде закривати і лезо і руків'я. Потім вона обтягується шкірою, яка фіксує ручку ножа з іншого боку. Устя додатково посилене другим шаром шкіри в оборот. Конструкція поєднує в собі твердість дерев'яних піхов і витонченість шкіряних. Ніхто не хоче, оступившись у горах, проткнути бік своїм же ножем. Дерев'яна частина на пару сантиметрів виступає зі шкіряного обтягування, тому ніж і топиться по самк руків'я. Для виготовлення традиційно використовується горіх.
Обов'язковим декоративним елементом піхов є орнамент із козеки, яким прошиваються піхви. Орнамент утворюється з чергування поперечних, діагональних і перехрещених рисок. В оформленні ножа і піхов традиційно використовуються чорний, червоний та коричневий кольори[3].
Застосування ножа ред.
Абхази завжди мали при собі невеликий ніж, який міг використовуватися в побутових цілях, для забивання кіз і корів, розбирання м'яса (абхази не рубали тушу тварини, а майстерно розчленовували її по суглобах на 64 придатних до вживання «частки м'яса», кожна частка має власну назву, і їй приписується строго певний «статус» при столі гостей), виготовлення ручок для сокир, вил і кіс та інших господарських справ як вдома, так і в горах.
Ритуальне значення ред.
Стародавні майстри готувалися до роботи по виготовленню таких клинків, як до подвигу. Молитви, абсолютне утримання від міцних напоїв, віддалення від дружини (вона взагалі не має переступати порога кузні) і нескінченні обмивання — невід'ємні умови роботи. До кінця відковки майстер не повинен був торкатися голою рукою до металу клинка, смуга якого кожен раз після дотику старанно обсипалась золою соломи[4].
Примітки ред.
- ↑ Бычак — нож каждого карачаевца. Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 4 вересня 2020.
- ↑ Архив журнала «ПРОРЕЗ». Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 6 травня 2012.
- ↑ Абхазский нож. Апсуа хузба. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 4 вересня 2020.
- ↑ История Абхазии. С древнейших времён до наших дней. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 4 вересня 2020.