Вікіпедія

Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая

Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан (Григорій Іоанн) Бар-Ебрей (нар. 1226(1226), Малатья — 1286, Мераге) — видатний сирійський вчений- енциклопедист, церковний діяч Яковитської (Сирійської) православної церкви.

Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая
сир. ܡܪܝ ܓܪܝܓܘܪܝܘܣ ܒܪ ܥܒܪܝܐ‎
Народився 1226[1][2][…]
Малатья, Туреччина[3][4]
Помер 30 липня 1286 або 1286[5]
Мераге, Східний Азербайджан, Іран
Поховання Mar Mattai monasteryd
Національність Ассирійці
Діяльність історик, письменник, богослов, філософ
Посада єпископ

Життєпис ред.

Народився у селі Ебро поблизу м. Малатья (сучасна Туреччина) у родині охрещеного жида Арона Туми(арабською Харуна бен аль-Туми). Звідси прізвисько майбутнього вченого — Бар-Ебрей (син єврея). З дитинства вивчав сирійську, грецьку, арабську мови. Він навчався також богослов'ю, філософії та медицини.

У 1244 році разом з батьком переїздить до м. Малатья. Тут Арон поступає на службу до монгольських феодалів. Втім у цьому ж році родина Абу-ль Фараджа переїздить до Антіохії. Тут він продовжив навчання й незабаром стає монахом Яковитської церкви. З часом починає мешкати у Триполі.

У 1246 році Абу-ль-Фарадж стає єпископом Губосу (поблизу Малатьї), висвячений патріархом Ігнатієм II. вчений отримав ім'я Григорій. У 1247 році стає єпископом Ласабене. У 1252 році очолює діоцез Алеппо, нарешті 20 січня 1264 році призначається патріархом Ігнатієм III мафріаном (головою) Яковітської церкви на Сході (у Месопотамії). На цій посаді Абуль-Фарадж залишався до самої смерті. До того він бере участь у соборі яковитської церкви у м. Сіс (Кілікія), на якій обирався Ігнатій III.

На цій посаді Абуль-Фарадж виявив себе здібним церковним та політичним діячем. Він налагодив гарні стосунки з представниками династії Хулагуїдів, які підтримували християн на противагу впливу мусульман. Абул-Фарадж часто бував у Персії, де розбудовував храми, монастирі, школи Яковитської церкви. З часом він став користуватися значним впливом серед населення, авторитетом у інших гілок християнства та монгольських володарів.

Окрім церковної діяльності Абуль-Фарадж активно займався наукою у різних напрямках, просвітництвом. Він був одним з найосвіченіших осіб свого часу, енциклопедистом середньовічної Сирії, Месопотамії та Персії.

Помер Абуль-Фарадж 30 липня 1286 року у Маразі (сучасний Іран), де жив у печері з 1279 року. Його було поховано у монастирі Мар Маттай поблизу м.Мосул.

Творчість ред.

Найбільшим твором Абуль-Фараджа стає «Книга знаменних історій», в якій подається історія сирійської, несторіанської церкви, антіохійського патріархату. Тут же викладено історичні події Сирії та Палестини. Ця праця є важливим джерелом при дослідженні історії хрестових походів.

Крім того Абуль-Фараджом написано багато праць з богослов'я («Скарбниця таємниць»), філософії, медицини, граматики.

Писав Абуль-Фарадж здебільшого сирійською та арабською мовою.

Примітки ред.

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Swartz A. Open Library — 2007.
  3. ↑ http://www.theodora.com/encyclopedia/b/jacob_barsalibi.html
  4. ↑ http://www.jewishencyclopedia.com/directory/G/6865
  5. ↑ https://www.bartleby.com/library/bios/index2.html

Джерела ред.

  • Sebastian Brock: Gregor ibn al-cIbri. In: Lexikon für Theologie und Kirche. 3. Auflage. Bd. 4, 1995, S. 1001f.
  • Friedrich Wilhelm Bautz: Bar Hebräus. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 1, Hamm 1975, Sp. 370—371 (gekürzte Onlinefassung).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абу-ль-Фарадж_Мар-Гіваргіз_Юхан_Бар-Иврая&oldid=39370458