Абсалямов Абдурахман Сафійович

Абдурахма́н Сафі́йович Абсаля́мов (*28 грудня 1911(19111228), Старо-Аллагулов) — татарський радянський письменник.

Абсалямов Абдурахман Сафійович
тат. Габдрахман Сафа улы Әпсәләмов, Ğabderaxman Safa uğlı Əpsəlәmov
Народився 15 (28) грудня 1911
Старе Аллагулово, Краснослободський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер 7 лютого 1979(1979-02-07) (67 років)
Казань, РРФСР, СРСР
Поховання Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Країна  Російська імперія
 СРСР
Місце проживання Q110780803?, Казань[1]
Kalinina Streetd[2]
Діяльність письменник, політик
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Роки активності з 1937
Жанр оповідання і роман
Партія КПРС
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»

CMNS: Абсалямов Абдурахман Сафійович у Вікісховищі

Член КПРС з 1943.

Народився у с. Старо-Аллагулові (Мордовська АРСР).

Друкується з 1937; перша збірка оповідань — «Сонце щастя» (1941). Найвідоміші: романи «Орлята» (1948), «Газінур» (1953) — про радянську молодь у роки німецько-радянської війни. Робітничій молоді присвячений роман «Незгасні вогні» (1958).

Твори ред.

  • Український переклад — Орлята. К., 1955;
  • Газінур. К., 1957.

Примітки ред.

Література ред.