Абросимов Павло Васильович
Павло Васильович Абро́симов (рос. Павел Васильевич Абросимов; 27 грудня 1900, Корінна Пустинь — 21 березня 1961, Москва) — російський радянський архітектор; член-кореспондент з 1950 року та дійсний член з 1956 року Академії будівництва і архітектури СРСР.
| Абросимов Павло Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 14 (27) грудня 1900 |
| Смерть | 21 березня 1961[1] (60 років) |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна (підданство) |
 Російська імперія СРСР |
| Навчання | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна |
| Вчителі | Фомін Іван Олександрович і Щуко Володимир Олексійович |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Москва, Санкт-Петербург і Баку |
| Членство | Спілка архітекторів СРСР |
| Нагороди |
  |
 Абросимов Павло Васильович у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився 14 [27] грудня 1900 року на слободі Корінна Пустинь Курської губернії Російської імперії (нині село Свобода, Курська область, Росія) в сім'ї робітника. 1910 року переїхав з батьком до Баку, де працював мастильником на нафтових промислах. 1919 року закінчив технічне училище в Баку, а 1920 року — Вищі курси політпросвітроботи при Університеті імені Якова Свердлова в Москві. Протягом 1921—1923 років навчався на живописному факультеті Бакинського політехнічного інституту; протягом 1923—1928 років — в Ленінграді на архітектурному факультеті Вищого художньо-технічного інституту, де був учнем Івана Фоміна, Володимира Щуко.
Після здобуття освіти до 1933 року жив і працював у Ленінграді, а з 1933 року — в Москві. Член ВКП(б) з 1944 року. У 1953—1955 роках — член Комітету Ради Міністрів СРСР з будівництва. Протягом 1955—1961 років працював відповідальним секретарем Спілки архітекторів СРСР. З 1957 року член виконавчого комітету Міжнародної спілки архітекторів (у 1958 році був президентом V конгресу Міжнародної спілки архітекторів у Москві[2]).
Помер в Москві 21 березня 1961 року. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 8, ряд № 10). Надгробний пам'ятник є вертикальною стелою, складеною з двох гранітних блоків. На верхній, трохи виступаючій частині, висічено ім'я покійного і встановлений кам'яний барельєф — портрет архітектора, виконаний в профіль. Перед стелою покладена невеликого розміру могильна плита з такого ж каменю, на ній влаштована клумба. Надгробок має масивний кам'яний цоколь[3].
Проєкти ред.
- реалізвані
- Будинок політкаторжан на площі Революції в Ленінграді (1928—1932, у співавторстві з Григорієм Симоновим та Олександром Хряковим)[2];
- Житловий масив Транспортної академії в Ленінграді (1933—1936)[2];
- Транспортна академія в Ленінграді (1934—1938)[2];
- Будинок Ради Народних Комісарів УРСР у Києві (1936—1938, виконав проєкт і керував спорудженням; разом з Іваном Фоміним);
- Головний корпус Білорусько-Російського університету в Могильові (1938—1941);
- Реконструкція будівлі Театру імені Євгенія Вахтангова в Москві (1946—1947);
- Висотна будівля Московського університету (1949—1953, спільно з архітекторами Сергієм Чернишовим, Львом Руднєвим, Олександром Хряковим та іншими).
|
 |
 |
 |
- конкурсні[2]
- Будівля Наркомважпрому у Москві (1934—1937, разом з Іваном Фоміним та Михайлом Мінкусом);
- Будівля Академіх наук СРСР у Москві (1934, разом з Іваном Фоміним та Олександром Великановим);
- Будівля Палацу Рад СРСР у Москві (1958 і 1959, разом із співавторами).
Відзнаки ред.
- Лауреат Сталінської премії І ступеня (1949; за будівлю Московського університету);
- Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.
Примітки ред.
- ↑ а б Абросимов Павел Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Искусство стран и народов мира, 1971, с. 636, Т. 3.
- ↑ Пам'ятник на могилі Павла Абросимова. [Архівовано 5 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Абросимов Павел Васильевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Абросимов, Павел Васильевич // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1971. — Т. 3 (Молд. ССР — РСФСР). — С. 636. (рос.);
- Абросимов Павел Васильевич // Москва. Энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1980. — С. 96. (рос.);
- Абросимов Павло Васильович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 10. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Абросимов Павло Васильович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 6. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Т. С. Кілессо. Абросимов Павло Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.