Абрикосова олія — вичавлена з ядер абрикосу (Prunus Armeniaca) рослинна олія. Вміст олії в ядрах становить 40-50%. Олія схожа на мигдалеву олію і персикову олію, яка отримується таким же чином з ядра відповідних плодів. Абрикосова та мигдалева олія, використовуються так само в косметиці для пом'якшення шкіри.[1]

Температура плавлення (застигання) 251-261°C, густина при 288К — 915-921 кг/м3, температура деструкції(руйнування) 513-523К, молекулярна маса 850-940.[2] За показником індексу антифракційності переважає ріпакову, кукурудзяну, арахісову, соняшникову, оливкову, вишневу, рицинову, сливову, виноградну та томатну.[3]

Абрикосову олію використовують для поліпшення стану волосся голови. Макуха використовуватися окремо — для вилучення ефірної олії, яка містить амігдалин — безбарвний кристалічний глюкозид.

Олія, головним чином, складається з олеїнової кислоти і лінолевої кислоти, обидві з яких є ненасиченими жирами.

Примітки ред.

  1. Mrs. M. Grieve. "A Modern Herbal [Архівовано 9 серпня 2008 у Wayback Machine.]". Botanical.com [Архівовано 17 серпня 2012 у Wayback Machine.]
  2. О.В. Кузишин, Г.О. Сіренко, О.Г. Сіренко, Н.І. Джуренко, О.П. Паламарчук, О.Л. Сав’як. Мастильні матеріали на основі рослинних олій для контактних поверхонь твердих тіл під час тертя та зношування (Огляд) // Фізика і хімія твердих тіл Науковий журнал — 2009. — Том 10. №4
  3. Сіренко О.Г., Кузишин О.В., Джуренко Н.І., Паламарчук О.П. ІЧ-спектральний аналіз олій горішків сосни кедрової європейської (Pinus cembra L.) та сосни кедрової сибірської (Pinus sibirica). // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Серія Біологія. Збірник наукових праць. - 2008 — №9.

Див. також ред.