Абрамов Федір Олександрович
Федір Олександрович Абра́мов (рос. Фёдор Александрович Абрамов; 29 лютого 1920, село Веркола, Архангельська губернія — 14 травня 1983, Ленінград) — російський радянський письменник, літературознавець, публіцист. Один з найбільш відомих представників так званої «сільської прози», напрямку радянської літератури 1960-1980-х років.
| Абрамов Федір Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Фёдор Александрович Абрамов | ||||
| Народився |
29 лютого 1920[1][2][…] Веркола, Пінезький муніципальний район, Arkhangelsk Okrugd, Північний край, РСФРР | |||
| Помер |
14 травня 1983[2][3][…] (63 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР | |||
| Поховання | Архангельська область | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Російська СФРР СРСР | |||
| Діяльність | письменник, літературний критик, прозаїк, історик літератури, публіцист, літературознавець, літературознавець | |||
| Сфера роботи | Росія, література[5] і літературознавство[5] | |||
| Alma mater | філологічний факультет СПбДУd | |||
| Заклад | філологічний факультет СПбДУd | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 1949 | |||
| Жанр | оповідання, нарис, повість[d] і роман | |||
| Партія | КПРС | |||
| Учасник | Друга світова війна | |||
| Нагороди |
     | |||
|
| ||||
 Абрамов Федір Олександрович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис ред.
Народився в селянській родині, був молодшим з п'яти дітей. Батько: Олександр Степанович Абрамов (1878—1921), займався візництвом в Архангельську. Мати: Степанида Павлівна, уроджена Заварзіна (1883—1947), селянка зі старовірів. Коли Федору був рік, батько помер.
Після закінчення Веркольської чотирирічної початкової школи Абрамов пішов у 5 клас до Кушкопальської школи. У 1933 році переїхав до райцентру — село Карпогори (45 км від Верколи), щоб закінчити десятирічну школу. У 1938 році після закінчення з відзнакою середньої школи був зарахований без іспитів на філологічний факультет Ленінградського університету, який закінчив уже після війни.
- 1941—1943 після 3-го курсу перебував у лавах Радянської армії;
- 1943—1945 — співробітник органів контррозвідки «Смерш»;
- 1948—1951 — аспірант Ленінградського державного університету,
- 1951—1960 — викладач на кафедрі радянської літератури цього ж університету.
З 1949 друкував літературно-критичні статті, з 1950 розпочав літературну діяльність. У літні канікули 1950 року почав писати свій перший роман «Брати і сестри», який був закінчений через шість років. Протягом двох років роман не брали до публікації.
На початку хрущовської відлиги в 1954 році опублікував у журналі «Новый мир» статтю «Люди колгоспного села в післявоєнній літературі», в якій виступив проти прикрашання стану справ на селі. Під загрозою звільнення з ЛДУ був змушений визнати помилковість своєї статті.
Найважливішим твором Абрамова є цикл із чотирьох романів «Брати й сестри» («Братья и сестры»; 1963), «Дві зими й три літа» («Две зимы и три лета»; 1968), «Шляхи-роздоріжжя» («Пути и перепутья»; 1973), «Дім» («Дом»; 1978)[6].
Примітки ред.
- ↑ Абрамов Фёдор Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ ВУЕ
Посилання ред.
- Абрамов, Федір Олександрович [Архівовано 3 травня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ