Вікіпедія

Абрамов Сергій Єгорович

хокеїст
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абрамов.

Сергій Єгорович Абрамов (10 липня 1956, Новокузнецьк, СРСР — 23 травня 2019, Іжевськ, Росія[1]) — радянський і російський хокеїст, лівий нападник. Чемпіон світу серед молодіжних команд і чемпіон Європи серед юніорів. Майстер спорту СРСР. Заслужений працівник культури Удмуртської АРСР. Найрезультативніший гравець «Іжсталі» в чемпіонатах СРСР.

Сергій Абрамов
Особові дані
Народження 10 липня 1956(1956-07-10)
Новокузнецьк, СРСР
Смерть 23 травня 2019(2019-05-23) (62 роки)
Іжевськ
Зріст 178 см
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1972–1978  «Металург» (Новокузнецьк) ? (160)
1978–1980  СКА (Новосибірськ) 78 (69)
1979–1980  «Металург» (Новокузнецьк) 22 (18)
1979–1992  «Іжсталь» (Іжевськ) 655 (286)
1991–1992  «Славія» (Софія, Болгарія)[en] ? (?)
1992–1993  «Ратінген» (Німеччина) ? (?)
1993–1995  «Прогрес» (Глазов) 38 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995–2006  «Іжсталь» (Іжевськ)
2012–2013  «Іжсталь» (Іжевськ)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Спортивна кар'єра ред.

Вихованець новокузнецької хокейної школи, перший тренер — Володимир Якович Чернов. У фінальній групі юнацької першості СРСР 1973 року «Металург» переміг московський «Спартак» (8:1) і посів п'яте місце, а на Сергія Абрамова звернули увагу тренери збірної і[2]. Наступного року в Швейцарії став срібним медалістом чемпіонату Європи і третім бомбардиром збірної СРСР. Кращу результативність показали крайні форварди першої ланки Борис Александров і Віктор Хатулєв[3]. Усть-каменогорець через два роки стане олімпійським чемпіоном, а ленінградець — буде першим обраним серед радянських хокеїстів на драфті Національної хокейної ліги. 1975 року у Франції здобули золоті медалі завдяки переконливому реваншу над шведами (8:0). Цього разу став другим бомбардиром команди, а лідером — «спартаківець» Дмитро Федін, з яким тривалий час гратиме в Іжевську[4].

Того сезону в Канаді пройшов другий неофіційний чемпіонат світу серед молодіжних команд. Завдяки мінімальній перемозі над господарями турніру команда Радянського Союзу здобула золоті нагороди (4:3, вирішальну шайбу закинув Віктор Хатулєв). Абрамов забивав командам Фінляндії і США. Серед суперників слід відзначити канадця Браяна Троттьє, чехословака Петера Штястного і шведа Томаса Градіна[5]. Додому поверталися разом з хокеїстами ЦСКА і «Крила Рад», які проводили першу клубну суперсерію проти команд НХЛ. В літак потрапила блискавка, але не завдала особливої шкоди. Влітку, разом з Василем Первухіним, отримав запрошення від московського «Динамо». Здав необхідні документи до прикордонного училища, де всі «динамівці» проходили службу, але згодом передумав і залишився вдома. На чемпіонаті світу-1976 у Фінляндії команда СРСР не втратила жодного очка і знову посіла перше місце. Абрамов відзначився влучними кидками в іграх з скандінавськими командами[6]. На всіх чотирьох турнірах грав разом з одноклубниками Анатолієм Степановим і Сергієм Лантратовим[ru]. Його партнерами у цих командах були гравці, які згодом захищали кольори і національної збірної. Це зокрема, воротарі Юрій Шундров, Володимир Мишкін, захисники Зінетулла Білялетдінов, Сергій Бабінов, В'ячеслав Фетісов і нападник Микола Дроздецький.

У березні 1976 року виступав за другу збірну Радянського Союзу на турнірі газети «Ленинградская правда». Три команди набрали однакову кількість балів, але завдяки додатковим показникам сильнішим став колектив Віктора Тихонова[7][8].

За основну команду «Металурга» Лантратов — Степанов — Абрамов дебютували у грудні 1972 року, на той час все тріо ще навчалося у школі. У першому матчі з «Кристалом» (Електросталь) відзначився трьома закинутими шайбами. Поступово ставав одним з лідерів сибірської команди, встановив клубний рекорд результативності за сезон — 57 голів. 1976 року Віктор Тихонов запрошував до ризького «Динамо», але Сергій Абрамов не бажав їхати з рідного міста[9]. У 1978 році був призваний на війському службу, грав за СКА (Новосибірськ) разом з кемеровськими спортсменами Сергієм Лантратовим, Олександром Корніченком, Анатолієм Степановим, Олександром Менченковим, Олегом Васюніним («Шахтар» Прокоп'євськ) і уродженцем Алма-Ати Ігорем Кузнецовим. У цей час надходили пропозиції від челябінського «Трактора», московського ЦСКА і друге від латвійського «Динамо». У розпалі сезону 1979/1980 Абрамов і Корніченко повернулися до Новокузнецька, багато забивали, а наприкінці першості поїхали допомогти «іжевським сталеварам», які боролися за місце в еліті.

Перший матч провів 5 квітня 1980 року проти челябінського «Трактора», а 30 квітня — відзначився результативною передачею у виїздній грі проти ленінградського СКА. «Іжсталі» не вдалося закріпитися у вищій лізі, але тренеру Роберту Черенкову вдалося вмовити сибіряків залишитися в Удмуртії. Іжевський колектив був не типовим для радянського спорту: після ігор і тренувань хокеїсти могли їздити додому, а не постійно сидіти на клубній базі. Керівництво виконувало обіцянки перед спортсменами, останнім платили пристойну зарплату і відповідно, було багато охочих грати в команді. Наступного сезону до них приєднався Сергій Лантратов, який пізніше звільнився з військової служби. «Сталевари» впевнено перемогли у першій лізі, а лідерами атакувальної ланки було тріо з Новокузнецька і їх партнер по молодіжці Дмитро Федін. Сергій Абрамов першу шайбу закинув у ворота СКА (Свердловськ), а в підсумку став найкращим бомбардиром першої ліги. Того сезону встановив рекорд по забитим голам у одному матчі. Відбулося це 10 жовтня, у домашній грі з челябінським «Металургом» була здобута перемога 8:3, а на рахунку форварда — 5 влучних кидків. Наступного дня «Іжсталь» знову була сильнішою (14:3), а Абрамов повторив своє досягнення[10].

Чемпіонат 1981/1982 «Іжсталь» розпочала 26 вересня у Воскресенську, на 27-й хвилині Сергій Абрамов закинув свою першу шайбу у вищій лізі з подачі Віктора Кутергіна. До фінальної сирени також зробив 5 результативних передач, але цього виявилося замало — «Хімік» здобув перемогу з рахунком 9:8. У матчі 33-го тура, що проходив 6 лютого 1982 року зробив найшвидший клубний хет-трик — за сім хвилин у ворота саратівського «Кристала» (з 50 по 57). До речі, ця гра є найбільшою перемогою у вищій лізі (9:0). У сезонах 1980/81, 1983/84, 1984/85, 1986/87, 1987/88 — найкращий бомбардир клубу. Кращий бомбардир першого етапу вищої ліги 1985/1986: у 22 іграх набрав 31 очко (14+17). Рекордсмен «Іжсталі» у вищій лізі по кількості зіграних матчів (218), закинутих шайб (81), результативних передач (93) і набраних очок (174). Найрезультативніший гравець в історії клубу, був капітаном команди.

На початку 90-х комаднда поїхала до Болгарії, за столичну «Славію» тоді грали Дмитро Федін і Сергій Тижних. Керівництво місцевого клуба запропонувало залишитися до кінця сезону. Потім Ігор Кузнецов запросив до Німеччини, за «Ратінген» грало багато колишніх радянських хокеїстів. Андрій Фукс, Борис Фукс, Ігор Кузнецов, Олександр Енгель, Віталій Гросман[ru], Володимир Новосьолов, Сергій Вікулов і Олександр Вунш мали німецьке коріння, а легіонерами були воротар Андрій Карпін і олімпійський чемпіон Сергій Свєтлов. Остання вакансія досталася Абрамову. Останній сезон провів у складі глазовського «Прогреса», на той час «Іжсталь» вже була розформована.

1994 року почав створювати нову «Іжсталь». Перші два роки був головним тренером, начальником команди, бухгалтером, а також виконував всі інші необхідні обов'язки, які потрібні для фукціовання колективу. Розпочали з виступів на республіканському рівні, домашні матчі проводили у Глазові. Фінансову підтримку надавав Іжевський металургійний завод, відремонтували Палац спорту. 1995 року команда стартувала у групі «Надволжя» відкритого чемпіонату Росії. У сезоні 1997/1998 гради у перехідному турнірі за право участі у Суперлізі.

1986 року Президіум Верховної Ради Удмуртської АРСР присвоїв Сергію Абрамову звання «Заслужений працівник культури Удмуртської АРСР» (першому серед хокеїстів). 1989 року відзначали 30-річчя з дня заснування «Іжсталі». З цієї нагоди провели голосування, яке мало на меті визначити найкращого гравця в історії клубу. Таким обрали Сергія Абрамова. Аналогічний результат дало опитування 2012 року, ініціатором якого була Вища хокейна ліга. Номер 18, під яким він постійно виступав виведено з обігу в удмуртській команді. Светр з № 18 знаходиться на почесному місці Палацу спорту[11].

Син Костянтин Абрамов — виступав за «Іжсталь», «Мечел» (Челябінськ), «Брест» (Білорусь), «Аріада-Акпарс» (Волжськ), «Супутник» (Нижній Тагіл), «Газовик» (Тюмень), «Чебоксари», «Прогрес» (Глазов).

Досягнення ред.

  • Чемпіон світу серед молоді (2): 1975, 1976 (неофіційні турніри)
  • Чемпіон Європи серед юніорів (1): 1975
  • Віце-чемпіон Європи серед юніорів (1): 1974

Статистика ред.

Статистика виступів у лігових матчах:

Сезон Клуб Ліга І Г П О ШХ
1972-73 «Металург» Нк Д2 17 5 1 6 0
1973-74 «Металург» Нк Д2 33 13 6 19 8
1974-75 «Металург» Нк Д2 31 10 9 19 2
1975-76 «Металург» Нк Д3 - 39 - - -
1976-77 «Металург» Нк Д3 - 36 - - -
1977-78 «Металург» Нк Д3 - 57 - - -
1978-79 СКА (Новосибірськ) Д3 44 40 34 74 22
1979-80 СКА (Новосибірськ) Д2 34 29 26 55 4
«Металург» Нк Д3 22 18 7 25 6
«Іжсталь» Д1 9 0 1 1 0
Д2 6 0 5 5 0
1980-81 «Іжсталь» Д2 60 50 50 100 20
Д2 12 3 5 8 -
1981-82 «Іжсталь» Д1 44 12 21 33 12
Д2 13 5 14 19 4
1982-83 «Іжсталь» Д1 42 15 8 23 12
Д2 16 8 3 11 6
1983-84 «Іжсталь» Д1 44 10 14 24 16
1984-85 «Іжсталь» Д1 32 16 23 39 10
Д2 16 10 18 28 -
1985-86 «Іжсталь» Д1 22 14 17 31 12
Д2 10 0 2 2 4
1986-87 «Іжсталь» Д2 59 37 44 81 26
1987-88 «Іжсталь» Д1 25 15 8 23 12
Д2 35 13 21 34 16
1988-89 «Іжсталь» Д2 66 26 42 68 26
1989-90 «Іжсталь» Д2 52 22 24 46 10
1990-91 «Іжсталь» Д2 50 17 27 44 10
1991-92 «Іжсталь» Д2 42 13 13 26 6
Всього у вищій лізі 218 81 93 174 74
Всього в чемпіонаті СРСР 836+ 533 443 976 242+
1993-94 «Прогрес» (Глазов) Д2 38 9 16 25 16

Статистика виступів у офіційних турнірах:

Сезон Клуб Турнір І Г П О ШХ
1972-73 «Металург» Нк КС 2
1973-74 «Металург» Нк КС
1981-82 «Іжсталь» СС 6 3 1 4
1982-83 «Іжсталь» СС 1
1984-85 «Іжсталь» СС 1
1985-86 «Іжсталь» СС 3 3 6
«Іжсталь» КП 3 3 6
1986-88 «Іжсталь» КС 2 0
1987-88 «Іжсталь» СС 1
«Іжсталь» КП 4
1989-90 «Іжсталь» КП 1
  1. У сезоні 1972-73 «Іжсталь» провела два матчі. Два голи Абрамов завив «динамівцям» з Риги. Невідомі автори закинутих шайб у грі з талліннським «Екскаватором» (14:0).
  2. У сезоні 1973-74 відомі лише результати матчів.

У юніорській і молодіжній збірних:

Рік Команда Турнір Місце І Г П О ШХ
1974 СРСР (юніорська) ЮЧЄ   5 8 3 11
1975 СРСР (юніорська) ЮЧЄ   5 6 1 7
СРСР (молодіжна) МЧС   2 3 5
1976 СРСР (молодіжна) МЧС   2 0 2

Примітки ред.

  1. ↑ Ушел из жизни Сергей Абрамов [Архівовано 7 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Отечественный хоккей. Первый, второй, третий и четвертый эшелоны 1970/1971 — 1974/1975. Молодежные и юношеские чемпионаты СССР 1970/1971 — 1974/1975. // Под общей редакцией Александра Серебринникова. — Москва, 2014. — С. 137—138. (рос.) [1] [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  3. ↑ 1974 год. Седьмой чемпионат Европы среди юниоров (російська) . Хроника хоккея. От лорда Стэнли до наших дней. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 29 грудня 2019.
  4. ↑ 1975 год. Восьмой чемпионат Европы среди юниоров (російська) . Хроника хоккея. От лорда Стэнли до наших дней. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 29 грудня 2019.
  5. ↑ СССР — победа на канадском льду (російська) . Хроника хоккея. От лорда Стэнли до наших дней. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  6. ↑ Сборная СССР снова не знает поражений (російська) . Хроника хоккея. От лорда Стэнли до наших дней. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  7. ↑ Турнир на приз газеты «Ленинградская правда» — 1976 (російська) . «Хоккейные архивы». Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  8. ↑ 1976. Турнир вторых сборных. Ленинград (російська) . Форум хоккейных статистиков им. Виктора Малеванного. Процитовано 29 грудня 2019.
  9. ↑ Сергей Викулов. Легенда № 16 (російська) . Высшая хоккейная лига. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  10. ↑ 1980-81. Чемпионат СССР. Первая лига (російська) . Форум хоккейных статистиков им. Виктора Малеванного. Процитовано 29 грудня 2019.
  11. ↑ Зал славы (російська) . Хоккейный клуб «Ижсталь». Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абрамов_Сергій_Єгорович&oldid=42380836