Абельська Ірина Степанівна
Іри́на Степа́нівна Абельська (біл. Ірына Сцяпанаўна Абельская, рос. Ирина Степановна Абельская; нар. 1965, Берестя) — білоруський педіатр і ендокринолог, певний час була особистим лікарем білоруського лідера Олександра Лукашенка і ймовірна мати його наймолодшого сина Миколи; доктор медичних наук.
| Абельська Ірина Степанівна | |
|---|---|
| біл. Ірына Сцяпанаўна Абельская | |
| Народилася |
6 вересня 1965 (58 років) Берестя, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |
 Білорусь |
| Діяльність | лікарка |
| Галузь | медицина |
| Alma mater | Білоруський державний медичний університет (1988)[1] |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук[1] |
| Вчене звання | професор |
| Заклад | Q99929807? і Q99929813? |
| Мати | Постоялко Людмила Андріївна |
| Діти (2) | Микола Лукашенко |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Освіта ред.
Ірина Абельська народилася у 1965 році [2] у Бересті, Білоруської РСР[3]. Вона походить з сім'ї з медичними традиціями. Її бабуся була фельдшеркою, і всі її родичі були пов'язані з медициною [4]. Мати Ірини Абельської, Людмила Пастоялко, у 2001—2005 роках працювала міністром охорони здоров'я Республіки Білорусь [5]. Тітка і брат Абельської також є лікарями [4].
У 1988 році Ірина Абельська закінчила кафедру педіатрії Мінського державного медичного інституту [4] за спеціальністю «педіатрія»[5]. У 2004 році здобула ступінь кандидата медичних наук. Тема кандидатської дисертації — Рентгенодіагностика на етапах медичної реабілітації хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта. У 2011 році здобула ступінь доктора медичних наук. Тема її докторської дисертації — Шийний остеохондроз: променева візуалізація та технологія медичної реабілітації хворих [4].
Робота ред.
Ірина Абельська закінчила інтернатуру у 3-й дитячій муніципальній клінічній лікарні міста Мінська. Після чого впродовж трьох років працювала педіатром у 25-й дитячій поліклініці. У 1992—1994 роках була ендокринологом Міської ендокринологічної клініки та лікарем ультразвукової діагностики у Мінському діагностичному центрі [4] (за іншим джерелом, у 1990—1994 роках працювала консультантом-ендокринологом Клінічної лікарні № 9 [5]).
З 1994 по 2001 рік працювала лікарем-терапевтом у Республіканській лікарні Головного управління лікувально-профілактичних і санаторно-курортних установ Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Вона була особистим лікарем Олександра Лукашенка [4] (за іншим джерелом, восени 1994 року вона почала працювати лікарем вищої категорії в медичній комісії в ендокринологічному відділенні і жіночій консультації[5]). Від 2001 до весни 2007 року, а потім знову з 2 листопада 2009 року — головний лікар Республіканського клінічного медичного центру Ради Президентських справ[5].
Сімейне та особисте життя ред.
Під час навчання Ірина Абельська зустріла свого майбутнього чоловіка. Незабаром після цього вона вийшла заміж і народила старшого сина [2], Дмитра Євгеновича Абельського [6]. Проте її шлюб тривав недовго, і багато років Ірина сама виховувала свого сина [2]. Дмитро закінчив гімназію Білоруського державного університету та медичний факультет, здобувши освіту офтальмолога, і почав працювати в офтальмологічному центрі [4]. Ірина Абельська також має другого, молодшого сина, чия ідентичність неясна [7]. За даними недержавних ЗМІ, існує велика ймовірність, що це — Микола Лукашенко, позашлюбний син білоруського лідера Олександра Лукашенка [7][2]. Згідно з неофіційними джерелами, Микола народився у серпні 2004 року [2].
Ірина Абельська має віллу в елітному мінському районі Дрозди, де мешкають представники влади і тісно пов'язані з Олександром Лукашенком люди [8]. У цьому ж районі у 2020-му році було відкрито приватну гімназію. За даними журналістського розслідування, її побудувала фірма «Горизонти знань», яку заснувала Ірина Абельська, будучи при цьому державною службовкою. На відкритті цієї гімназії журналісти помітили учня, «схожого на Миколу Лукашенка», який перед цим забрав документи з ліцею БДУ.
Декларує себе віруючою, сповідує православ'я [4].
Література ред.
- ↑ а б https://news.tut.by/society/500773.html
- ↑ а б в г д Александр Грабовой: Абельская Ирина: биография с фото (ros.). fb.ru, 2016-02-08. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-10-31)].
- ↑ 25. Ірына Абельская (biał.). Наша Ніва, 2013-03-22 15:47. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2014-12-27)].
- ↑ а б в г д е ж и Ульяна Бобоед: Главврач лечкомиссии Ирина Абельская: Горжусь тем, что по работе общаюсь с выдающимися людьми (ros.). TUT.BY, 2016-06-17 10:05. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-09-22)].
- ↑ а б в г д Абельская Ирина Степановна (ros.). who.bdg.by. [dostęp 2016-01-17]. [zarchiwizowane z tego adresu (2014-12-27)].
- ↑ Абельский Дмитрий Евгеньевич (ros.). clinicsbel.by. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2018-05-05)].
- ↑ а б Ірына Абельская дала вялікае інтэрв'ю, згадала малодшага сына (biał. • ros.). Європейське радіо для Білорусі, 2016-06-17 12:27. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-02-14)].
- ↑ Ягор Марціновіч: Ад Абельскай да Ярмошынай: уладальнікі катэджаў у Драздах, поўны спіс (biał.). Наша Ніва, 2015-12-31 20:35. [dostęp 2017-02-15]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-08-07)].