Абдул Рахман
Тунку Абдул Рахман Путра аль-Хадж ібн Султан Алмарум Абдул Хамід Халім-шах (малай. Tunku Abdul Rahman Putra Al-Haj ibni Almarhum Sultan Abdul Hamid Halim Shah; 8 лютого 1903, Алор-Сетар, султанат Кедах — 6 грудня 1990, Куала-Лумпур) — перший прем'єр-міністр незалежної Малайської Федерації, з 1963 року — Малайзії, принц (путра).
| Тунку Абдул Рахман | |
|---|---|
| Tunku Abdul Rahman | |
 | |
| Народився |
8 лютого 1903[2][1][…] Алор-Стар, Kedah Sultanated, Раттанакосін |
| Помер |
6 грудня 1990[1] (87 років) Пенанг, Малайзія |
| Поховання | Kedah Royal Mausoleumd |
| Країна |
 Малайзія |
| Діяльність | політик, адвокат |
| Alma mater | Коледж святої Катерини, Кембриджd і Debsirin schoold |
| Знання мов | малайська[4] |
| Титул | принц |
| Посада | Прем'єр-міністр Малайзії, Minister of Foreign Affairsd, Прем'єр-міністр Малайзії, Minister of Foreign Affairsd, член Палати представників Малайзіїd і Q110133371? |
| Партія | Об'єднана малайська національна організація |
| Конфесія | сунізм |
| Батько | Abdul Hamid Halim of Kedahd |
| Брати, сестри | Badlishah of Kedahd і Tunku Kassim Sultan Abdul Hamidd |
| У шлюбі з | Sharifah Rodziah Syed Alwi Barakbahd |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Брат султана Кедаха (Північна Малайя). У 1920–1931 роках навчався у Кембриджському університеті. Під час японської окупації Малайї (грудень 1941 — 1945 року) — в адміністрації султанату в Кедах.
У 1951 році очолив Об'єднану малайську національну організацію (ОМНО) — політичну силу, що представляла малайську громаду країни. У 1955 році, після об'єднання трьох національних партій (ОМНО, Китайської асоціації Малайї і Індійського конгресу Малайї) у Союзну партію Малайї, став її головою. Після перемоги Союзної партії на парламентських виборах 1955 — головний міністр і міністр внутрішніх справ Малайської Федерації.
У січні 1956 року очолював делегацію на переговорах з британським урядом у Лондоні про невідкладне надання Малайї внутрішнього самоврядування, а надалі — незалежності. Після проголошення незалежності 31 серпня 1957 залишився на чолі уряду, обійнявши посади прем'єр-міністра і міністра закордонних справ Малайської Федерації (з 1963 — Малайзії).
У 1961 році висунув план об'єднання Малайській Федерації і колоній Великої Британії Сінгапуру, Сабаху, Сараваку і Брунею у Федерацію Малайзія. 16 вересня 1963 об'єднання відбулося (без Брунею; Сингапур вийшов зі складу 9 серпня 1965 року). У 1967 році Малайзія стала одним із засновників Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).
У середині 1960-х років у країні посилилися міжгромадські протиріччя (особливо з прийняттям у 1967 році закону про мову, який визначив як офіційну малайську мову), які призвели у 1969 році до міжетнічних зіткнень і введення надзвичайного стану. Влада фактично перейшла від уряду до Національної оперативної ради на чолі із заступником прем'єр-міністра Абдул Разаком, який у 1970 році і обійняв посаду прем'єр-міністра.
У 1969–1973 роках обіймав посаду генерального секретаря Організації «Ісламська конференція».
Пам'ять про Абдул Рахмана ред.
Абдула Рахмана шанують в Малайзії як «батька незалежності». Його резиденція у Куала-Лумпурі перетворена у меморіал. Його ім'ям названі:
- Національний парк Тунку Абдул Рахман;
- Путраджая (Putrajaya: putra — «принц», jaya — «славний») — новий адміністративний центр Малайзії (заснований у 1995 році);
- Стипендія для трьох докторантів у Коледжі Катаріни Кембриджського університету (заснована у 2003 році);
- Tunku Abdul Rahman — перший підводний човен, закуплений Малайзією у Франції у 2009 році.
Абдул Рахман був зображений на поштових марках:
- 1991 року — поштова марка в серії «Прем'єр-міністри Малайзії»;
- 2003 — марка, випущена до 100-річчя з дня народження Абдул Рахмана.
Портрет Абдул Рахмана зображувався і його продовжують зображувати на всіх банкнотах Малайзії.
Примітки ред.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ Абдул Рахман // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969. — Т. 1 : А — Ангоб. — С. 16.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
Література ред.
- П.М.Ігнатьєв. Абдул Рахман Путра // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. - 760 с. – ISBN 966-316-039-Х
Посилання ред.
- Bio [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)