Істина, яка вибирається з криниці
«Істина, яка вибирається з криниці» (фр. La Vérité sortant du puits); «Істина, яка вибирається з криниці, озброєна батогом для покарання людства» (La Vérité sortant du puits armée de son martinet pour châtier l'humanité); або просто «Істина» (La Vérité) — картина французького художника Жана-Леона Жерома, написана ним у 1896 році. Знаходиться в колекції музею Анни де Бож'о у Мулену (Альє, Овернь, Франція).
| фр. La Vérité sortant du puits armée de son martinet pour châtier l’humanité | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Жан-Леон Жером |
| Час створення: | 1896 |
| Висота: | 91 см |
| Ширина: | 72 см |
| Матеріал: | олійна фарба і полотно |
| Жанр: | алегорія[d] і ню |
| Зберігається: | Musée Anne de Beaujeud |
| Музей: | Музей Анни де Бож'о |
 Істина, яка вибирається з криниці у Вікісховищі | |
Контекст, історія, створення ред.
Французький живописець Жан-Леон Жером (1824—1904) навчався у відомих художників Поля Делароша і Шарля Ґлейра, які прищепили йому на все життя пристрасть до подорожей, вивчення звичаїв різних народів, а також особливу любов до Сходу. Перші картини Жерома були високо оцінені одним з найшанованіших і найвпливовіших художніх критиків — Теофілем Готьє, який став згодом його другом. На зорі народження масової культури провінціал Жером пішов назустріч новій публіці ще несформованої буржуазної Франції, ставши знаменитим у салонній аристократії та ознайомивши її як зі своїми академічними портретами й мелодраматичними полотнами, так і з картинами про наполеонівські походи й життя арабських базарів, а також роботами на міфологічні та еротичні теми. Перебуваючи на піку своєї кар'єри у мистецтві, Жером був постійним гостем імператорської сім'ї й обіймав посаду професора у Школі витончених мистецтв. Його студія була місцем зустрічі художників, акторів і письменників, а сам він став легендарним і шанованим майстром, відомим своєю уїдливою дотепністю, зневажливим ставленням до дисципліни, проте жорстко регламентованими методами викладання і крайньою ворожістю до імпресіонізму[1][2][3][4].
З кінця 1850-х років Жером виявився неймовірно заповзятливий у виборі історичних сюжетів, що мали популярність тоді, починаючи від глибокої стародавності до сучасної Франції. Водночас Жером взявся за досить еклектичне переосмислення свого академізму, в багато у чому перебуваючи під впливом Жан-Огюст-Домініка Енгра, який писав свої картини через призму особистого і повсякденного життя, а також вчителя Делароша, який обрав більш зрозумілий громадськості театральний підхід до живопису на історичні сюжети. Жером почав працювати над досягненням балансу між реалізмом майже документальної точності й науковим підходом до образної реконструкції історичних подій, розвинувши у собі вміння майстерно керувати оповідним потенціалом сюжетів своїх картин, через що вони справляли незабутнє враження на глядачів. Жером відмовився від поетичних узагальнень та ідеалізації головних героїв, проте врівноважена і прискіплива в деталях мальовнича техніка художника практично робила людей безпосередніми свідками минулих подій[5][6][7]. Разом з тим Жерома часто звинувачували у тому, що він працює на потребу публіці й не замислюється про майбутні затребуваності сюжетів своїх картин.[8]
У зв'язку з цим Жером вибрав гостру для французького суспільства того часу тему справи Дрейфуса, яка досягла такого масштабу в межах французького суспільства, що жодному представнику мистецтва неможливо було залишитися в стороні від її відображення одним з доступних їм способів[9]. У число «дрейфусарів», тобто захисників Альфреда Дрейфуса, входили такі відомі французькі інтелігенти, як Еміль Золя, Бернар Лазар, Едуард Деба-Понсан, та й сам Жером[9]. Відомий цілий ряд версій картини Жерома на тему справи Дрейфуса[9][10][11]. Як назву він використовував приписувану Демокріту фразу «Істина лежить на дні колодязя» (грец. ἐτεῇ δὲ οὐδὲν ἴσμεν, ἐν βυθῷ γάρ ἡ ἀλήθεια; лат. in puteo… veritatem iacere demersam) з «Божественних встановлень» Лактанція[12][11]. У 1894 році Жером написав олією на полотні картину з назвою «Брехуни і лицеміри над вбитою і лежачою в ямі Істиною» (лат. Mendacibus et histrionibus occisa in putes jacet alma veritas), на якій видно наслідки жорсткої розправи над жінкою в алегоричному образі Істини, яка лежить вбита на дні колодязя, в той час, як з її тіла виходить дух правди[9]. У 1895 році ця робота виставлялася у Салоні французьких художників[9]. Після садіння Дрейфуса до в'язниці на Чортовому острові і появи доказів того, що істинним злочинцем є Фердинанд Естерхазі, в 1895 році Жером представив справжню, нову картину під назвою «Істина, яка вибирається з криниці, озброєна батогом для покарання людства» (фр. La Vérité sortant du puits armée de son martinet pour châtier l'humanité)[10][9]. У тому ж році картина Жерома експонувалася в Салоні французьких художників[9].
Композиція ред.
Картина написана олією на полотні, а її розміри складають 91 × 72 см[13]. На ній видна неначе воскресла фігура оголеної Істини, яка позбулася доброго спокою, але з подвоєною силою, що повернулася до неї, і вибирається з колодязя з батогом у руці, щоб покарати людство за його омани[9][10]. Надавши навмисно неприродний вигляд стегна й одній нозі жінки, яку вона перекинула через край колодязя, попередньо вхопившись за нього обома руками, Жером хотів показати, що в правді й у творінні природи нічого не може бути некрасивим[14]. При цьому риси обличчя жінки викривлені, ніби вона має намір накричати на глядача. При погляді на роботу неможливо позбутися відчуття незручності перед молодою жінкою з батогом, яка готова у своєму войовничому образі до бою і бажає покарати тих, хто не хоче її слухати[10][13]. У композиційному та ідеологічному плані картина схожа з однойменною роботою Деба-Понсана, що теж присвячена справі Дрейфуса[13]. Оголена жінка роботи Жерома також схожа на дівчат пензля Жуля Жозефа Лефевра, Люка-Олів'є Мерсона і Поля Бодрі, які часто вдавалися до зображення наготи у своїй творчості[10].
Сприйняття ред.
За словами Поля Моро-Вот'є, біографа Жерома, ця картина довгий час висіла над ліжком художника як «благородна богиня, яка користувалась постійним шануванням господаря». Коли Жером помер, його знайшли нерухомим з піднятою вгору рукою і зі зверненим до картини обличчям, на якому застиг погляд найвищої поваги й прощання з Істиною всього його життя[10]. Навколо майстерно написаної останньої значної роботи Жерома ніколи не вщухали суперечки, що стосуються тієї чи іншої інтерпретації сюжету[13]. Деякі критики вважають, що Жером висловив в цій картині свої художні переконання, що полягають у неприйнятті імпресіонізму та інших нових течій в живописі кінця XIX століття[10][11][15]. Прикладом цього може служити той факт, що на Всесвітній виставці 1900 року художник відразу зупинив президента Франції Еміля Лубе і у розмові з ним назвав картину «Сніданок на траві» Клода Моне «ганьбою французького мистецтва»[10]. Нині ряд мистецтвознавців і зовсім відкидає гіпотезу про те, що на створення картини Жерома надихнула справа Дрейфуса[10][11][15].
Доля ред.
У 1978 році картина була придбана музеєм Анни де Бож'о у Мулені (Альє, Овернь, Франція), де і знаходиться в цей час[10]. З чотирьох відомих робіт Жерома одна картина олією (100 x 72 см) знаходиться у Ліонському музеї образотворчих мистецтв, другий ескіз олією (38 x 25 5 см) разом з нарисом чорною крейдою на папері (23,8 x 22,4 см) — в Музеї Джорджеса-Гарета у Везулі, а третій олівцевий начерк на бежевому папері (32,4 x 22,4 см) — в Музеї образотворчих мистецтв Нансі[13].
Мем ред.
На відміну від багатьох оголених дів на картинах XIX століття, «Істина…» не має нальоту «палкої скромності» і виглядає свіжо і щиро у своєму прагненні кари. Завдяки цьому, в епоху інтернет-мемів зображення цієї картини або її назва часто використовується як символ жіночого гніву у різних контекстах, від феміністичних коментарів до абсурдистського гумору.[16]
Примітки ред.
- ↑ Jean-Léon Gérôme. Центр Гетті. Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 12 жовтня 2016.
- ↑ Jean-Léon Gérôme. Департамент парків та заповідників Каліфорнії. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 12 жовтня 2016.
- ↑ Art review: 'The Spectacular Art of Jean-Léon Gérôme'. The Los Angeles Times. 21 червня 2010. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 12 жовтня 2016.
- ↑ "Басейн у гаремі" та інші твори Жана-Леона Жерома в зібранні Ермітажу. Ермітаж. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
- ↑ The Spectacular Art of Jean-Léon Gérôme (1824-1904). Gérôme, painter of stories. Музей Орсе. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
- ↑ The Getty Museum Debuts First Major Monographic Exhibition of Gérôme In Nearly Fort Years. Музей Гетті. 20 січня 2010. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 12 жовтня 2016.
- ↑ Lewis et al, 2013, с. 366.
- ↑ Allan, Morton, 2010, с. 65.
- ↑ а б в г д е ж и Brauer, 2014, с. 205—206.
- ↑ а б в г д е ж и к л La Vérité sortant du puits. Музей Анни де Бож'о. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ а б в г Illusions of reality: the paintings of Jean-Léon Gérôme. The Eclectic Light Company. 23 лютого 2016. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 14 жовтня 2016.
- ↑ Speake, 2015, с. 327.
- ↑ а б в г д La Vérité est au musée (PDF). Музей Анни де Бож'о. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016.
- ↑ Gerald Ackerman (2010). The Revelatory Gérôme Exhibition at the Getty. Newington-Cropsey Cultural Studies Center. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016.
- ↑ а б La Vérité sortant du puits armée de son martinet pour châtier l’humanité. Le Monde. 2 листопада 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016.
- ↑ How a 19th century nude painting became a feminist meme. The Daily Dot (амер.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.
Література ред.
- Richard L. Lewis, Susan Ingalls Lewis. The Power of Art. — Cengage Learning, 2013. — 544 с. — ISBN 1133589715.(англ.)
- Scott Christopher Allan, Mary G. Morton. Reconsidering Gérôme. — Getty Publications, 2010. — 160 с. — ISBN 1606060384.(англ.)
- Fae Brauer. Rivals and Conspirators: The Paris Salons and the Modern Art Centre. — 2014. — ISBN 144386370X.(англ.)
- Jennifer Speake. The Oxford Dictionary of Proverbs. — Oxford Paperback Reference Series. — Oxford University Press, 2015. — 416 с. — ISBN 0198734905.(англ.)
Посилання ред.
- «Істина, яка вибирається з криниці». Музей Анни де Бож'о. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 19 грудня 2016.