Вікіпедія

Іслам на Острові Святої Єлени

Іслам на Острові Святої Єлени є религією меншості. Мусульмани становлять близько 0,1 % від населення острова, переважно це нащадки мігрантів з Індостану та Західної Африки[1].

Халід ібн Баргаш аль-Бусаід

Історія ред.

Першим постійним мешканцем острова Святої Єлени був португальський дворянин Фернан Лопіш, який під час свого перебування в Індії прийняв іслам. Лопіш вибрав добровільне вигнання на Острові Святої Єлени, де й прожив у майже повній самоті близько тридцяти років.

Серед чорношкірих рабів, ввезених Ост-індійською компанією до роботи на острові Святої Єлени до 1792 року із Західної Африки, були мусульмани[2]. Проте більшість із них прийняли згодом християнство[2][3][4]. Після 1792 року було прийнято рішення для робіт у сільськогосподарській галузі острова почати наймання за контрактом робітників з Китаю та Індії, серед яких були мусульмани[5]. Після скасування рабства деякі невільники-мусульмани залишалися жити на островах. У XIX і на початку XX століття Велика Британія посилала на острів мусульман, учасників різних повстань у колоніях.

У 1921 році кількість мусульман на острові Святої Єлени була 32 особи, що становило 0,9% від всього населення. Це була найбільша зафіксована кількість мусульман, яка проживала на острові. В основному це були засланці з Африки[6]. Серед них був останній правитель незалежного Занзібара Сеїд Халід ібн Баргаш аль-Бусаїд, який жив на острові з червня 1917 до квітня 1921[7]. Йому вдалося об'єднати навколо себе інших в'язнів мусульман із Золотого берега, Уганди, Ньясаленда та Сомаліленду та створити невелику мусульманську громаду. У 1960-х роках на острів Св. Єлени були заслані керівники Національного комітету профспілок Абдалі аль Алават, Абдурахман аль Бакір, Абдульазіз аль Шамалан[6].

В наш час[уточнити] на острові Святої Єлени існує невелика мусульманська громада, що становить до десяти осіб[8].

Примітки ред.

  1. ↑ Author, No (27 січня 2011). Table: Muslim Population by Country. Pew Research Center (амер.). Процитовано 1 травня 2024.
  2. ↑ а б Brooke: History of St. Helena. web.archive.org. 24 лютого 2005. Процитовано 1 травня 2024.
  3. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 16 липня 2012. Процитовано 1 травня 2024.
  4. ↑ Useful info - St Helena Tourism. web.archive.org. 3 травня 2019. Процитовано 1 травня 2024.
  5. ↑ "History and Heritage - St Helena Tourism".
  6. ↑ а б Kettani, Houssain (8 листопада 2019). The World Muslim Population: Spatial and Temporal Analyses (англ.). CRC Press. ISBN 978-0-429-74925-4.
  7. ↑ Hernon, Ian (2003). Britain's Forgotten Wars (англ.). Страуд: Sutton Publishing. с. 396. ISBN 978-0-7509-3162-5.
  8. ↑ MOLLER, VAN (22 січня 2002). St. Helena Christians befriend Napa Muslims. The Napa Valley Register (англ.). Процитовано 2 травня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іслам_на_Острові_Святої_Єлени&oldid=42445208