Вікіпедія

Ірмгард Зефрід

австрійська оперна співачка німецького походження

Марія Терезія Ірмгард Зефрід (нім. Maria Theresia Irmgard Seefried; 9 жовтня 1919, Кенгетрід, Німеччина — 24 листопада 1988, Відень, Австрія) — австрійська оперна співачка (сопрано) німецького походження. Особливо відома ролями в операх Моцарта.

Ірмгард Зефрід
нім. Irmgard Seefried
Основна інформація
Дата народження 9 жовтня 1919(1919-10-09)[1][2][…]
Місце народження Köngetriedd, Апфельтрах, Унтеральгой, Округ Швабія, Баварія[4][5]
Дата смерті 24 листопада 1988(1988-11-24)[1][3][…] (69 років)
Місце смерті Відень, Австрія[1]
Поховання Нойштіфтський цвинтарd
Громадянство Німеччина
Професії оперна співачка
Співацький голос сопрано[4]
Інструменти вокал[d]
Жанри класична музика
Нагороди
Honour in Silver for services to the Republic of Austria хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Ірмгард Зефрід народилася в 1919 році в Кенгетріді поблизу Міндельгайма (Баварія)[7]. Її батько був учителем у сільській школі, а також керівником хору. Саме він дав доньці перші уроки співу та гри на фортепіано[8]. Почавши виступати у восьмирічному віці, в 11 років вона виконала партію Гретель в опері «Гензель і Гретель» Гумпердінка[7].

Ірмгард училася в консерваторії в Аугсбурзі (зокрема, у А. Грейнера і А. Маєра) і в музичній академії в Мюнхені, яку закінчила в 1939 році[9]. Після передчасної смерті батька в результаті нещасного випадку вона самостійно заробляла на життя, в тому числі виступаючи в концертах[8]. Вперше виступила на оперній сцені в 1939 році (за іншими джерелами — в 1938[9] або 1940 році[8]) в Аахені, куди була запрошена Гербертом фон Караяном[10]. Паралельно з виступами в Аахенському міському театрі також співала в хорі Аахенського собору під управлінням Теодора Бернгарда Ремана[8].

У 1943 році Ірмгард Зефрід виступила у Віденській державній опері, виконавши партію Еви в «Нюрнберзькі мейстерзінгери» Вагнера[9]. У наступному році вона співала партію Композитора в ювілейній постановці «Аріадни на Наксосі» Штрауса. З 1946 року співачка прийняла австрійське громадянство і виступала в складі Віденського Моцартівського ансамблю (Wiener Mozartensemble) під керуванням Йозефа Кріпса[8]. Популярність Зефрід приніс виступ в 1946 році на Зальцбурзькому міжнародному музичному фестивалі, після чого вона регулярно брала участь в Зальцбурзьких й інших оперних фестивалях (в тому числі Флорентійський травень, Единбурзький фестиваль та інші)[9][10]. Разом з трупою Віденської державної опери співачка гастролювала у Великій Британії, де в 1947 році співала в театрі «Ковент-Гарден», і Нідерландах (1949). У наступні роки Зефрід виступала в найбільших оперних театрах, включаючи «Ла Скала» і «Метрополітен-опера»[9][10]. Вона співпрацювала з такими диригентами, як Фрічай, Фуртвенглер, Караян, Клемперер, Краус, Шолті і Вальтер[8].

Ірмгард Зефрід вважалася однією з кращих виконавиць партій в операх Моцарта (Сюзанна в «Весіллі Фігаро», Паміна в «Чарівній флейті», Фьорділіджі в «Так чинять усі» і т. д.). Вона також співала в операх Р. Штрауса, Дж. Верді, Р. Вагнера, Р. Ф. Генделя, Дж. Пуччіні, Л. Бетховена, Ф. Пуленка, Б. Сметани. У числі кращих партій — Агата («Вільний стрілець» Вебера), Октавіан («Кавалер троянд» Р. Штрауса), Наннетта («Фальстаф» Верді), Чіо-Чіо-сан («Мадам Батерфляй» Пуччіні) та інші[9][10]. Її мистецтво відрізнялося досконалою вокальною майстерністю, природністю, проникливістю, тонким почуттям стилю[9][8].

Ірмгард Зефрід виступала і як камерна співачка (зокрема, вона була видатним інтерпретатором вокальної лірики Г. Вольфа)[11]. Її надзвичайно широкий репертуар включав як твори віденських класиків, так і сучасних композиторів. У концертах вона часто виконувала німецькі Lied (її акомпаніатором був з 1949 року Ерік Верба), в тому числі в рамках гастролей Європою, США, Канаді, Південній Америці та Японії в 1950-х роках. У 1964 році вона, разом зі своїм чоловіком, скрипалем Вольфгангом Шнайдерханом, взяла участь у прем'єрному виконанні присвяченого їй твору Ханса Вернера Хенце «Ariosi». Останнім її виступом стала заголовна роль в «Каті Кабановій» Яначека в 1976 році у Відні. Потім, залишивши сцену, Зефрід займалася викладацькою діяльністю[8].

Ірмгард Зефрід - лавреат численних нагород, в тому числі Моцартівської медалі (Mozart-Medaille, 1953), ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1963), Австрійського почесного знака «За науку і мистецтво» (1969), Медалі Гуго Вольфа (Hugo-Wolf-Medaille, 1971), Почесною медалі міста Відня (Ehrenmedaille der Bundeshauptstadt Wien, 1979) та ін.[8]

Співачка померла 24 листопада 1988 року в Відні і була похована на кладовищі в Нойштіфт-ам-Вальді[12].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118760432 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.25311
  5. ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  6. ↑ Discogs — 2000.
  7. ↑ а б Grove Music Online.
  8. ↑ а б в г д е ж и к Neue Deutsche Biographie.
  9. ↑ а б в г д е ж Музыкальная энциклопедия, 1974, стб. 458.
  10. ↑ а б в г Театральная энциклопедия, 1963, стб. 789.
  11. ↑ Музыкальная энциклопедия, 1974, стб. 459.
  12. ↑ Irmgard Seefried. Find a Grave (англ.). Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.

Література ред.

  • Зефрид, Ирмгард // Театральная энциклопедия / П. А. Марков. — М : Советская энциклопедия, 1963.
  • Грищенко С. М. Зефрид, Ирмгард // Музыкальная энциклопедия / Ю. В. Келдыш. — М : Советская энциклопедия, 1974.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ірмгард Зефрід


На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ірмгард_Зефрід&oldid=35818001