Ірина Пап
Ірина Пап (справжнє ім'я — Фрейда Йосипівна Пап[1]; 4 травня 1917, м. Одеса — 8 травня 1985, м. Київ) — українська радянська фотограф, фотокореспондент. Засновниця однієї з перших шкіл фотографії у СРСР. Як фоторепорт київського відділу газети «Відомості» (рос. Известия) фотографувала ключові постаті та події 1950-60-х років.
| Ірина Пап | |
|---|---|
| Фрейда Йосипівна Пап | |
| Народилася |
4 травня 1917 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Померла |
8 травня 1985 (68 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 США |
| Діяльність | фотографка, фотокореспондентка |
| Alma mater | Київський інститут кінематографії |
Життєпис ред.
Народилася 4 травня 1917 року в Одесі у родині єврейсько-литовських друкарів.[2]
Закінчила Київський інститут кіноінженерів та деякий час після навчання пропрацювала у московській студії кінохроніки.[3] Після закінчення Другої світової війни повернулася до Києва.
У 1949 році Ірина переїхала в Ужгород, де працювала кореспонденткою у газеті «Радянське Закарпаття». Там познайомилася з своїм чоловіком фотографом Борисом Градовим. У 1951 році вони переїхали у Київ, а у 1952 Ірина почала керувати кінохронікою, яка зараз відома як «Укрінформ».[1]
З 1958 до 1971 працювала у київському відділі газети «Відомості». Більшість її робіт присвячені Україні та Києву.
У 1971 році заснувала та викладала у фотошколі при Інституті фотожурналістики Спілки журналістів України.[4] Окрім штатних викладачів до школи запрошувалися лектори з України, Литви та Росії, такі як Дмитро Бальтерманц, Євген Халдей, Анастас Суткус.[1] Серед випускників школи є відомі українські фотографи Віктор Марущенко, Валерій Керекеш, Сергій Пожарський, Ріта Островська, Олександр Ранчуков та інші.[1] [3]
Стиль ред.
Опубліковані фотографії можна віднести до соціального реалізму які зображали щасливе повсякденне життя та партійні досягнення в радянській Україні. Український фотограф Валерій Мілосердов відмічав майстерність та прямоту з якою Ірина Пап робила свої знімки, але зазначив «парадність» фотографій в той час, як теми тогочасних репресій були відсутні у роботах фотографині.[4]
Ірина не використовувала техніку фотомонтажу, натомість відшуковувала потрібні ракурси та кадри задля зображення повсякденного життя України яким воно було у момент часу. Велику увагу приділяла деталям.[2] Відтак заради необхідного кадру Ірина провела цілий день у тунелях Київського метро напередодні його запуску.[5] Інший приклад відданості роботі наводять її знайомі та розповідають, що вона не побоялася залізти в кабіну ядерного реактора під час зйомки в Інституті ядерної фізики у Києві.[3]
Фотографії та приватний архів ред.
Пік її кар'єри припав на часи «відлиги» та масштабну розбудову СРСР. Фотографиня фіксує післявоєнну відбудову Києва, зокрема Хрещатика та запуск першої лінії Київського метрополітену.[4] Також була однією з фотографів котрі зафіксували на плівці будівництво ЧАЕС.
Серед відомих осіб які з’являються на її фотографіях є Фідель Кастро, Микита Хрущов, Йосип Броз Тіто, Леонід Брежнєв та інші.
Оскільки Ірина була насамперед фотокореспонденткою більшість її робіт належала видавництвам газет та збереглися лише в архівних номерах видань. Значну частину робіт було збережено завдяки фотографу Валерій Милосердову, який у 1991 році знайшов коробку з негативами фотографині у редакції газети «Відомості».[3] Окрім цього зберігся приватний архів фотографині знімки з якого публікує її родина у соціальних мережах присвячених Ірині Пап.
Всього архів робіт налічує 1063 зацифровані роботи.[1]
Визнання ред.
У 1964 році роботи Ірини Пап були відмічені закордоном. Відтак німецький довідник з історії фотографії «Жінки світу фотографують» додає її до списку з двадцяти шести найкращих фотокореспонденток світу.[1]
У 2017 році за підтримку культурного фонду Ізоляція у Києві пройшла інтерактивна виставка робіт Ірини Пап під назвою «Гра в минуле».
У 2020 році французьке видавництво Editions Textuel випустило книгу «Світова історія жінок-фотографів». Окрім Ірини Пап до неї потрапили знімки трьох інших українок: Софії Яблонської-Уден, Параски Плитки-Горицвіт та Рити Островської.[6]
Також Ірині Пап та Олександрі Екстер було присвячено 162-й епізод англомовного подкасту «Beyond the paint with Bernardine».[7]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Журналіст. Що можна знайти у приватному фотоархіві? – Новини культури України (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б Irina Pap / Ірина Пап. Secondary Archive (пол.). Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б в г Київ на фото Ірини Пап | Київ від минулого до майбутнього (укр.). 4 травня 2020. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б в Поза кадром. Українські фотографки XX століття. Your Art. 7 лютого 2020. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Ірина Пап — найвідоміша жінка-фотограф УРСР. amnesia.in.ua. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Чотири українки потрапили до антології світової фотографії. Bird In Flight (uk-UA) . 9 листопада 2020. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Episode 162: Avant Garde Women Artists of Ukraine: Alexandra Exter and Iryna Pap - (амер.). 15 липня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
Джерела ред.
- В. Якимів. Українка Ірина Пап — жінка-фотограф зі світовим іменем // Збірник тез Ⅲ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів «Філософські виміри техніки», 1-2 грудня 2022 року. — Т. : ТНТУ, 2022. — С. 158–159. — (Історія науки і техніки).