Іонічно-Адріатичний газопровід

Іонічно-Адріатичний газопровід (хорв. Jonsko-jadranski plinovod, IAP) — задуманий газопровід у Південно-Східній Європі. Має проходити від Фієра в Албанії через Чорногорію та Боснію і Герцеговину до Спліта в Хорватії.

Іонічно-Адріатичний газопровід
Місцезнаходження
Країна Албанія Албанія,
Чорногорія Чорногорія
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина,
Хорватія Хорватія
Напрямок північно-західний
Починається в Фієр
Завершується в Спліт
Загальна інформація
Тип газопровід
Статус проєкт
Очікуваний 2025
Технічна інформація
Довжина 540 km (340 mi)

У Фієрі IAP буде з'єднано із Трансадріатичним газопроводом. Компанія Trans Adriatic Pipeline AG підписала меморандуми про взаєморозуміння з розробниками проєкту IAP, в тому числі з Plinacro (Хорватія), BH-Gas (Боснія і Герцеговина) та з урядами Чорногорії й Албанії.[1][2][3]

У Спліті трубопровід буде під'єднано до наявної газотранспортної системи Хорватії. На додачу його можуть сполучити з іншою новою газовою інфраструктурою, включаючи СПГ-термінал «Крк» на острові Крк.[1][2]

Довжина трубопроводу становитиме 540 км. Він буде двоспрямованим, а його пропускна здатність сягне 5 млрд кубометрів природного газу на рік:[1][2] по одному мільярду кубометрів для Албанії та Боснії і Герцеговини, 0,5 млрд м3 для Чорногорії, 2,5 млрд м3 для Хорватії та сусідніх країн.

Міністерську декларацію щодо проєкту IAP підписано 25 вересня 2007 року в рамках Енергетичного співтовариства.[4]

Див. також

ред.

Адріатично-Іонічна автомагістраль

Примітки

ред.
  1. а б в Badalova, A. (25 липня 2011). TAP, Albania Consider Linking Pipelines. Downstream Today. Trend News Agency. Процитовано 31 грудня 2011.
  2. а б в MOUC signed for TAP-IAP interconnection. Pipelines International. 2 серпня 2011. Процитовано 31 грудня 2011.
  3. TAP pipeline, Bosnia's BH-Gas ink cooperation agreement. PennEnergy. PennWell Corporation. 7 квітня 2011. Процитовано 31 грудня 2011.
  4. Ministerial declaration on the Ionian Adriatic Pipeline project (PDF). Енергетичне співтовариство. Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2012. Процитовано 31 грудня 2011.

Посилання

ред.