Вікіпедія

Інґер Андерсен

данська економістка і екологиня

Інґер Андерсен (нар. 23 травня 1958 р.) — данська економістка і еколог. У лютому 2019 року вона була призначена виконавчим директором Програми ООН з навколишнього середовища.[2]

Інґер Андерсен
дан. Inger la Cour Andersen
Народилася 23 травня 1958(1958-05-23) (65 років)
Jerupd, Фредеріксхавн, Північна Ютландія, Данія
Країна  Данія
Діяльність економістка, захисниця довкілля, посадовець ООН
Alma mater Школа східних і африканських досліджень Лондонського університетуd і Лондонський університет
Заклад МСОП, Світовий банк, Організація Об’єднаних Націй і ЮНЕП
Посада генеральний директор[d][1] і виконавчий директор[d]
Брати, сестри Hans la Courd

До свого призначення в ЮНЕП Андерсен була генеральним директором Міжнародного союзу охорони природи (IUCN),[3] віце-президентом зі сталого розвитку Світового банку та головою Ради фонду CGIAR, а потім віце-президентом Світового банку з питань Близького Сходу і Північної Африки.[4]

Сім'я, молодість та освіта ред.

Інгер Андерсен — дочка Аготи ла Кур Андерсен та Еріка Андерсена.[5] Вона — онука данського історика та археолога Вільгельма ла Кура. Її братом був Ганс ла Кур, автор і режисер, відомий у світі вітрильного спорту[6] та екологічних документальних фільмів.[7]

Андерсен народилася в Єрупі, Данія. У 1977 році закінчила середню школу Midtfyns Gymnasium. У 1981 році Андерсен отримала ступінь бакалаврки в Політехніці Північного Лондона (нині Лондонський столичний університет), а в 1982 році отримав ступінь магістерки в Школі східних і африканських досліджень при Лондонському університеті зі спеціалізацією в галузі досліджень розвитку, зосередженої на економіці та розвитку.[8]

Кар'єра ред.

У 1982 році Андерсен розпочала свою кар'єру в Судані, де вона спочатку працювала вчительклю англійської мови за фінансованою Великою Британією програмою вчителів англійської мови. У 1985 році вона приєдналася до SudanAid, відділу розвитку та надання допомоги Конференції католицьких єпископів Судану. Її робота була зосереджена на голоді, позбавленні від посухи та реабілітації.[9][10][11]

Об'єднані Нації ред.

Андерсен працювала в Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку протягом 12 років у Судано-Сахеліанському офісі ООН (UNSO) (нині Центр глобальної політики щодо стійких екосистем та опустелювання в Найробі[12]), де вона опікувалася проблемами посухи та опустелювання. У 1992 році вона була призначена координаторкою Глобального екологічного фонду для БВВС в ПРООН, де вона керувала глобальним екологічним портфелем у 22 арабських країнах.[13]

Світовий банк ред.

Андерсен приєдналася до Світового банку в 1999 році як координаторка міжнародного водного партнерства ПРООН та Світового банку з 1999 по 2001 рік.[13] У наступні роки вона працювала на різних посадах, зосередившись на проблемах води, навколишнього середовища та сталого розвитку країн Близького Сходу та Північна Африка як її основного напрямку роботи.

З 2010 по 2011 рік Андерсен була віце-президентом Світового банку зі сталого розвитку та головою Ради Фонду CGIAR.[4][14] Під час свого перебування на посаді вона керувала створенням Ради Фонду GCIAR та Консорціуму CG.[15] Як віце-президент зі сталого розвитку Андерсен сформулювала ряд пріоритетів Світового банку, зокрема: продуктивність сільського господарства та підвищення продовольчої безпеки;[16] інвестиції в інфраструктуру; стійкість до зміни клімату;[17] зелений ріст;[18] соціальна підзвітність; управління ризиками катастроф; і культура та розвиток.[19]

Під час свого перебування на посаді директора сектору вона керувала розширенням аналітичної та інвестиційної підтримки Світового банку для підтримки розвитку стійкої інфраструктури для доступу до енергії, води та транспорту, а також інвестицій у сільське господарство та екологію.[20] Особливий акцент вона зробила на необхідності зменшити кліматичний та водний стрес у регіоні, які, за її словами, становлять ключові загрози миру та стабільності.[21][22]

У 2012 році Андерсен співголовувала на міжнародній зустрічі донорів Ємену в Ер-Ріяді з тодішнім міністром фінансів Саудівської Аравії Ібрагімом Абдулазізом Аль-Асафом.[23] Будучи віце-президентом з БВСА, Андерсен також відверто висловлювався про гуманітарні наслідки війни в Газі в 2014 році і закликала до доступу до імпорту та свободи пересування в секторі Газа та на Західному березі, водночас наголошуючи на важливості взаємного забезпечення безпеки в обох країнах: Палестинських територіях та Ізраїлі.[24] У 2011 році Андерсен представляла Світовий банк на зустрічах міністрів фінансів G8/G7 у Довілі[25], де намагалася надати додаткову підтримку арабському регіону.

Міжнародний союз охорони природи ред.

У січні 2015 року Андерсен була призначена генеральним директором Міжнародного союзу охорони природи (IUCN).[3][26] Як генеральний директор, Андерсен відповідала за діяльність МСОП у його понад 50 офісах по всьому світу.[27]

Під керівництвом Андерсен у 2016 році МСОП провів свій Всесвітній конгрес охорони природи на Гаваях (США). Конгрес 2016 року став найбільшою міжнародною природоохоронною подією, проведеною в Сполучених Штатах. Напередодні офіційного відкриття його відкрив президент Барак Обама.[28][29]

Під час перебування на посаді Андерсен у МСОП вона наголошувала на важливості збереження природи в зусиллях щодо досягнення сталого розвитку. «Природа не є перешкодою для людських прагнень, а є важливим партнером, який пропонує цінний внесок у всі наші починання».[30][31]

UNEP ред.

21 лютого 2019 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй обрала Андерсен виконавчим директором Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP) на чотирирічний термін.[2]

Інші види діяльності ред.

Міжнародні організації ред.

Корпоративні ради ред.

  • Nespresso, член Консультативної ради з питань сталого розвитку (NSAB)[33]

Некомерційні організації ред.

  • Мережа рішень для сталого розвитку (SDSN), член Ради лідерів високого рівня[34]
  • Стала енергетика для всіх (SE4All), член Консультативної ради[35]
  • Економіка екосистем та біорізноманіття (TEEB), член Консультативної ради[36]
  • Всесвітній економічний форум (ВЕФ), довірена особа Глобального порядку денного з питань навколишнього середовища та безпеки природних ресурсів[37]
  • Група водних ресурсів 2030 року, член Ради керуючих та Керівної ради[38]
  • Eco Forum Global, член Міжнародної консультативної ради (EFG-IAC)
  • Міжнародні ґендерні чемпіони (IGC), член[39]
  • Міжнародний олімпійський комітет (МОК), член Комісії з питань сталості та спадщини[40]

Вибрані публікації ред.

Відзнаки та нагороди ред.

Посилання ред.

  1. ↑ https://www.iucn.org/fr/news/secretariat/202007/le-dr-bruno-oberle-nomme-directeur-general-de-luicn
  2. ↑ а б UN Secretary-General appoints Inger Andersen of Denmark as Executive Director of the UN Environment. UN Environment (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  3. ↑ а б Inger Andersen named IUCN Director General. IUCN. 14 жовтня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2014.
  4. ↑ а б Inger Andersen World Bank profile. World Bank. Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  5. ↑ 69: Lyngby-Linien. Архів оригіналу за 25 May 2005. Процитовано 13 липня 2017.
  6. ↑ Eight Bells ... Hans La Cour Andersen. Sail-World. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 13 липня 2017.
  7. ↑ Hans la Cour. IMDb. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 13 липня 2017.
  8. ↑ World Bank experts: Inger Andersen. World Bank. 12 серпня 2013. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 3 грудня 2014.
  9. ↑ 69: Lyngby-Linienhttp. Архів оригіналу за 25 May 2005. Процитовано 13 липня 2017.
  10. ↑ Inger Andersen - "We must continue work towards fairer and more sustainable world". Thomson Reuters. 14 червня 2017. Процитовано 14 липня 2017.[недоступне посилання]
  11. ↑ World Bank names three new vice presidents at the End of its Biggest Lending Year Ever. World Bank. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 13 липня 2017.
  12. ↑ Global Policy Centre on Resilient Ecosystems and Desertification. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 13 липня 2017.
  13. ↑ а б Wolf, Aaron T. (6 червня 2010). Prof Wolf T., Aaron eds, Sharing Water, Sharing Benefits: Working towards effective transboundary water resources management. ISBN 9789231041679. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  14. ↑ Fund Council Chair Inger Andersen. Youtube. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 13 липня 2017.
  15. ↑ Inger Andersen, Carlos Perez del Castillo and Bernard Hubert in Montpellier for the CGIAR Funders Forum. 8 квітня 2011. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 13 липня 2017.
  16. ↑ 2020 conf - Day 2 Dinner keynote - ;Inger Andersen. Youtube. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 13 липня 2017.
  17. ↑ Inger Andersen, World Bank VP for Sustainable Development at UN Climate Change Conference in Cancun. Youtube. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 13 липня 2017.
  18. ↑ 'Green Growth and Development -- It's Possible'. Youtube. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  19. ↑ World Bank and UNESCO: Expanding Opportunities for Collaboration on Culture and Sustainable Development. UNESCO. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  20. ↑ 'Africa's Energy Needs - Climate Change'. Youtube. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 13 липня 2017.
  21. ↑ More crop per drop in the Middle East and North Africa. World Bank. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 13 липня 2017.
  22. ↑ World Bank: Arab World hit hard by climate change. US News. Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 13 липня 2017.
  23. ↑ 'Saudi Arabia's Finance Minister Ibrahim al-Assaf and President of the World Bank, Inger Andersen chair the international donor meeting for Yemen, in Riyadh on September 4, 2012'. gettyimages. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 13 липня 2017.
  24. ↑ What I saw in Gaza. Al Jazeera. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  25. ↑ Partenariat de Deauville du G8 avec les pays arabes en transition. Tresor. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13 липня 2017.
  26. ↑ World Bank loses top management for South Asia, MENA. Devex. 17 жовтня 2014. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  27. ↑ About IUCN. IUCN. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 13 липня 2017.
  28. ↑ Obama: No Nation, Not Even One As Powerful As The U.S., Is Immune From Climate Change. Huffington Post. September 2016. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  29. ↑ President Obama speaking at East-West Center. Youtube. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  30. ↑ Andersen, Inger (28 січня 2015). 'Failing to protect nature's capital could cost businesses trillions'. The Guardian. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  31. ↑ The natural way forward. The Guardian. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 13 липня 2017.
  32. ↑ UN Global Compact Board Members. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 8 травня 2022.
  33. ↑ Nespresso Sustainability Advisory Board. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 8 травня 2022.
  34. ↑ SDSN High-level Leadership Council. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 13 липня 2017.
  35. ↑ SE4All Advisory Board members. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 8 травня 2022.
  36. ↑ TEEB Advisory Board members. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 8 травня 2022.
  37. ↑ About: World Economic Forum's System Initiative on Shaping the Future of Environment and Natural Resource Securit. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 8 травня 2022.
  38. ↑ UN Global Compact Board Members. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 8 травня 2022.
  39. ↑ Members [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] International Gender Champions (IGC).
  40. ↑ Sustainability and Legacy Commission [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] International Olympic Committee (IOC).
  41. ↑ Inger, About the Author /; ersen (16 червня 2017). Healthy Oceans: The Cornerstone for A Sustainable Future. Impakter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 9 квітня 2019.
  42. ↑ IRF Annual Report. p.9. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  43. ↑ Mayer Award Recipients. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 8 травня 2022.

Зовнішні посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інґер_Андерсен&oldid=42426400