Вікіпедія

Інтерконтинентальне чемпіонство WWE

чемпіонський титул, створений і розігруваний у WWE
(Перенаправлено з Інтерконтинентальний чемпіон WWE)

Інтерконтинентальне чемпіонство WWE (англ. WWE Intercontinental Championship) — один з другорядних титулів федерації професійного реслінгу WWE і належить бренду RAW. Разом із титулом чемпіона Сполучених Штатів WWE, є одним із другорядних чемпіонських титулів у WWE. Хоча титул є не надто престижним і зазвичай за нього змагаються в мідкарді на шоу WWE, він захищався в головних подіях на WrestleMania VI, SummerSlam 1992, і на Backlash 2001. З моменту створення титулу у вересні 1979 році, багато великих реслерів вигравали цей пояс, в тому числі члени Залу Слави Пат Паттерсон (перший чемпіон), Дон Муракамі, Тіто Сантана, Грег Валентайн і Шон Майклз. Крім того, багато теперішніх реслерів також завоювували титул Інтерконтинентального чемпіона, наприклад Скеля, Кріс Джеріко, Джефф Харді і Тріпл Ейч. Титул входить до складу Великого шолома WWE.

Інтерконтинентальне чемпіонство WWE
Вигляд поясу Інтерконтинентального чемпіона WWE (2019—дотепер)
Деталі
Чинний чемпіон Семі Зейн
Дата виграшу 6 квітня 2024 року
Дата заснування 1 вересня 1979 року
Належить WWE
Бренд Raw
Попередні назви
  • Інтерконтинентальне чемпіонство WWF у важкій вазі (1979—1992)[1]
  • Інтерконтинентальне чемпіонство WWF
    (1992—2002)
  • Інтерконтинентальне чемпіонство WWE
    (2002, 2003–дотепер)

Значення ред.

Термін "інтерконтинентальний" означає визнання на різних континентах, спочатку на двох — Північній і Південній Америці.

В 1985 році, вигляд поясу змінився, на мапу посередині центральної плати було додано Атлантичний океан, Африку і Європу. 10 квітня 1989 року, титул вперше захищався не в Північній Америці, Рік Руд переміг Останнього Воїна в Мілані, Італія.[2] 30 березня 1991 року, Містер Перфект вперше захистив титул в Азії, а саме в Токіо.[3] 6 квітня 1997 року, чемпіон Рокі Майвія переміг у титульному матчі в Дурбані, Південна Африка.[4] 7 квітня 2005 року, Шелтон Бенджамін вперше захистив титул в Австралії, матч відбувся у Брисбені.[5]

Історія ред.

 
Перший чемпіон і член Залу Слави WWE — Пат Паттерсон.

Північноамериканський чемпіон WWF у важкій вазі Пат Паттерсон став першим Інтерконтинентальним чемпіоном 1 вересня 1979 року.[6][7][8]

17 жовтня 1999 року Чайна стала єдиною жінкою, яка здобула Інтерконтинентальний титул, перемігши Джеффа Джарретта на No Mercy.[9][10] Після того, як WWE купила WCW в березні 2001 року,[11] Інтерконтинентальний титул було об'єднано з титулом чемпіона Сполучених Штатів WCW на Survivor Series 2001, в результаті чого останнє припинило існування. Тоді, чемпіон Сполучених Штатів Едж переміг Інтерконтинентального чемпіона Теста.[12]

Після зміни імені компанії з «WWF» на «WWE» в 2002 році, титул згодом було об'єднано з Європейським титулом в матчі з драбинами 22 липня, і Хардкорним чемпіонством 26 серпня. Інтерконтинентальний чемпіон Роб Ван Дам переміг Європейського чемпіона Джеффа Харді і Хардкорного чемпіона Томмі Дрімера відповідно.[13][14] В результаті, Роб Ван Дам став останнім Європейським і Хардкорним чемпіоном.[15][16][17] Того ж року, на No Mercy, титул було об'єднано з чемпіонством світу у важкій вазі. Тріпл Ейч переміг Інтерконтинентального чемпіона Кейна, внаслідок чого Інтерконтинентальний титул припинив існування.[18] Проте, в березні 2003 року, генеральний менеджер Raw Стів Остін відновив титул як другорядний чемпіонський титул для бренда Raw. Незабаром після цього, титул чемпіона Сполучених Штатів WCW було відновлено як титул чемпіона Сполучених Штатів WWE для бренда SmackDown. Під час «Драфту WWE», 13 квітня 2009 року, тодішній чемпіон Рей Містеріо перейшов до SmackDown, зробивши Інтерконтинентальний титул ексклюзивним для цього бренда.[19] 2 жовтня 2011 року, на Hell in a Cell, Коді Роудс увів змінену версію класичного вигляду пояса з білим ременем часів WWF.[20] З 29 серпня 2011 року, коли всі програми WWE стали "супершоу" за участі реслерів з усього ростеру, титул міг захищатися як на Raw, так і на SmackDown. 18 серпня 2014 року, вигляд пояса (як і всі чемпіонські пояси в WWE) було оновлено новим логотипом. 2019 року відбувся редизайн пояса на поточний стан.

Володіння ред.

 
Дев'ятиразовий чемпіон Кріс Джеріко.
Докладніше: Список Інтерконтинентальних чемпіонів WWE

Першим чемпіоном був Пат Паттерсон, який будучи Північноамериканським чемпіоном WWF у важкій вазі, у вересні 1979 року також був оголошений «Південноамериканським чемпіоном у важкій вазі» після «перемоги» на неправдивому турнірі в Ріо-де-Жанейро. Паттерсон об'єднав два титули в Інтерконтинентальний титул.

Титулом володіли 78 різних чемпіонів. Кріс Джеріко має найбільшу кількість володінь титулом - 9 разів. Педро Моралес загалом тримав титул рекордні 619 днів, а Хонкі Тонк Мен мав найдовше безперервне володіння до 2023-2024 років, поки ці рекорди не побив Гюнтер. 202 Дін Дуглас мав найкоротше володіння - 13 хвилин і 52 секунди. Чайна є єдиною жінкою, яка виграла титул. Наймолодшим чемпіоном був Джефф Харді, який здобув чемпіонство у віці 23 років, тоді як найстарішим чемпіоном був Рік Флер, котрий виграв титул на Unforgiven 2005 у віці 56 років. За всю історію титул 11 разів ставав вакантним.

Чинний чемпіон — Семі Зейн (переможець титульного матчу на Реслманії XL).

Примітки ред.

  1. ↑ WWE WrestleMania I (DVD). WWE. 31 березня 1985.
  2. ↑ 1989 WWF events, from TheHistoryOfWWE.com. Архів оригіналу за 9 березня 2019. Процитовано 26 січня 2017.
  3. ↑ The 4,181 Intercontinental title matches, from WrestlingData.com. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 26 січня 2017.
  4. ↑ 1997 WWF events, from TheHistoryOfWWE.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 26 січня 2017.
  5. ↑ 2005 WWF events, from TheHistoryOfWWE.com. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 26 січня 2017.
  6. ↑ Pat Patterson's first reign. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 26 січня 2017.
  7. ↑ "Intercontinental Title Tournament Finally Uncovered", April Fool's joke from WWE.com. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 26 січня 2017.
  8. ↑ Intercontinental title history, from TheHistoryofWWE.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 26 січня 2017.
  9. ↑ Lilsboy (May 2005). The truth about Chyna. The Sun. Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 12 квітня 2007.
  10. ↑ Laurer, Joanie. If They Only Knew, 299.
  11. ↑ WWE Entertainment, Inc. Acquires WCW from Turner Broadcasting. WWE Corporate. 23 березня 2001. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 7 грудня 2007.
  12. ↑ Survivor Series 2001 results. WWE. Архів оригіналу за 8 листопада 2006. Процитовано 7 грудня 2007.
  13. ↑ WWE Raw - June 22, 2002 results. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 7 грудня 2007.
  14. ↑ WWE Raw - August 26, 2002 results. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 7 грудня 2007.
  15. ↑ Rob Van Dam's first reign. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 11 березня 2008. Процитовано 2 серпня 2007.
  16. ↑ WWE European Championship history. WWE. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 7 грудня 2007.
  17. ↑ WWE Hardcore Championship history. WWE.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 7 грудня 2007.
  18. ↑ No Mercy 2002 results. WWE. Архів оригіналу за 26 листопада 2007. Процитовано 7 грудня 2007.
  19. ↑ Plummer, Dale (14 квітня 2009). RAW: Drafting a fresh start for the WWE. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 15 квітня 2009.
  20. ↑ Buridck, Michael (2 жовтня 2011). WWE "Intercontinental Champion Cody Rhodes def. John Morrison". Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 4 жовтня 2011.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інтерконтинентальне_чемпіонство_WWE&oldid=42274827