Індекс цитувань — тип бібліографічного індексу, індекс цитування, який допомагає читачеві швидко встановити які з раніших документів цитують пізніші документи. Це ключовий показник, що широко використовується в усьому світі для оцінки роботи дослідників і наукових колективів.

Загальна характеристика ред.

Інструмент, що оцінює вплив вченого або організації на світову науку, визначає якість проведених наукових досліджень.

Іноді трактується як реферативна база даних наукових публікацій, що індексує посилання, зазначені в пристатейних списках цих публікацій і надає кількісні показники цих посилань (такі як сумарний обсяг цитування, індекс Гірша, I10-індекс та ін.) Статистичні дані щодо індекса цитувань відомих вчених світу представлені в Science Citation Index (SCI) та Journal Citation Reports (JCR), що випускаються Інститутом наукової інформації (англ. Institute for Scientific Information, ISI), який знаходиться в м. Філадельфія (США).

  • Індекс цитування (Science Citation Index, — SCI), система Філадельфійського інституту наукової інформації, в основу якої покладені зв'язки між документами по прямих, зворотних і перехресних посиланнях (цитуванню).

Система для обчислення SCI (або його інтернет-версія ISI Web of Knowledge) містить бібліографічні описи всіх статей з наукових журналів, що входять до переліку JCR, і висвітлює в основному публікації з фундаментальних галузей науки в провідних міжнародних і національних журналах.

Негативні наслідки ред.

На думку російського вченого Кирила Єськова[джерело?] масове використання індексу цитування стало однією з причин занепаду наукової дискусії, оскільки будь-яке згадування опонента під час неї автоматично підвищує його індекс цитувань. Відповідно, вигідніше стало ігнорувати наукові погляди, відмінні від власних, аніж боротися з ними.

В 2015 група вчених з Нідерландів опублікувала Лейденський маніфест, що остерігає від надміроного використання індексів цитування в оцінці наукової роботи.

Чимало вчених, зокрема в Росії та Україні мають підвищений рівень самоцитувань, тобто цитувань власних публікацій у своїх наукових працях[1][2].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Van Noorden, Richard; Singh Chawla, Dalmeet (2019). Hundreds of extreme self-citing scientists revealed in new database. Nature. 572 (7771): 578–579. doi:10.1038/d41586-019-02479-7. ISSN 0028-0836. (англ.)
  2. Ioannidis, John P. A.; Baas, Jeroen; Klavans, Richard; Boyack, Kevin W. (2019). A standardized citation metrics author database annotated for scientific field. PLOS Biology. 17 (8): e3000384. doi:10.1371/journal.pbio.3000384. ISSN 1545-7885. {{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Джерела ред.

Посилання ред.