Вікіпедія

Індакатерол

хімічна сполука

Індакатерол (англ. Indacaterol, лат. Indacaterolum) — синтетичний препарат, що належить по хімічній структурі до похідних гідроксихіноліну, що застосовується інгаляційно.[1][2] Індакатерол належить до групи селективних бета-2-адреностимуляторів із ультратривалою бронходилятуючою дією (більше 24 годин).[3][4] Індакатерол був розроблений у лабораторії швейцарського концерну «Novartis» та уперше затверджений Європейським Агентством з лікарських засобів у 2009 році[3][5] та затверджений FDA у США у 2011 році.[6]

Індакатерол
Систематизована назва за IUPAC
(R)-5-[2-[(5,6-Diethyl-2,3-dihydro-1H-inden-2-yl)amino]-1-hydroxyethyl]-8-hydroxyquinolin-2(1H)-one
Класифікація
ATC-код R03AC18
PubChem 6433117
CAS 312753-06-3
DrugBank
Хімічна структура
Формула C24H28N2O3 
Мол. маса 392,490 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 43%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 45,5—126 год.
Екскреція фекалії, Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ОНБРЕЗ БРИЗХАЙЛЕР,
«Новартіс Фарма Штейн АГ»,Швейцарія
UA/11706/01/01
30.08.2011-30/08/2016

Фармакологічні властивості ред.

Індакатерол — синтетичний препарат, що є по хімічній структурі похідним гідроксихіноліну та належить до групи селективних бета-2-адреностимуляторів ультратривалої дії. Механізм дії препарату полягає у стимуляції β2-адренорецепторів, які знаходяться у гладкій мускулатурі бронхів шляхом активації внутрішньоклітинної аденілатциклази, яка утворює комплекс із G-протеїном, під впливом якого підвищується утворення циклічного АМФ та стимуляція протеїнкінази типу А, що призводить до розслаблення гладкої мускулатури внутрішніх органів.[1] Індакатерол є високоселективним стимулятором β-адренорецепторів другого типу, та має вищу в 24 рази спорідненість до β2-адренорецепторів, ніж до β1-адренорецепторів, і у 20 раз вищу, ніж до β3-адренорецепторів.[2] Індакатерол у порівнянні з сальметеролом характеризується більш швидким проходженням через мембрани клітин, що пов'язано із більшою спорідненістю індакатеролу до ліпідних структур клітин, біля яких розміщені β2-адренорецептори, та забезпечує швидкий початок та довготривалість дії препарату.[3] Індакатерол має вищу спорідненість до β2-адренорецепторів, ніж сальбутамол, але нижчу, ніж сальметерол та формотерол.[2] Індакатерол є неповним агоністом β2-адренорецепторів, на відміну від формотеролу, що забезпечує вищу селективність та більшу безпечність у застосуванні препарату.[2][3] Індакатерол при інгаляційному введенні діє виключно на β2-адренорецептори бронхів та не впливає на рецептори в інших органах, у тому числі на β1-адренорецептори міокарду.[1] При застосуванні індакатеролу зменшується перерозтягнення легень, як динамічне, так і в стані спокою, та покращуються показники функції зовнішнього дихання, у тому числі у порівнянні з формотеролом, сальметеролом/флутиказоном та тіотропію бромідом.[1][3] При тривалому застосуванні індакатеролу спостерігається розвиток толерантності до препарату, а при застосуванні значно вищих від середньотерапевтичних доз препарату різко зростає ймовірність важких побічних ефектів, у тому числі пов'язаних із активацією адренорецепторів міокарду (у тому числі тахікардію, фібриляцію передсердь, явища ішемії міокарду, подовження інтервалу QT), а також можливість виникнення ефекту «рикошету» — посилення бронхоспазму при перевищенні середньотерапевтичної дози препарату або занадто частому застосуванні.[1][7] Незважаючи на швидкий початок дії препарату, індакатерол не рекомендується для зняття гострих приступів бронхіальної астми.[1][7]

Фармакокінетика ред.

Індакатерол швидко всмоктується після інгаляційного застосування у дихальних шляхах, початок дії препарату спостерігається за 5 хвилин після інгаляції препарату[3] та триває 24 години.[1][2] Максимальна концентрація в крові досягається протягом 15 хвилин після інгаляції препарату.[1][2] Біодоступність препарату становить 43%. Індакатерол добре проникає у тканини організму.[2] Згідно досліджень, препарат проходить через плацентарний бар'єр. Даних за виділення індакатеролу в грудне молоко немає.[1] Метаболізується препарат у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться індакатерол із організму переважно із калом, частково виводиться із сечею переважно у незміненому вигляді, та частково у вигляді метаболітів.[1][2] Період напіввиведення препарату складає 45,5—126 годин[1][2], немає даних про зміну цього часу при порушеннях функції печінки та нирок.

Показання до застосування ред.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Індакатерол застосовується при бронхіальній астмі та хронічному обструктивному захворюванні легень для довготривалого лікування обструкції дихальних шляхів.[1][2]

Побічна дія ред.

При застосуванні індакатеролу найчастіше спостерігаються наступні побічні ефекти: нежить та фарингіт (9%), кашель (5—7%), інфекції верхніх дихальних шляхів (до 6%) та головний біль (5—7%).[2][7] Часто (від 1 до 10%) при застосуванні індакатеролу спостерігаються також синусити, пневмонія, стенокардія, поява гіперглікемії та цукрового діабету, спазми м'язів та міалгії, біль у грудній клітці; нечасто (0,1—1%) спостерігається також порушення ритму, алергічні реакції, висипання на шкірі, парестезії.[1][7]

Протипокази ред.

Індакатерол протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату. З обережністю застосовується препарат при вагітності та годуванні грудьми. Індакатерол не рекомендований для застосування у дітей до 18 років.[1] З обережністю препарат застосовується при гіпертиреозі, у хворих із важкими захворюваннями серцево-судинної системи, та при застосуванні лікарських препаратів, що мають здатність до подовження інтервалу QT на ЕКГ.[7]

Форми випуску ред.

Індакатерол випускається у вигляді порошку для інгаляцій у капсулах по 150 та 300 мкг.[1][7] Європейське агентство з лікарських засобів зареєструвало для лікування обструктивних захворювань легень також комбінованих препаратів: індакатеролу та м-холінолітика тривалої дії глікопірронію для інгаляційного застосування.[8][9]; індакатерол/мометазон.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с ОНБРЕЗ БРИЗХАЙЛЕР (INDACATEROLUM (ІНДАКАТЕРОЛ)[Архівовано 09.06.2019 р., у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м http://www.akademiamedycyny.pl/geriatria/archiwum/2011_01_geriatria_Indakaterol%20Ciebiada.pdf[недоступне посилання з травня 2019] (пол.)
  3. ↑ а б в г д е http://cyberleninka.ru/article/n/indakaterol-novyy-bronholitik-s-24-chasovym-deystviem-pri-hobl-obzor-literatury [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2015. Процитовано 15 травня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ European Public Assessment Report for Onbrez Breezhaler [Архівовано 16 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. ↑ FDA approves Arcapta Neohaler to treat chronic obstructive pulmonary disease [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ а б в г д е http://pulmonolog.com/drugs/onbrez-brizkhailer-indakaterol [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ http://udoktora.net/uk/shveytsarskiy-bronhodilatator-yultibro-brizheyler-rekomendovaniy-do-shvalennya-dlya-likuvannya-legeniv
  9. ↑ http://clinical-pharmacy.ru/digest/new-lekarstva/3438-perparat-ultibro-breezhaler-kompanii-novartis-dlya-lecheniya-hobl-odobren-v-evrope-i-yaponii.html [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Індакатерол&oldid=39293141