Вікіпедія

Інвернесс

Інверне́сс (англ. Inverness, шотл. гел. Inbhir Nis) — місто в центрі Шотландії, адміністративний центр області Гайленд.

Інвернесс
англ. Inverness
Інвернесс
Інвернесс
Інвернесс
Основні дані
57°29′02″ пн. ш. 04°13′33″ зх. д. / 57.48389° пн. ш. 4.22583° зх. д. / 57.48389; -4.22583Координати: 57°29′02″ пн. ш. 04°13′33″ зх. д. / 57.48389° пн. ш. 4.22583° зх. д. / 57.48389; -4.22583
Країна Велика Британія
Регіон Шотландія
Столиця для Гайленд (Адміністративний поділ Шотландії)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Munlochyd ?
Площа 19,57 км²
Населення 42 400 осіб (2006)
· густота 2167 осіб/км²
Міста-побратими Аугсбург (1956), Сен-Валері-ан-Ко
Телефонний код (+44) 01463
Часовий пояс UTC+0
GeoNames 2646088
OSM ↑1433249 ·R (Гайленд)
Поштові індекси IV1-3, IV5, IV13, IV63
Міська влада
Вебсайт inverness-scotland.com
Мапа
Мапа
CMNS: Інвернесс у Вікісховищі

Географія ред.

Інвернесс розташовано на північному сході Шотландії в гирлі річки Несс, що впадає в затоку Морі-Ферт. З місцем розташування міста пов'язана його назва — в перекладі з гельської вона означає гирло (або злиття) річки Несс.

Клімат ред.

Як і весь терен Британських островів, Інвернесс має океанічний клімат. Клімат затоки відносно м'який, місто перебуває в дощовій тіні переважаючих західних вітрів, у підсумку тут менше дощу і більше сонця, ніж на решті території Шотландії. Середня температура 5-12 °C, кількість опадів — 732 мм[1][2]. і має рівно розподілені опади цілорічно. Згідно класифікації Кеппена клімат належить до підтипу «Cfb» (морський клімат західного узбережжя/океанічний клімат)[3]

Клімат Inverness (1981-2010)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 6,9 7,3 9,3 11,6 14,6 16,9 18,9 18,6 16,1 12,6 9,3 7,0 12,5
Середній мінімум, °C 1,1 1,2 2,4 4,0 6,4 9,3 11,4 11,2 8,9 6,0 3,5 1,2 5,6
Норма опадів, мм 76.9 58.6 57.6 39.4 51.6 59.3 53.4 59.5 67.2 78.1 66.2 65.0 732.8
Кількість сонячних годин 38,8 72,7 104,5 135,5 176,8 143,1 140,0 133,9 113,2 84,2 49,7 27,8 1220,1
Кількість днів з опадами 14 11 14 9 11 11 10 12 12 13 13 13 143


Історія ред.

У VI столітті до н. е. територію, де нині стоїть Інвернесс, населяли племена піктів. Відомо, що в декількох кілометрах на захід від сучасного міста знаходилася цитадель піктського короля Бруде I, якого приблизно в 565 року відвідав чернець Святий Колумба, проповідник християнства в Шотландії[4]. Вважається, що перший замок Інвернесса, що був дерев'яною фортецею, було побудовано приблизно в 1057 році за наказом короля Малкольма III і згодом зруйнований королем Робертом Брюсом. Вільям Шекспір у п'єсі «Макбет» описав замок як резиденцію короля Макбета та місце загибелі Дункана I, що, втім, не відповідає реальним подіям[5].

У 1214 році король Вільгельм Лев надав Інвернессу чотири хартії, одна з яких дарувала йому статус королівського міста. У ті часи Інвернесс був досить процвітаючим портом, жителі якого займалися в основному рибальством. У 1233 році в місті було засновано домініканський монастир, а в середині XIII століття через річку Несс було перекинуто міст. У XV столітті Інвернесс пережив два спустошливих набіги — у 1411 році, незадовго до битви при Гарлоу, він був сильно пошкоджений пожежею, влаштованою за наказом Дональда Макдональда, лорда Островів, потім, у 1428 році, його пограбував й частково зруйнував Олександр Макдональд, лорд Островів[6].

У 1562 році за розпорядженням Джорджа Гордона, 4-го графа Гантлі, видного політичного діяча тих років, королеві Марії Стюарт було відмовлено у доступі в замок Інвернесса (на той час він був заново відбудований з каменю). Відкрита непокора графа призвела до того, що прихильники королеви з кланів Фрейзер й Манро захопили замок, повісили його коменданта, а самого Гантлі звинуватили в зраді[4][5]. У 1644 році замість дерев'яного моста через Несс, що зруйнувався, було побудовано міст із каменю, який проіснував аж до 1849 року, поки не був зруйнований під час повені.

У середині XVII століття за часів протекторату Олівера Кромвеля на околиці міста за його наказом була зведена цитадель, яка вже у 1662 році була практично повністю розібрана задля будівництва шпиталю (збереглася лише годинникова башта). 16 квітня 1746 року неподалік від Інвернесса відбулася битва при Каллодені. У цій битві шотландське ополчення Карла Едуарда Стюарта було розбите англійцями під проводом герцога Камберлендського[6].

У XVIII столітті Інвернесс залишався досить процвітаючим портовим містом. Найважливішими галузями економіки були пивоварна промисловість та виробництво віскі, а у XIX столітті розпочався розвиток суднобудування, дублення шкір, вівчарства та експорту вовни. 1882 рік було ознаменовано відкриттям Каледонського каналу, який зв'язав Інвернесс із західним узбережжям Шотландії. У 1855 році в місті з'явилося перше залізничне сполучення[6]. 7 вересня 1921 року в Інвернесі відбулося екстрене засідання Кабінету міністрів Великої Британії — єдине в історії, що відбулося за межами Лондона, — коли прем'єр-міністр Девід Ллойд Джордж, у той час перебував на відпочинку на півночі Шотландії, ініціював зустріч уряду, щоб обговорити критичну ситуацію, пов'язану з боротьбою за незалежність в Ірландії[7].

У XX столітті місто досить активно розвивалося — за століття його населення зросло більш ніж удвічі, склавши до початку XXI століття більше 50 000 мешканців. У 2000 році Інвернесс офіційно отримав статус міста.

Демографія ред.

Населення Інвернессу зросло з 40 949 в 2001 році до 46 870 в 2012 році. Інвернесс — одне з найбільш швидкозростаючих міст Європи[8], та займає п'яте місце з 189 британських міст за якістю життя, що є найвищою з усіх шотландських міст[9].

Освіта ред.

У місті розташовано Університет Північно-Шотландського нагір'я та островів

Економіка ред.

У недавньому минулому Інвернесс зазнав бурхливого економічного зростання: між 1998 та 2008 роками Інвернесс та решта центрів гірських районів Шотландії показали найбільше зростання середньої економічної продуктивності на людину в Шотландії та другий найбільший приріст у Великій Британії в цілому, зі збільшенням на 86 %.[10]

Транспорт ред.

Від єдиного залізничного вокзалу Інвернесса відходять поїзди до Перта, Единбурга, Глазго, Лондона, Абердина, Терсо, Віка і Кайл-оф-Лохалша.

Інвернесс має власний аеропорт за 15 км від міста, звідки виконуються рейси на Лондон, Манчестер, Белфаст.

Порт Інвернесса розташовано в гирлі річки Несс, він обслуговує до 300 суден на рік.

Відомі люди ред.

Шейла Гіллан (*1987) — шотландська акторка і колишня модель, найкраще відома завдяки ролі Емі Понд у серіалі Доктор Хто.

Міста-побратими ред.

 

Примітки ред.

  1. ↑ Клімат затоки. Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  2. ↑ Клімат Великої Британії. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 27 жовтня 2015.
  3. ↑ Climate Summary for Inverness, Scotland. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015.
  4. ↑ а б Inverness-scotland.com − History and heritage. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 27 жовтня 2015.
  5. ↑ а б Scotland.com − Inverness Castle. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  6. ↑ а б в A Brief History of Inverness. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 27 жовтня 2015.
  7. ↑ Crowds outside the Town house for the British Cabinet Meeting. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 27 жовтня 2015.
  8. ↑ Inverness: the new Shangri-La?. www.newstatesman.com (англ.). Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  9. ↑ Hall, Zoe Dare (7 лютого 2008). Property market: Is your home recession proof? (en-GB) . ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  10. ↑ BBC News - Central Highlands 'Scotland's top economic performer' (en-GB) . 18 липня 2011. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інвернесс&oldid=39282233