Інарі (озеро)

озеро або став у Фінляндії

І́нарі (Інаріярві, фін. Inarijärvi або Inarinjärvi, швед. Enare träsk, норв. Enaresjøen) — озеро на півночі Фінляндії, в провінції Лапландія. Розташоване на північ від полярного кола. Є третім за величиною озером Фінляндії.

Інарі
фін. Inari[1]
фін. Inarijärvi[1]
півн.-саам. Anárjávri[1]
інарі-саамськ. Aanaarjävri[1]
кол.-саам. Aanarjäu'rr[1]
Інарі
Інарі
68°57′34″ пн. ш. 27°36′06″ сх. д. / 68.95965110002778431° пн. ш. 27.601706900027778602° сх. д. / 68.95965110002778431; 27.601706900027778602Координати: 68°57′34″ пн. ш. 27°36′06″ сх. д. / 68.95965110002778431° пн. ш. 27.601706900027778602° сх. д. / 68.95965110002778431; 27.601706900027778602
Розташування
Країна  Фінляндія[1]
Регіон Інарі[1]
Розташування Лапландія, Фінляндія
Геологічні дані
Тип водосховище (1964) і lake or pondd[1]
Розміри
Площа поверхні 1040,28  км²
Висота 118,03 м і 115,67 м
Глибина середня 15  м
Глибина макс. 92  м
Довжина 80  км
Ширина 50  км
Берегова лінія 3308  км
Об'єм 15,9  км³
Вода
Період оновлення 3,4 рік[2]
Басейн
Водний басейн Paatsjoki basind
Вливаються Камасйокі, Івалойокі
Витікають Паз
Площа басейну 14 512 км²
Країни басейну Фінляндія
Інше
Geonames 656656
Інарі (озеро). Карта розташування: Фінляндія
Інарі (озеро)
Інарі (озеро) (Фінляндія)
Мапа

CMNS: Інарі у Вікісховищі

Площа 1040,28 км ². Глибина до 92 метрів. Розташоване на висоті 119 м над рівнем моря.

На озері розташовані населені пункти Партакко, Вяюля, Інарі, Копелло та інші. [3]

Географія ред.

Географічне положення і розміри улоговини ред.

Берег озера заболочений, сильно порізаний. [4]

Притоки і стік ред.

В озеро впадає понад 20 річок, найбільші з яких Камасйокі і Івалойокі.

З озера витікає річка Патсйокі, якою озеро сполучається з Баренцевим морем. Стік регулюється російською ГЕС "Кайтакоскі" згідно з угодою «Про регулювання водного режиму озера Інарі допомогою гідроелектростанції Кайтакоскі». Вона була підписана в 1959 році між урядами СРСР, Норвегії та Фінляндії. Предметом угоди є контроль за рівнем води в озері Інарі, що знаходиться на території Фінляндії, і річки Патсйокі, що протікає територією Фінляндії, Росії та Норвегії.

На річці Патсйокі розташовано сім гідроелектростанцій, з них 5, об'єднані в Каскад ГЕС ВАТ «ТГК-1» і 2 входять в енергетичний комплекс Норвегії. Регулюючою станцією водної системи є ГЕС "Кайтакоскі" — перша із станцій, що безпосередньо впливає на рівень води, необхідний для функціонування станцій, розташованих нижче за течією.

Для оперативного вирішення питань, що виникають у ході роботи складного гідроенергетичного комплексу, створена тристороння комісія. У числі її основних завдань — розробка і контроль виконання графіків скидання води з озера Інарі, а також координація робіт з ремонту обладнання на російських і норвезьких ГЕС.

Лід ред.

Замерзає у листопаді, скресає у березні. [5]

Острови та півострови ред.

На озері 3318 островів, найвідоміші — Хаутуумаасаарі (острів-цвинтар), який служив кладовищем для древніх саамів, і Уконківі[en] (камінь Укко), місце жертвопринесень давніх жителів Лапландії.

Рослинний і тваринний світ ред.

У річці водиться форель, озерний лосось, окунь, щука та інші. Поширено рибальство.

Найбільші озера Європи [6]
Озеро Площа
поверхні
води, км²
Обсяг,
км³
місця роз-
положення
(країна)
Ладозьке 17700 908   Росія
Онезьке 9720 285   Росія
Венерн 5550 180   Швеція
Чудсько-
Псковське
3550 25,2   Росія
  Естонія
Веттерн 1900 72   Швеція
Сайма 1800 36   Фінляндія
Біле 1290 5,2   Росія
Вигозеро 1140 7,1   Росія
Меларен 1140 10,0   Швеція
Пяйянне 1065 ...   Фінляндія
Ільмень 1200 12,0   Росія
Інарі 1000 28,0   Фінляндія

Фотографії ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф NLS Geographic Names RegisterNational Land Survey of Finland.
  2. http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-17
  3. indexr3536.html Топографічна карта. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 23 лютого 2011.
  4. [1][недоступне посилання з червня 2019]
  5. Інарі. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 4. — 1978.
  6. Атлас океанов. Термины, понятия, справочные таблицы.— М.: ГУНК МО СССР, 1980. С.140—147.
  7. Ivalon Lentopalvelu. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 23 лютого 2011.
  8. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання ред.