Імір (міфологія)

Імір, Брімір або Аургельмір (давн.-скандин. Ymir, Aurgelmir) — в германо-скандинавській міфології перша жива істота, інеїстий велетень, з якого створений був світ. Імір згадується у Старшій та Молодшій Едді як прабатько усього живого.

Імір
Батько	Манн (міф)
Діти	Þrúðgelmird
Частина від	скандинавська міфологія
Медіафайли у Вікісховищі

Народження Іміра та його рід

Першою живою істотою був велетень Імір, який вийшов з глибин темряви та холоду, царства льодовиків та снігу. Поряд з ним з'явилися й його діти — хлопчик та дівчинка народжені з-під його руки, а з-під ніг постав велетень Трудгельмір.

Також у них була корова Аудумла, яка молоком годувала Іміра то його дітей. В країні не було нічого окрім льоду та снігів, не було пасовищ з травою, тому корова Аудумла лизала солоний лід, з якого з часом постав ще один золотоволосий велетень Бурі. Про рід турсів йдеться далі:

Від Відольва рід свій

все вельви ведуть,

від Вільмейда рід

ведуть всі провидці,

а всі чарівники —

від Чорної Голови,

а велетні

від Іміра кореня.

Також про нього згадує велетень Вафтруднір:

Звідки між Турсів

Аургельмір з'явився,

перший їх предок?

Він взяв собі за жінку велетку і дав життя своїм синам, роду майбутніх богів: Одіну, Віллі і Ве.

Велетні називали себе йотунами, а світ, у якому вони жили — Йотунгеймом. У Йотунгеймі було так холодно, що від подиху падали на землю бурульки та сніг.

Вбивство Іміра

Вбивство Іміра

Та не всі велетні були лихими, добрі сини Бурі вирішили повстати проти зла, яке творив Імір та вбили його та інших. Про вбивство Іміра йдеться далі:

За безліч зим
до створення землі
був Бергельмір турс;
в труну його
при мені поклали,
ось, що перше пам'ятаю.

Так настав новий час — час нових всевладних богів.

Створення Землі

З тіла Іміра боги зробили землю, його волосся пустило коріння глибоко під землю та зазеленіло листям, утворивши густі ліси, руки та ноги велетенської істоти стали горами. З повік прабатька боги зробили фортецю — Мідгард.

³⁶Іміра плоть

стала землею,

кров його — морем,

кістки — горами,

череп став небом,

а волосся — лісом.

З повік його Мідгард

людям було створено

богами благими;

з мозку його

створені були

темні хмари"

З ран Іміра витекло стільки крові, що в ній потонули всі велетні. Врятувався лише на ковчезі з дітьми і дружиною велетень Бергельмір («Реве як ведмідь»), син Трудгельмір і онук Іміра. Від нього-то і його безіменної дружини і народилося нове плем'я «інеїстих велетнів» (Йотуни). Війна богів та велетнів все ж продовжувалась. Йотуни прагнули помститися богам за смерть Іміра та інших братів. Землю струшували землетруси, жерла вулканів вибухали розжареною лавою, в океанських безоднях морські чудовиська насилали шторм, велетні обрушували обвали снігу на півночі, хуртовини окутували все на своєму шляху. Карлики зародились в тілі Іміра, були вони червяками у його плоті .Про це згадується в «Пророцтвах вьольви»:

9 Зійшлися владики

на долі престоли,

священні всі боги,

і радились разом,

хто має двергів

народ створити

з Бріміра крові (прим.:море)

та Блаïна кості.

Символічне значення

У північній міфології вбивство Іміра — перше вбивство, яке сталося в Ойкумені. З одного боку — це злочин підступних братів-асів, з іншого боку — перший крок до прогресу — створення світу.

У скандинавській міфології нерідко згадуються випадки, коли тролі і йотуни згодом перетворювалися в скелі, гори, пагорби, стаючи частиною природного ландшафту. Витоки таких уявлень, безсумнівно, лежать в міфі про створення з тіла убитого Іміра навколишнього світу.

Легенди про Іміра споріднені грецькими орфічними легендами про походження світу з тіла Діоніса і індуїстським міфам про походження світу з тіла Пуруші (Ріг-веда). Деякі дослідники вважають, що ім'я Імір близьке індуїстському Ямі — першій померлій істоті, який править підземним світом і судить душі померлих.