Імені Горького (Магаданська область)
Імені Горького (рос. Имени Горького) — селище в Ягоднинському районі Магаданської області.
| селище Імені Горького | |
|---|---|
| рос. Имени Горького | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Магаданська область |
| Муніципальний район | Ягоднинський район |
| Код ЗКАТУ: | 44 222 557 001 |
| Код ЗКТМО: | 44722000121 |
| Основні дані | |
| Населення | 0 осіб (2010)[1] |
| Поштовий індекс | 686251 |
| Географічні координати: | 62°37′04″ пн. ш. 150°12′42″ сх. д. / 62.617800000027777685° пн. ш. 150.21190000002778220° сх. д.Координати: 62°37′04″ пн. ш. 150°12′42″ сх. д. / 62.617800000027777685° пн. ш. 150.21190000002778220° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+10 |
| Мапа | |
  Імені Горького  Імені Горького | |
|
| |
Географія
ред.Географічні координати: 62°37' пн. ш. 150°12' сх. д. Часовий пояс — UTC+10.
Відстань до районного центру, селища Ягодне, становить 46 км, а до обласного центру — 569 км[2]. Через селище протікає річка Малий Ат-Юрях.
Історія
ред.Селище утворилося разом із створенням поблизу нього копальні «імені Горького» в 1940 році. Спеціалізувалась копальня на роботі з видобутку золота, яку в більшості виконували ув'язнені табору. Після Другої світової війни чисельність в'язнів на копальні значно збільшилась за рахунок фронтовиків, які були в німецькому полоні[3].
Влітку 1948 року у виправно-трудовій установі відбулася масова втеча поневолених фронтовиків, яким вдалося знищити охорону табору і заволодіти зброєю. Ось як описує дану подію колишній ув'язнений цього табору (нині реабілітований) Микола Васильович Молодик з міста Запоріжжя:
|
…Я перебував у цей час на четвертому лагпункті, а втечу вчинили з другого. Тікали колишні військові, фронтовики, терміни ув'язнення яких були понад 15 років… Оригінальний текст (рос.) …Я находился в это время на четвертом лагпункту, а побег совершили со второго. Бежали бывшие военные, фронтовики, сроки заключения которых были свыше 15 лет…[3] |
|
1956 року до копальні «імені Горького» були включені сусідні копальні «Туманна» і «Одинока»[3].
До 1995 року на території селища проживало близько 750 осіб, а також діяло декілька приватних магазинів та магазинів торгово-комерційного підприємства «Верхній Ат-Урях», працювала їдальня[3].
Населення
ред.За даними перепису населення 2010 року на території селища населення не проживало[1].
Примітки
ред.- ↑ а б в Численность и размещение населения Магаданской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Паспорт муниципального образования «Ягоднинский муниципальный район» за 2010–2014 гг. [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в г Паникаров И. А. История поселков Центральной Колымы. — Магадан : АО «МАОБТИ», 1995. — С. 39-45.
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |