Імена в мармурі
«Імена в мармурі» (ест. Nimed marmortahvlil, Імена на мармуровій дошці) — естонський військовий роман, написаний Альбертом Ківікасом та опублікований у 1936 році. У центрі сюжету — події Війни за незалежність Естонії.
| Автор | Альберт Ківікас |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | ест. Nimed marmortahvlil |
| Дизайн обкладинки | Едуард Ярв[et] |
| Країна | Естонія |
| Мова | естонська |
| Тема | Війна за незалежність Естонії |
| Жанр | роман |
| Видавництво | Видавницький кооператив Естонії[et] |
| Видано | 1936 |
| Сторінок | 539 |
У 1937 році за цей роман Альберт Ківікас здобув нагороду Естонської літературної спілки. Наразі роман «Імена в мармурі» є одним з найвідоміших творів естонської літератури.
Основа роману ред.
В основу роману покладено події з життя самого Альберта Ківікаса періоду Війни за незалежність.[1] Двоє головних героїв книги, брати Генн та Юхан Агаси[2], уособлюють два найбільші політичні напрями того часу: націоналізм і комунізм. Також у романі відображена непевність естонців щодо майбутнього своєї країни на той час.[1]
Сюжет ред.
Роман поділений на три частини. Головними та центральними героями є двоє братів, Генн та Юхан Агаси.[2]
У першій частині, дія якої відбувається на початку війни, розповідається про політичну ситуацію в Естонії наприкінці 1918 року та групу студентів Тартуського торгового училища[et], що згодом брали участь у війні за незалежність Естонії. На початку твору Генн Агас сумнівався щодо вступу до лав армії, проте після окупації рідного міста твердо вирішив стати солдатом. Через групу студентів у першій частині роману також показано політичну та економічну ситуацію в Естонії на той час.
Друга частина роману містить багато автобіографічних відсилок, опис ситуації на фронті та бойовий досвід солдатів.[2]
У третій частині роману зображено фінальний етап війни, зокрема Тартуський мир, за яким було визнано незалежність Естонії. Роман закінчується тим, що група студентів повертається додому.
Друга частина вийшла у 1935 році в газеті «Uus Eesti[et]», а готовий роман з трьох частин вийшов у 1936 році в Тарту за сприяння Естонського видавничого кооперативу. У першому виданні роману було 539 сторінок. Хоча у романі не відображено власний досвід автора, він фактично зобразив самого себе в одному з братів, Генні. Альберт Ківікас написав інші частини-продовження роману під час еміграції у Швеції.
Друга частина («Nimed marmortahvlil II») ред.
У другій частині-продовженні роману зображується тилове життя у період війни за незалежність, а військові дії за участі батальйону добровольців є скоріше фоном для подій роману. Генн Агас, в армії став штабним писарем, чиїм справжнім захопленням є література. За задумом автора Генн став футуристом.
В різних образах роману можна впізнати багатьох літературних діячів того часу, зокрема, членів групи «Сіуру».
Вперше друга частина-продовження була видана у 1948 році у шведському місті Вадстена; її було двічі перевидано в Таллінні у 2000 та 2003 роках.
Третя частина («Nimed marmortahvlil III») ред.
У третій частині-продовженні роману йдеться вже не про війну, — у ній зображене культурне життя Естонської республіки на початку її існування. У центрі оповіді надалі лишається Генн Агас та розвиток його особистості. Також у цій частині зображено культурні настрої молоді та думки про духовну еліту.
Третя частина-продовження роману вийшла у 1951 році в м. Лунд; у 2001 році її було перевидано в Таллінні.
Четверта частина («Nimed marmortahvlil IV») ред.
У заключній частині-продовженні роману домінує та сама тема, що й у третій частині, проте вона більше фокусується на конфлікті світоглядів. Врешті-решт це призводить до таємного возз'єднання братів Агасів — націоналіста Генна та комуніста Юхана.
Четверта частина вийшла в Лунді у 1954 році за сприяння Видавницького кооперативу Естонії і була перевидана в Таллінні у 2002 році.
Постановки та екранізації ред.
У 1937 році почалася робота над театральною версією роману «Імена в мармурі», яку підготував друг та колега Ківікаса Аугуст Анніст[et]. Готовий твір — драму у 109 сторінок, розділену на три акти, було опубліковано 1939 року у талліннському видавництві «Тарвік». 24 лютого 1939 року у театрі «Естонія» відбулася прем'єра вистави за мотивами роману, режисером якої став Антс Лаутер.[3] Головні ролі у ній зіграли актори Теет Коппель[et] (Агас), Антс Ескола (командир взводу Кяспер) і Гуґо Лаур (санітар Тяакер). Сам Антс Лаутер зіграв капітана.
У 1989 році режисер Аго-Ендрик Керге[et] поставив у театрі «Ванемуйне» за мотивами роману власну п'єсу під назвою «In corpore…», у якій Агаса зіграв Райн Сіммуль[et], а Кяспера — Андрес Двін'янінов[et].
У 2002 році в Естонії вийшов однойменний фільм, сюжет якого заснований на романі. Режисером фільму став Ельмо Нюганен[et], а головного героя Генна Агаса зіграв Прійт Вийгемаст[et]. Фільм «Імена в мармурі», який став найбільш дорогим художнім фільмом Естонії, також став лідером касових зборів.[4][5]
Примітки ред.
- ↑ а б Estonian Literary Magazine on Albert Kivikas. Архів оригіналу за 22 червня 2008. Процитовано 5 вересня 2009.[недоступне посилання]
- ↑ а б в L.O.M institure article about the plot of Names in Marble. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 5 вересня 2009.(ест.)[недоступне посилання]
- ↑ Стаття про Антса Лаутера в журналі «Areen». Архів оригіналу за 15 квітня 2008. Процитовано 5 вересня 2009.(ест.)[недоступне посилання]
- ↑ European Film Promotion. Архів оригіналу за 10 липня 2011. Процитовано 5 вересня 2009.(англ.)
- ↑ Drama Smashes Box Office Records. The Baltic Times.
{{cite news}}:|access-date=вимагає|url=(довідка)[1] [Архівовано 17 травня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
Джерела ред.
- Nõu, Enn. Albert Kivika muutumised ja muutmised (romaani «Nimed marmortahvlil» 1936., 1942. ja 1947. aasta väljaannete võrdlus). // Keel ja Kirjandus, 2006, nr 2, lk 149—151.
Посилання ред.
- Hannes Walter, «Kivikas ja Vabadussõda», Postimees–Kultuur 16. jaanuar 1998, lk 4–5 [недоступне посилання]
- Pekka Erelt, «Mees, paber ja marmor» [Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.], Eesti Ekspress 26. veebruar 2002
- Aivar Kull, «Albert Kivika Tartu» («Nimed marmortahvlil» I—IV uustrüki arvustus) [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.], Tartu Postimees 7. november 2002, lk 2
- Ain Kaalep, «Nimedest marmortahvlil isade maani» [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.], Postimees 29. november 2002
- «Nimed marmortahvlilt: perekond Ahas» (romaani «Nimed marmortahvlil» prototüüpidest, vendadest August, Oskar, Eduard ja Hermann Ahasest) [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.], Kultuur ja Elu 2004, nr 1, lk 52–55 (ест.)