Ім'ярек
Ім'ярек (від церк.-слов. и҆́мѧ рекъ[1][2][3] — «назвавши ім'я») — слово-екземплифікант, що використовується в текстах молитов та інших церковних текстах, а також (до початку XX століття) у різного роду офіційних актах, анкетах чи наказових паперах в тому місці, де має бути поставлено ім'я того, хто читає молитву або пише документ за зразком.[4]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Дьяченко Г. М. Полный церковнославянский словарь. Архівовано з джерела 24 червня 2021
- ↑ Плетнёва А. А., Кравецкий А. Г. Учебное руководство по церковнославянскому языку. — ISBN 5-88017-079-9. Архівовано з джерела 24 червня 2021
- ↑ Н. Афанасьева. Правописание ударения с придыханием, таблица Слова под титлами / Учебник церковнославянского языка [Архівовано 2021-01-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Словарь церковно-славянского и русского языка. — Т. 2 : З-Н.
Джерела ред.
- ім'ярек // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
|
Це незавершена стаття про імена та ономастику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |