Ілія Бешков (болг. Илия Бешков / Ilia Beshkov / Ilija Beškov / Ilija Beschkow; 24 липня 1901, Долішній Дибник, Плевенська область, Болгарія — 23 січня 1958, Софія, Болгарія) — болгарський графік, гравер, карикатурист, ілюстратор; можливо, найвідоміший графік Болгарії.

Ілія Бешков
болг. Илия Бешков Дунов

При народженні болг. Илия Бешков Дунов
Народження 24 липня 1901(1901-07-24)[1][2][…], 11 липня 1901(1901-07-11)[4] або 1901
Долішній Дибник, Князівство Болгарія[5][6]
Смерть 23 січня 1958(1958-01-23)[1][2][…]
  Софія, Болгарія[8]
Країна  Болгарія
Жанр графіка, ілюстрація, гравюра, карикатура
Навчання Національна художня академія Болгарії (1926)
Діяльність карикатурист, ілюстратор, художник, графік, рисувальник, педагог
Напрямок реалізм
гротеск
Роки творчості 1916[9]1958[9]1958[9]
Вчитель Нікола Марінов
Відомі учні Mana Parpulovad
Працівник Національна художня академія Болгарії
Член Native Artd
Брати, сестри Ivan Beshkovd
Звання Професор Софійської національної художньої академії

CMNS: Ілія Бешков у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія ред.

Ілія Бешков народився 24 липня 1901 в селі Долни-Дибник Плевенського округу. Навчався в 19211926 рр. в організованій в 1896 р. Софійській Академії мистецтв. (Спочатку був період навчання на юридичному факультеті Софійського університету (1918-1920).)

У 20-х — 30-х роках виступав у таких журналах, як «Жупел», «Ек» («Відлуння») і ін. з сатиричними малюнками антиурядового характеру. Публікував також побутові карикатури, пройняті гострою соціальною сатирою. Після окупації Царства Болгарія російсько-большевицькими військами 1944, співпрацював у центральних виданнях Болгарії, в журналі «Стършел»(болг.) («Ґедзь»).

Як свідчать розсекречені архіви болгарського КДБ (ДС, «държавна сигурност»; розпущеного в 1990), Бешков був під постійним наглядом, як «хитрий ворог» комуністичної влади[10].

 
Титул однієї з монографій «Ілія Бешков»

Внесок Бешкова у графічне мистецтво — в розробленій ним особливій манері живописного світлотіньового малюнка. Ілля Бешков жив і працював у Софії; він був професором Софійської національної художньої академії.

Помер 23 січня 1958 року в Софії.

Визнання ред.

У Плевені є галерея, названа на честь художника «Ілія Бешков»[11]. Колекція болгарського мистецтва з кінця XIX століття до 1970-х з багатим зібранням робіт самого патрона галереї, І. Бешкова.

Література ред.

  • Станислав Сивриев, Илия Бешков. София: София-пресс, 1969
  • Богомил Райнов, Илия Бешков. София: Български художник, 1983
  • Станислав Сивриев, До видело: Разговори с Илия Бешков. София: Профиздат, 1988
  • Марий Ягодов, Големият най-малък син: Лична книга за Илия Бешков. София: БЗНС, 1988
  • Черната тетрадка: Дневникът на художника (1950—1951, 1955), полицейско досие (1925—1958), албум карикатури (1930—1957). Съставители Александър Бешков и Савка Чолакова. София: Изток-Запад, 2015

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Iliya Beshkov
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. The Fine Art Archive — 2003.
  5. http://www.lambiek.net/artists/b/beshkov_ilia.htm
  6. http://pictify.com/146568/ilia-beshkov
  7. Lambiek ComiclopediaLambiek, 1999.
  8. Зведений список імен діячів мистецтва — 2010.
  9. а б в RKDartists
  10. ВІДЕО, 30 хв. — «Людина, яка сама став малюнком»: документальний фільм режисера Костадіна Бонев, БНТ. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 9 лютого 2019.
  11. ВІДЕО, 5 хв. Відвідування Художньої галереї «Ілля Бешков» в [[Плевен]]і. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 9 лютого 2019.