Іллєнко Михайло Герасимович

Іллєнко Михайло Герасимович
Дата народження	29 червня 1947 (76 років)
Місце народження	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР → Україна
Професія	кінорежисер, сценарист, актор
Alma mater	Всесоюзний державний інститут кінематографії
Член у	Українська кіноакадемія і НСКУ
Діти	Іллєнко Іванна Михайлівна
IMDb	ID 0407941
Нагороди та премії
	Державна премія України імені Олександра Довженка
	Іллєнко Михайло Герасимович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іллєнко.

Миха́йло Гера́симович Іллє́нко (нар. 29 червня 1947, Москва) — український кінорежисер, сценарист, актор. академік Національної академії мистецтв України (2017). Заслужений діяч мистецтв України (2003). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2007).

Життєпис ред.

Народився 29 червня 1947 року в Москві в родині інженера. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1970, майстерня М.Ромма). З 1973 р. — режисер Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

З 1997 року — організатор кінофестивалю Відкрита ніч.

З 2000 року — декан кінофакультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Член Національної спілки кінематографістів України.

У 2009 році брав участь у першому етапі навколосвітньої подорожі на яхті «Купава».

Від квітня 2017 до листопада 2018 року був Головою Правління української кіноакадемії.

У березні 2022 року долучився до лав територіальної оборони під час російського вторгнення в Україну^[1].

Приватне життя ред.

Брат кінорежисерів Вадима та Юрія Іллєнків.
Дочка Іллєнко Іванна Михайлівна (1976) — українська актриса і балерина.

Фестивалі та премії^[2] ред.

1976 — ВКФ «Молодість» у Києві: Приз Держкіно Української РСР за найкращу режисуру («Там вдалині, за рікою», 1975)
1993 — МКФ «Золотий орел» в Тбілісі: Диплом журі («Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди», 1993)

Фільмографія ред.

Режисер ред.

Повнометражні

«Там вдалині, за рікою» (рос. Там, вдали за рекой, 1975) прим.: російською
«Кожен мисливець бажає знати...» (рос. Каждый охотник желает знать…, 1985) прим.: російською
«Фучжоу» (1993) прим.: українською, англійською
«Сьомий маршрут» (1997) прим.: українською, російською, англійською
«Той, хто пройшов крізь вогонь» (2011)^[3] прим.: російською, українською, англійською, кримськотатарською
«Толока» (2020)^[4] прим.: українською, російською

Короткометражні художні

«Невелика подорож на великій каруселі» (2002)

Короткометражні анімаційні

«Одноразова вічність» (2002, мультфільм)

Телесеріали

«Школа» (рос. Школа, 1980, 3-серійний міні-серіал) прим.: російською
«Миргород та його мешканці» (рос. Миргород и его обитатели, 1983, 2-серійний міні-серіал) прим.: російською

Телефільми

«Нісенітниця» (рос. Сапоги всмятку, 1978, телефільм) прим.: російською

Автор сценарію ред.

«Була у слона мрія» (1973, мультфільм)
«Чоботи всмятку» (1978, т/ф)
«Кожен мисливець бажає знати...» (1985)
«Дама з папугою» (1988, у співавт. з А. Праченком)
«Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди» (1993)
«Княжа регата» (1996)
«Сьомий маршрут» (1997, у співавт.)
«Шлях до скелі» (1997 і опер)
«Невелика подорож на великій каруселі» (2002)
«Одноразова вічність» (2002, мультфільм)
«Той, хто пройшов крізь вогонь» (2010—2012, у співавт.)
«Толока» (2013—2014)

Актор ред.

«Вечір напередодні Івана Купала» (1968) — епізод
«Білий птах з чорною ознакою» (1971) — Георгій
«Передай далі...» (1988) — епізод
«Яма» (1990) — епізод
«Невелика подорож на великій каруселі» (2002)
«Голівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди» (2013, докум. фільм; бере участь)
«Звичайна справа» (2013) — душевнохворий (камео)

Література ред.

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.65;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.275;
Хто є хто в Україні К 1997. — С.194—195;
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.550;
Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.180;
О. Мусієнко. Михайло Іллєнко: до 60-річчя від дня народж.// Актуал. пробл. мистец. практики і мистецтвознав. науки: мистецькі обрії'2008 — К.: Ін-т пробл. сучас. мистец. АМУ 2008. — Вип. 1 (10). — С. 54–57 : фотогр. — ISBN 978-966-82-59-40-1.
КРОК 2002. М., 2002. — С.66;
Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.454-455.

Примітки ред.

↑ Український кінорежисер Михайло Іллєнко вступив до лав тероборони: промовисте фото. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
↑ Енциклопедія вітчизняного кіно: Михайло Іллєнко (рос.). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 червня 2015.
↑ «Той, що пройшов крізь вогонь» // Інтерв'ю."Український рембо". Ярослав Підгора-Ґвяздовський [Архівовано 19 травня 2011 у Wayback Machine.] // Український тиждень, 2011
↑ Іллєнко екранізує Шевченка. www.wz.lviv.ua. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 27 лютого 2013.

Посилання ред.

Михайло Іллєнко [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.] на Youtube
Михайло Іллєнко [Архівовано 30 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті kinofon.com.ua
Михайло Іллєнко [Архівовано 16 вересня 2018 у Wayback Machine.] на сайті kino-kolo.ua
Михайло Іллєнко [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Національної академії мистецтв України

Це незавершена стаття про українського кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Український кінорежисер Михайло Іллєнко вступив до лав тероборони: промовисте фото. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.

[2] Енциклопедія вітчизняного кіно: Михайло Іллєнко (рос.). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 червня 2015.

[3] «Той, що пройшов крізь вогонь» // Інтерв'ю."Український рембо". Ярослав Підгора-Ґвяздовський [Архівовано 19 травня 2011 у Wayback Machine.] // Український тиждень, 2011

[4] Іллєнко екранізує Шевченка. www.wz.lviv.ua. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 27 лютого 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]