Ікона Києво-Братської Богородиці
Ікона Києво-Братської Богородиці або Братська Богородиця — чудотворна ікона кінця XVII століття, одна з центральних храмових ікон Богоявленського собору Братського монастиря, одна з найшанованіших ікон у Києві. Найдавніший список початку XVIII століття зберігся у Національному художньому музеї України.
| Ікона Києво-Братської Богородиці | |
|---|---|
| Дата святкування: | 6 вересня |
Опис ред.
Належить до іконографічного типу Елеуса (Милування), основним мотивом якого, на думку дослідників, є пещення Сина Божого, що позиціонувалося як прояв його реальності, людської природи. Богородиця, вдягнута у червоний мафорій, притуляється правою щокою до Сина, якого тримає правою рукою, ліва тримає його праву руку. Довкола образів у німбах — рослинний орнамент[1].
Історія ред.
Історичні обставини появи її в Братському монастирі достеменно невідомі. За переказами, походить з Вишгорода, де за легендою Богородиця чудесно явилася в 1654 році. У 1662 році, під час війни Росії з Польщею, місто зруйнували татари. Храм святих страстотерпців Бориса й Гліба у Вишгороді був розорений, але ікону своєчасно винесли з храму і пустили по Дніпру. Річка винесла ікону до берега Подолу в Києві, де вона була прийнята православними і перенесена в Братський монастир. Там вона і залишалася протягом довгого часу. За іншою легендою, у 1662 році татари, захопивши Вишгород, зробили з ікон місцевих храмів плоти для переправи на інший берег Дніпра. Але здійнялася страшна буря, і всі потопилися. Окрім одного татарина з Братською іконою, на якій вона донесла його до Києва і зупинився напроти Братського монастиря. Вражений тим, що відбулося, татарин охрестився, а ікона відтоді була на Подолі[2].
Після ліквідації монастиря та знесення собору у 1934 році, ікона вважалась втраченою. У 2000-х роках співробітники Національного художнього музею виявили Одне з «подобій» ікони Братської Богородиці, яке й прикрашало собор в останні роки його існування, у музейних сховищах і встановили, що у 1926 році ікона потрапила до Києво-Печерської лаври, а у 1948 році вперше зафіксована у музейній книзі обліку[2][3].
Почитання ред.
2007 року було засновано та зареєстровано в селі Горенка приход названий на честь іконі Божої Матері Києво-Братської, оскільки село колись належало Києво-Братському монастирю, також там діє жіночий монастир, названий на честь ікони[4].
Святкування Києво-Братської ікони Божої Матері здійснюють кілька разів на рік[5][6][7].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Цугорка О. П. Образ Богоматері в українському бароковому іконописі: минуле і сучасність // Мистецтвознавчі записки. 2019. Вип. 35. С. 145–. 151
- ↑ а б Затилюк Я. В. Ікона Києво-Братської Богородиці з колекції Національного музею історії України XVIII ст.: походження, атрибуція та історія [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Науковий вісник Національного музею історії України. - Київ : Левада, 2017. - Вип. 2. - С. 79-96.
- ↑ КИЕВО-БРАТСКАЯ ИКОНА БОЖИЕЙ МАТЕРИ. www.pravenc.ru. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 20 серпня 2020.
- ↑ boyarka.hrest.info. Православна Боярка. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 20 серпня 2020.
- ↑ КИЇВ. У день вшанування Києво-Братської ікони Пресвятої Богородиці у Свято-Введенському монастирі столиці була відправлена Божественна літургія | УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. orthodox.org.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ 19 вересня – пам'ять ікони Пресвятої Богородиці "Києво-Братської" (відео). religions.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ 19 вересня вшановується Києво-Братська ікона Божої Матері | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ. arhiv.orthodoxy.org.ua. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 13 грудня 2020.