Іванівська церква (Прилуки)

Іванівська церква (Прилуки)
	Іванівська церква в Прилуках
	50°35′44″ пн. ш. 32°22′41″ сх. д. / 50.5956667° пн. ш. 32.37806° сх. д.Координати: 50°35′44″ пн. ш. 32°22′41″ сх. д. / 50.5956667° пн. ш. 32.37806° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Прилуки (Чернігівська область)
Кінець будівництва	28 серпня 1865 року (освячення)
Належність	УПЦ МП: Прилуцьке благочиння Ніжинської єпархії
Єпархія	Ніжинська єпархія УПЦ
	Іванівська церква (Прилуки) (Україна)
	Іванівська церква у Вікісховищі

Прилуцька Іванівська церква — православний (УПЦ МП: Прилуцьке благочиння Ніжинської єпархії) храм у районному центрі Чернігівської області місті Прилуках; історико-архітектурна пам'ятка середини XIX століття.

Храм розташований на розі вулиць Київської та Іванівської.

З історії храму ред.

У 1708—1709 роках прилуцький полковник Дмитро Горленко на свої кошти побудував дерев'яну Івано-Дмитрівську церкву^[1]^[2] на честь святих — патронів гетьмана Івана Мазепи та його самого. Вона розташовувалась неподалік від Київської брами на вигоні посаду Квашинці. Цей храм проіснував майже 70 років, і в 1780 році на її місці було зведено нову церкву, також в ім'я Івана Предтечі і св. Дмитра. Храм був розібраний у середині XIX столітті, а на місці престолу побудована невеличка каплиця.

Нова (сучасна) мурована церква з престолом Івана Предтечі та ікони Матері Божої Троєручниці побудована на новому місці — на розі Київської та Іванівської вулиць. 28 серпня 1865 року відбулось урочисте її освячення.

Спочатку п'ятибанна церква і триярусна дзвіниця стояли окремо, а 1910 року їх було об'єднано прибудовою, що дало змогу майже вдвоє збільшити площу культової споруди.

На подвір'ї Іванівської церкви, з боку вулиці, 1893 року збудована каплиця, присвячена сім'ї імператора Олександра III («в пам'ять чудесного звільнення 17 жовтня 1887» під час аварії потяга).

У лютому 1930 року Іванівську церкву було закрито, хрести і дзвони знято, а у приміщенні культової споруди розмістились військові склади 224-го стрілецького полку, що стояв у Прилуках. Знято було колокола й з триярусної дзвіниці, що стояла поруч. Найбільший колокол, який важив — 334 кг, більшовики відправили на переливання.^[3]

Пізніше в церкві перебували рукавична фабрика, пожежна охорона, а з 1964 року — склад міського управління торгівлі.

1993 року напізруйнована Іванівська церква була передана віруючим православної церкви Московського патріархату.

У 1996—2001 роках Іванівська церква повністю відреставрована і 22 січня 2001 року освячена.

Галерея ред.

XIX ст.

Джерело ред.

Іванівська церква // Прилуччина: Енциклопедичний довідник. — Ніжин: «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 189—190.

↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 111, 541, 619 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
↑ Прилуки — маленький Париж: особливості архітектури старовинного міста. chernigiv-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.

[1] Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.

[2] Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 111, 541, 619 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.

[3] Прилуки — маленький Париж: особливості архітектури старовинного міста. chernigiv-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.

[1]

[2]

[3]