Вікіпедія

Іванов Леонід Лікаріонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.

Леонід Лікаріонович Іванов (нар. 15 (28) квітня 1877(18770428), м. Оса, Пермський край — 30 червня 1946) — геолог. Професор мінералогії та кристалографії. Член Російського та Німецького мінералогічних товариств.

Іванов Леонід Лікаріонович
Народився 28 квітня 1877(1877-04-28)
Оса, Пермська губернія, Російська імперія
Помер 30 червня 1946(1946-06-30) (69 років)
Діяльність мінералог
Alma mater МДУ
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
НТУ ДП
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Біографія ред.

Народився Л. Л. Іванов у м. Осі Пермської губернії в сім'ї дрібного чиновника. Після смерті батька жив з матір'ю у Пермі, де, як відмінник, на казенний кошт навчався у класичній гімназії. У 1897 році закінчив із золотою медаллю і поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Через рік перевівся на такий же факультет Московського університету. Його вчителем був професор (згодом академік) В. І. Вернадський, який тоді керував лабораторією кристалографії та мінералогії.

У 1903 році Л. Л. Іванова обрали на посаду позаштатного асистента при кафедрі мінералогії. Він завідував Мінералогічним музеєм та проводив практичні заняття зі студентами з кристалографії. З 1905 року — позаштатний старший лаборант при кафедрі мінералогії та геогнозії хімічного відділення Київського політехнічного інституту. Завідував мінералогічним музеєм в інституті та проводив практичні заняття зі студентами. Також він читав лекції на Вищих жіночих курсах Жекуліної та на громадських засадах — в Київській народній аудиторії.

Після здачі весною 1908 року у Московському університеті магістерського іспиту з мінералогії та геогнозії, Л. Л. Іванов, після Всеросійського конкурсу на заміщення штатних посад, Радою Катеринославського Вищого гірничого училища був обраний викладачем кафедри мінералогії. У цьому навчальному закладі він працював до кінця свого життя. Після призначення на посаду він також виконував обов'язки завідувача кафедри мінералогії, кристалографії і петрографії. У 1912 року його обрали цю посаду по конкурсу вже в як професора.

Крім науково-педагогічної роботи в КВГУ, Леонід Лікаріонович читав лекції на літніх курсах народних вчителів губернії, лекції в Народній аудиторії ім. Караваєва в Катеринославі. З 1913 року — член Оргкомітету з підготовки відкриття у Катеринославі Вищих жіночих курсів, а в 1916 році — там за сумісництвом на посаді професора мінералогії. Коли у Катеринославі 1918 року був заснований університет, він був обраний на професора мінералогії. Був першим декан природничого факультету університету. Входив до спеціального господарчого комітету університету. Працював і тоді коли університет був перетворений в Інститут народної освіти. У 1933 році після відновлення Дніпропетровського державного університету став завідувачем кафедри мінералогії, продовжуючи працювати в Гірничому інституті.

Професор Л. Л. Іванов, через вік і хворобливий стан здоров'я, не зміг у 1941 році евакуюватися з Дніпропетровська і залишився в окупованому німецькими фашистами місті. Хоча формально він рахувався завідувачем кафедри мінералогії створеного у 1942 році на базі кількох технічних вузів Політехнічного інституту, проте у післявоєнний час відповідні органи не змогли знайти дискредитуючих його фактів. Навпаки йому вдалося зберегти геолого-мінералогічний музей та цінні книги з мінералогії.

Наукова діяльність ред.

Наукові праці присвячені вивченню мінералів Кавказу, Нової Землі, Волині, Катеринославщини (Дніпропетровщини), Донбасу. Брав участь у роботі Особливої технічної комісії для боротьби зі зсувами в Києві (1916), консультант технічної комісії при управлінні Мерефо-Херсонської залізниці з питань консервації і зсувів тунелю (1922—1924).

У 1920-х роках Л. Л. Іванова активно зайнявся дослідницькою діяльністю. Він вивчав графітові та марганцеві родовища Катеринославської губернії. В Маріупольському окрузі він досліджував нефелінові породи, які використовуються у виробництві скла, спочатку з власної ініціативи, а потім — за дорученням уряду СРСР. В кінці 1924 — на початку 1925 року в Харкові відбувся з'їзд з вивчення продуктивних сил України, де він виступив з доповіддю про радіоактивні мінерали України. Ім'я Л. Л. Іванова в різних звітах у цей період зустрічається досить часто.

Завдяки своєму науковому вкладу Л. Л. Іванов був членом Російського мінералогічного товариства (Ленінград) та Німецького мінералогічного товариства (Берлін). На І Всесоюзному з'їзді мінералогів у 1927 році в Ленінграді він входив до Президії з'їзду, що свідчило про його авторитет у науковому світі.

Л Л. Іванов знав німецьку, французьку та англійську мови (у 1920-х опанував українську мову і читав на ній лекції з мінералогії), тому часто бував у відрядженнях з науковою метою за кордоном.

У 1922 році він створив і довгий час керував студентським геолого-мінералогічний гуртком у Гірничому інституті. Для популяризації мінералогії він використовував Геолого-мінералогічний музей, який очолював.

Праці ред.

Основні праці:

  • «Определитель минералов» (1926 р.);
  • «Определитель горных пород по внешним признакам» (1931 р.).

Навчальний посібник «Определитель минералов», який спочатку був написаний для студентів Гірничого інституту й університету, був згодом перевиданий Державним видавництвом України, а також виданий у Москві як навчальний посібник для студентів геологічного профілю вищих навчальних закладів СРСР.

Джерела ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванов_Леонід_Лікаріонович&oldid=35789216