Ібрагім Шинасі
Ібрагім Шинасі (Шиназі; 5 серпня 1826, Стамбул, Османська імперія — 13 вересня 1871, там само) — османський письменник, перекладач, публіцист, громадський діяч. Засновник турецької драматургії і нової турецької літератури[2][3]. Один із перших авторів танзимату, учасник революції 1848 року у Франції[4].
| Ібрагім Шинасі | ||||
|---|---|---|---|---|
| тур. İbrahim Şinasi | ||||
 | ||||
| Народився |
5 серпня 1826 Стамбул, Османська імперія | |||
| Помер |
13 вересня 1871[1] (45 років) Стамбул, Османська імперія ·пухлина головного мозку | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія | |||
| Діяльність | поет, журналіст, перекладач, письменник, драматург | |||
| Роки активності | 1860 — 1871 | |||
| Magnum opus | Q6093130? | |||
| Партія | Нові османи | |||
|
| ||||
 Ібрагім Шинасі у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
За етнічним походженням був рутульцем[5][6][7], родом з села Ахти (Дагестан).
Народився 5 серпня 1826 року в родині османського армійського офіцера.[8] Від трьох років ріс без батька.
Шинасі зростав у злиднях, але був дуже здібним і на цю якість юнака звернув увагу один із французьких офіцерів — граф Шатонеф, який згодом прийняв іслам і жив з ім'ям Мустафа Решид-паша. За протекцією Решид-паші Шинасі опинився в Парижі, де займався політекономією і фінансовими науками, вивчив французьку мову та літературу. За кордоном він пробув 5 років.
Після повернення до Константинополя влаштувався у фінансовому комітеті, де працював до 1858 року. До цього часу він здобув прихильність і заступництво великого державного діяча — Юсуфа Кемаль-паші.
1859 року вперше переклав турецькою мовою твори Ж. Расіна, А. Ламартіна, Ж. Лафонтена, опубліковані в книзі «Переклади» (Tercüme-i Manzume). 1860 року був одним з редакторів видаваної в Константинополі першої приватної турецької газети Tercüm-i ahval («Тлумач подій»). Протягом 1862—1865 років Шинасі видавав власну газету Tasvir-i Efkâr («Зображення думок») — найвідоміша газета в історії турецької журналістики, яка стала трибуною західницьких ідей турецьких письменників-просвітителів. Шинасі залучив до співпраці з газетою молодих талановитих письменників, серед яких був і Намик Кемаль.
Захопився ідеєю поширення в народі європейських наук, реформою турецької мови. Цими реформами Шиназі домагався, щоб книги писали не для обраних, а для всього народу.
Крім того, Шинасі з Намиком Кемалем зайнялися й іншою ідеєю — корінною реорганізацією державного устрою Османської імперії. Ці ідеї після його смерті були забуті і згадали про них напередодні молодотурецької революції під керівництвом Кемаля Ататюрка. Таким чином, Шинасі стає засновником танзимату.
Належав до товариства Нових османів.
1865 року вирушив в еміграцію до Парижа і повернувся до Константинополя незадовго до смерті.
Епіграфом його життя були слова:
|
Моя нація — людство, земна куля — моя батьківщина. | 
|
Роботи ред.
- Tercüme-i Manzume (1859, Переклад віршів французів Ж. Лафонтена, А. Ламартіна, Гільберта і Ж. Расіна)
- Şairin evlenmesi (1860, П'єса)
- Durub-i Emsal-i Osmaniye (1863, Прислів'я (Байки))
- Müntahabat-i eş'ar (1863)
Примітки ред.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ турецкий поэт Шинаси. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Культура Турции. Архів оригіналу за 16 квітня 2011. Процитовано 7 березня 2011.
- ↑ КРЫМСКАЯ ВОЙНА 1853—1856 ГГ. И ПАРИЖСКИЙ МИР. ВТОРОЙ ПЕРИОД ТАНЗИМАТА. Архів оригіналу за 23 грудня 2009. Процитовано 7 березня 2011.
- ↑ Дагестанская Правда — Лезгины
- ↑ Республиканская газета «Сагхра лезгияр» — Значимые события в истории Ахтынского района. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 5 лютого 2014.
- ↑ Лезгины. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ İbrahim ŞInasi: Information from. Answers.com. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 18 червня 2010.
Посилання ред.
- Стаття в Енциклопедії Британіка [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Біографія
- Біографія. Міністерство культури і туризму Туреччини [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- * Шинаси Ибрахим // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Котороткий документальний фільм про І. Шиназі [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.](тур.)