Вікіпедія

Єфремов Олександр Сергійович

український політик
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єфремов Олександр.

Олекса́ндр Сергі́йович Єфре́мов (22 серпня 1954(1954-08-22), Ворошиловград) — колишній український політик[1], державний діяч російського походження, 1-й заступник лідера Партії регіонів, народний депутат України (2006—2014), голова фракції Партії регіонів у ВРУ (2010—2014).

Олександр Сергійович Єфремов
Олександр Сергійович Єфремов
Олександр Сергійович Єфремов
5-й Голова Луганської ОДА
7 квітня 1998 — 27 січня 2005
Президент Леонід Кучма
Попередник Геннадій Фоменко
Наступник Олексій Данілов
Голова Партії регіонів
12 березня 2010 — 27 листопада 2014
Попередник Віктор Янукович
Народився 22 серпня 1954(1954-08-22) (69 років)
Ворошиловград
Відомий як політик
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність росіянин
Alma mater Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля і МАУП
Політична партія КПРС (1978–1991)
Партія регіонів (2005—2014)
Релігія УПЦ МП
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
efremov.org.ua
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

14 лютого 2015 року, затриманий Генпрокуратурою України спільно з СБУ[2] за звинуваченням у державній зраді.[3]

30 липня 2016 року повторно затриманий ГПУ за підозрою в посяганні на територіальну цілісність України[4].

Життєпис ред.

Народився 22 серпня 1954 року в Ворошиловграді (нині — Луганськ).

Освіта ред.

Ворошиловградський машинобудівний інститут (1973—1978), інженер-механік, «Гідравлічні машини і засоби автоматики».

Київський інститут політології та соціального управління (1990—1992), політолог, «Теорія соціально-політичних відносин».

Нострифікаційний комітет при Міжнародній кадровій академії (1996), маґістр економічний наук; кандидатська дисертація «Забезпечення стійкості регіональних виробничих систем» (Східноукраїнський національний університет, 2000).

Кар'єра ред.

  • 1978 — інженер-технолог, Верстатобудівний завод, Луганськ.
  • Жовтень 1978 — квітень 1980 — заступник командиру взводу, в/ч 68302, Київський ВО.
  • 1980–1983 — 1-й секретар Ленінського РК ЛКСМУ Луганська.
  • 1983–1987 — 1-й секретар Луганського МК ЛКСМУ.
  • 1987–1989 — заступник начальника цеху Верстатобудівного заводу.
  • 1989–1991 — секретар парткому Верстатобудівного заводу.
  • 1991–1996 — директор МСП «Мега ЛТД», Луганськ.
  • 1996–1997 — голова правління комерційного банку «Укркомунбанк».
  • 1997–1998 — заступник голови Луганської облдержадміністрації[5].

Політика ред.

7 квітня 1998 — 27 січня 2005 — голова Луганської облдержадміністрації[6][7]. Державний службовець 1-го рангу[8].

Обраний депутатом Луганської облради (квітень 2006).

Голова Луганського регіонального відділення Партії регіонів (з листопада 2005).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 від Партії регіонів, № 19 в списку. На час виборів: президент Луганського регіонального відділення УСПП. Голова Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України (з липня 2006), заступник голови фракції Партії регіонів (з травня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів.

У квітні 2011 р. Олександр Єфремов заявив, що Джордж Сорос виділив кошти на підготовку людей для реалізації в Україні проєктів «за варіантом північної Африки»: «Сьогодні світ інформаційно сильно забезпечений, і можна тільки за допомогою інтернету „розігнати“ будь-яку інформацію. У мене навіть є дані, що і Сорос виділив певні кошти для того, щоб підготувати у нас в Україні певну групу молодих хлопців, які могли б за варіантом північної Африки запускати будь-які проєкти, які є. Це є і це готується».[9]

Євромайдан ред.

 
Країни, в яких Єфремов під санкціями

3 грудня 2013 р. на брифінгу Єфремов прокоментував, що «на Майданах серйозні питання не вирішуються, там можна тільки розпалити людей, вони вирішуються за столом переговорів за участю професіоналів».[10]

16 січня 2014 року голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов проголосував за Закони про диктатуру і наголосив, що голосування депутатів руками за ці нормативні акти є законним.[11]

23 лютого 2014 року голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов оприлюднив від імені фракції заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклав на президента Януковича та його найближче оточення:

  Мы, фракция Партии Регионов в Верховной Раде Украины и наши однопартийцы, решительно осуждаем преступные приказы, приведшие к человеческим жертвам, к пустой казне, огромным долгам, позору в глазах украинского народа и всего мира, в результате чего наша страна оказалась на краю пропасти, угрозы раскола и потери национального суверенитета[12].  

16 грудня 2019 Печерський суд Києва закрив кримінальну справу щодо Єфремова за звинуваченням у голосуванні за Диктаторські закони[13].

Подальша діяльність ред.

4 березня 2014 р. на засіданні Ради Луганської обласної організації ПР Єфремов заявив: «Не відмовляючись від принципового ставлення до необхідності захисту рідної мови, необхідності проведення децентралізації влади та бюджетного федералізму, ми повинні розуміти, що ці та інші завдання стають здійсненними при досягненні головного — федеративного устрою України».[14]

Оцінка діяльності ред.

Під час керівництва Єфремовим Луганською областю протягом липня-серпня 1998 року під стінами очолюваної ним Луганської облдержадміністрації відбувався масовий пікет гірників з краснодонських шахт імені Баракова, «Дуванної», «Краснодарської-Південної» та «Суходольської-Східної» з вимогою погасити їм заборгованість по зарплаті за 2,5 роки. Проти учасників мирної акції 24 серпня 1998 року (на День незалежності України) вперше в незалежній Україні правоохоронцями та «Беркутом» були застосовані спецзасоби, а саме кийки та сльозогінний газ. 14 грудня того ж року о 4-ій годині ранку гірник Олександр Михалевич на знак протесту проти таких дій влади та знущань з боку адміністрації шахти імені Баракова, котра не виплачувала працівникам зарплату з 1996 року, здійснив акт самоспалення.[15]

За час керівництва Єфремовим Луганською областю смертність в регіоні перевищила народжуваність в 3 рази, Луганщина стала лідером серед усіх областей за рівнем бідності. В області було зафіксовано найвищий показник заборгованості по заробітній платі. Обсяги виробництва в тіньовому секторі перевищили 60 %. В області почали вимирати цілі міста, населення яких становило сотні тисяч. Безробіття і бідність створили ідеальні умови для поширення епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та гепатиту[16].

Належить до групи ключових бійців-«регіоналів», ані на крок не відступає від основних пунктів генеральної лінії партії, зокрема в питаннях державної мови, вступу України до НАТО, взаємодії з опонентами в період загострення політичної ситуації в країні.

З моменту приходу до парламенту Олександр Єфремов виступає як один зі спікерів Партії регіонів. Як відзначив навесні 2008-го року відомий політолог Володимир Фесенко, на роль «нового Кушнарьова екс-губернатор Луганщини поки що не претендує через брак драйву, але у „регіоналів“ в публічній сфері наразі помітний вакуум, отже симпатії прибічників можуть схилитися і на бік цього політика».

У 2010 Єфремов виступив у ролі співавтора законопроєкту «Про мови» № 1015-3, який наразився на гостру критику зі сторони науковців, політиків та громадськості. Ряд громадських організацій заснували громадянську кампанію «Займіться ділом, а не язиком!», що поставила собі на меті не допустити ухвалення законопроєкту у ВРУ.[17][18][19]

Сепаратизм та тероризм ред.

За даними журналістських розслідувань, донецькими і луганськими озброєними сепаратистами[20][21], які захопили на початку квітня 2014 року донецьку та луганську ОДА і низку інших будівель та частково замінували їх і, за твердженням СБУ, утримували понад 60 заручників[22], керували люди Ріната Ахметова і Єфремова[23][24] Єфремов це заперечив і заявив, що стримує сепаратистів від радикальних дій[25][26][27].

На початку квітня 2014 Держфінмоніторинг заблокував рахунки Єфремова за «фінансування тероризму»[28].

Колишній роботодавець першого ватажка ЛНР Валерія Болотова.[29]

Кримінальна справа ред.

 
Єфремов у Печерському суді Києва під час обрання запобіжного заходу, лютий 2015

В кінці липня 2014 року ГПУ кримінальну справу щодо Єфремова[30] за фактом зловживання владою, здійснення тиску на службових осіб «Луганськвугілля» під час закупівлі послуг з монтажу гірничошахтного устаткування та низьковольтної апаратури, внаслідок чого підприємство уклало договори із підконтрольними Єфремову компаніями за втричі завищеними цінами, що спричинило тяжкі наслідки державі. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення — ч. 2 ст. 364 ККУ[31]. Затриманий 14 лютого 2015 року ГПУ з СБУ[2].

20 жовтня 2015 року ГПУ передала до суду обвинувальний акт проти Єфремова[32].

У березні ГПУ закрила провадження проти Єфремова, відкрите за підозрою в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі (ухвала Печерського районного суду в місті Києві від 24 березня 2016 року)[33]. 30 липня 2016 року Генеральна прокуратура України затримала Олександра Єфремова за підозрою в посяганні на територіальну цілісність України. Єфремов був затриманий в аеропорту «Бориспіль» при спробі вилетіти до Відня (Австрія), де проживає його син Ігор[34].

30 липня 2016 року був вдруге затриманий за дорученням нового генерального прокурора Юрія Луценка «за підозрою в зазіханні на територіальну цілісність і недоторканість України»[35]. 1 серпня Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про арешт Єфремова на 2 місяці[36][37]. 10 серпня 2016 року Апеляційний суд Києва визнав законним і залишив чинним запобіжний захід у вигляді арешту для Олександра Єфремова[38]. 24 листопада 2016 року Печерський районний суд Києва продовжив арешт Олександра Єфремова до 22 січня 2017 року[39]. 14 квітня Старобільський районний суд Луганської області продовжив арешт до 12 червня 2017 року[40]

22 липня Київський апеляційний суд звільнив з-під варти Єфремова. Йому було змінено міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт[41].

18 вересня 2019 року Старобільський суд Луганської області скасував цілодобовий домашній арешт Єфремова.[42][43]

2022 року, після повномасштабного вторгнення РФ Єфремов утік до Москви через Словаччину[44][45].

Нагороди ред.

Власність ред.

  • «Укркомунбанк»
  • ПП «Портекс»
  • ТОВ «Індекспром»

Сім'я ред.

  • Батько: Сергій Серафимович (* 1932).
  • Мати: Надія Стефанівна (* 1930).
  • Дружина: Лариса Олексіївна (* 1959), помічник голови правління АБ «Укркомунбанк»
  • Син: Ігор (* 1978), менеджер.

Інше ред.

Захоплення: книги, коні, історія рідного краю.

Не володіє українською мовою, або свідомо її ігнорує.[50][51]

28 лютого 2014 уряди Австрії[52] й Швейцарії[53] оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

Примітки ред.

  1. ↑ Єфремов Олександр на «РБК-Украина» [Архівовано 17 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ а б Віктор Шокін: Генеральною прокуратурою України спільно з співробітниками Служби безпеки України затримано Олександра Єфремова. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
  3. ↑ Ефремова могут судить за сепаратизм, — Наливайченко, 15 лютого 2015
  4. ↑ В Україні затримали Олександра Єфремова за посягання на територіальну цілісність. 30.07.2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  5. ↑ Розпорядження Президента України від 23 липня 1997 року № 265/97-рп «Про призначення О. Єфремова заступником голови Луганської обласної державної адміністрації»
  6. ↑ Указ Президента України від 7 квітня 1998 року № 261/98 «Про призначення О. Єфремова головою Луганської обласної державної адміністрації»
  7. ↑ Указ Президента України від 27 січня 2005 року № 112/2005 «Про звільнення О. Єфремова з посади голови Луганської обласної державної адміністрації»
  8. ↑ Указ Президента України від 7 травня 1998 року № 424/98 «Про присвоєння О. Єфремову першого рангу державного службовця»
  9. ↑ Єфремов: Сорос дав гроші на підготовку в Україні сценарію Лівії та Єгипту. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
  10. ↑ Єфремов: На Майданах серйозні питання не вирішуються. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
  11. ↑ Голосование руками легитимно, поскольку каждый голос депутата подкреплен подписью — Ефремов [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.] 23.02.2014
  12. ↑ Партія регіонів звалила всю відповідальність на Януковича та Сім'ю. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 23 лютого 2014.
  13. ↑ Суд закрив справу Єфремова про "диктаторські закони". РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
  14. ↑ Єфремов агітував луганських регіоналів домагатися федералізації України. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
  15. ↑ Гірник спалив себе на знак протесту побиття людей «беркутівцями», Вікторія Мамотюк, 14/12/2013. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 1 січня 2015.
  16. ↑ «Заначка» Александра Ефремова. Подпольная империя фракционного вожака Партии Регионов [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Законопроект про мови загрожує цілісності країни — Іван Вакарчук. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2010.
  18. ↑ Багато положень законопроектів просто принижують статус української мови. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 10 листопада 2010.
  19. ↑ Що вирішує закон «Про мови в Україні»?. Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 10 листопада 2010.
  20. ↑ Сепаратистів попереджають, якщо вони не складуть зброї, у них стрілятимуть. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  21. ↑ Сепаратисти, які захопили СБУ в Луганську, розпочали переговори з владою. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  22. ↑ У Луганську сепаратисти замінували будівлю СБУ і захопили 60 заручників. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  23. ↑ Джерело: донецькими і луганськими сепаратистами керують люди Ахметова і Єфремова. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  24. ↑ Сепаратисти досі утримують Донецьку ОДА. Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  25. ↑ Єфремов запевняє, що стримує сепаратистів від радикальних дій. Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  26. ↑ Єфремов попереджає владу, що луганські сепаратисти «радикалізовані дуже серйозно». Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  27. ↑ Єфремов виступив на захист сепаратистів. Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  28. ↑ Єфремову заблокували особисті банківські рахунки за «фінансування тероризму». Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  29. ↑ Экс-начальник Луганской СБУ Петрулевич: Террористические группы ГРУ России уже в Киеве и ждут сигнала (рос.) . Gordon.com. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
  30. ↑ ГПУ відкрила кримінальну справу проти Єфремова — ЗМІ. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2014.
  31. ↑ ГПУ порушила кримінальну справу щодо Єфремова. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2014.
  32. ↑ Звинувачення проти Єфремова передано до суду. ukranews.com. Українські новини. 20 жовтня 2015. Архів оригіналу за 21 жовтня 2015.
  33. ↑ ГПУ порушила кримінальну справу проти "регіонала" Єфремова і зняла звинувачення. ukranews.com. Українські новини. 31 березня 2016. Архів оригіналу за 17 вересня 2016.
  34. ↑ ГПУ затримала "регіонала" Єфремова. ukranews.com. Українські новини. 30 липня 2016. Архів оригіналу за 31 липня 2016.
  35. ↑ ГПУ затримала Олександра Єфремова. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  36. ↑ Суд арештував Єфремова на 2 місяці. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  37. ↑ Суд заарештував екс-депутата Ради Єфремова на 60 днів. ukranews.com. Українські новини. 1 серпня 2016. Архів оригіналу за 5 серпня 2016.
  38. ↑ Апеляційний суд залишив Єфремова під арештом. ukranews.com. Українські новини. 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 13 серпня 2016.
  39. ↑ Суд продовжив арешт Єфремова до 22 січня 2017 року. ukranews.com. Українські новини. 24 листопада 2016. Архів оригіналу за 25 листопада 2016.
  40. ↑ Єфремов залишиться під вартою до літа. Корреспондент. korrespondent.net. 14 квітня 2017. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 22 травня 2017.
  41. ↑ Єфремова випустили з-під варти. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019.
  42. ↑ Режим Зеленського скасував арешт ватажка терористів Єфремова. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 19 вересня 2019.
  43. ↑ Суд відпустив Єфремова під особисте зобов'язання. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 19 вересня 2019.
  44. ↑ Шабаєв, Георгій (23 жовтня 2023). «Регіонал» Єфремов, обвинувачений у держзраді, втік до Москви. Там його родина має апартаменти за $4 млн – «Схеми». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 жовтня 2023.
  45. ↑ Ексдепутат Єфремов, обвинувачений у держзраді, втік до Москви, - "Схеми". РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 жовтня 2023.
  46. ↑ Указ Президента України № 829/2010 від 20 серпня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій». Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 24 серпня 2010.
  47. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2004 року № 941/2004 «Про нагородження О. Єфремова орденом "За заслуги"»
  48. ↑ Указ Президента України від 5 вересня 2003 року № 986/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Луганської області»
  49. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  50. ↑ Єфремов пояснив, що регіонали в Раді принципово не розмовляють українською. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 4 лютого 2014.
  51. ↑ Єфремов пояснив, чому він розмовляє російською мовою. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 4 лютого 2014.
  52. ↑ Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  53. ↑ У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших «регіоналів». Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.

Джерела ред.

Посилання ред.

Попередник: Голова Луганської обласної державної адміністрації
1998–2005 		Наступник:
Фоменко Геннадій Петрович Данілов Олексій Мячеславович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єфремов_Олександр_Сергійович&oldid=42132942