Єлена і чоловіки
«Єлена і чоловіки» (фр. Élèna et les Hommes) — франко-італійський фільм-драма 1956 року, поставлений режисером Жаном Ренуаром з Інгрід Бергман і Жаном Маре в головних ролях. Стрічка є третьою роботою режисера з трилогії, якій передують «Золота карета» (фр. Le carrosse d'or, 1953) і «Французький канкан» (фр. French Cancan, 1955)[1].
Єлена і чоловіки | |
|---|---|
| фр. Élèna et les Hommes | |
 | |
| Жанр | драма / мелодрама |
| Режисер | Жан Ренуар |
| Продюсери |
Йозеф Бергольц Анрі Дойчмайстер Едуар Жид |
| Сценаристи | Жан Ренуар, Жан Серж |
| У головних ролях |
Інгрід Бергман Жан Маре Мел Феррер |
| Оператор | Клод Ренуар |
| Композитор |
Жозеф Косма Жорж Ван Парі |
| Художник | Жан Андре |
| Костюмер |
Розін Деламар Моніка Плотен |
| Кінокомпанія |
• Franco-London Films • Les Films Gibée (Париж) • Electra Compania Cinematografica (Рим) |
| Дистриб'ютор | Warner Brothers і Netflix |
| Тривалість | 95 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
 Франція Італія |
| Рік | 1956 |
| Дата виходу |
12 вересня 1956 (Париж) 31 грудня 1956 (Італія) |
| IMDb | ID 0049177 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
Сюжет ред.
Париж, 1880 рік. Польська княгиня Єлена Сороковська (Інгрід Бергман), жінка добросерда, вірить, ніби на неї покладена особлива місія: допомагати деяким чоловікам здійснити їхні покликання. Взявши участь в долі композитора, оперою якого зацікавилася міланська «Ла Скала», вона опинилася на мілині і готується вийти заміж за старого взуттєвого магната Мартена-Мішо (П'єр Бертен). 14 липня, в день взяття Бастилії, вона зустрічає в натовпі графа Анрі де Шевенкура (Мел Феррер), який знайомить її з генералом Ролланом (Жан Маре), нинішнім кумиром парижан й усієї Франції. Генерал явно зачарований прекрасною полькою. Вона вручає йому маргаритку як талісман.
Незабаром генералові пропонують портфель військового міністра, і він приймає цю пропозицію. Проте його радники хочуть, щоб він узяв у свої руки владу. Роллан не наважується вийти за рамки закону. Радники доручають Анрі переконати Єлену, щоб та підштовхнула генерала до дії, якщо вже її краса так його вразила. Вона зустрічається з Ролланом у замку Мартена-Мішо неподалік від того місця, де генерал командує навчаннями. Мартен-Мішо включається у гру і негайно відкладає шлюб за умови, що майбутній уряд підвищить митні збори на закордонне взуття. Але Анрі починає жалкувати, що втрутився в цю справу. Він кохає Єлену і розуміє, що ризикує її втратити.
Виконуючи завдання, Єлена радить генералові направити ультиматум Німеччині, яка не хоче відпускати полоненого на прізвище Відобан, який випадково приземлилося там на повітряній кулі. Роллан слухається її поради, і Німеччина поступається. Генерал знову тріумфує. Уряд, зляканий його зростаючою популярністю, відправляє його у заслання в Бурбон-Сален, а потім і віддає під арешт. Радники Роллана, натхненні результатами виборів, вважають, що Роллану більше нічого втрачати, а тому він повинен грати ва-банк. Нове побачення Єлени з генералом організоване в таємному «будинку» Рози ля Роз у Бурбон-Салені. Генерал втікає з-під арешту і приходить до Єлени. Але Анрі у відповідь йде в контратаку. За допомогою циганського табору, що осів неподалік, він влаштовує так, що Єлена опиняється в його руках, а Роллан їде зі своєю колишньою коханкою — не в Єлисейський палац, а на південь, назустріч коханню.
У ролях ред.
|
|
Виробництво ред.
- Значна частина «Єлени і чоловіків» знімалася французькою і англійською мовами одночасно. Між французькою версією і англійською, названою «Париж творить дивні речі» (англ. Paris Does Strange Things), є деякі відмінності. На початку англійської версії немає персонажа Жана Клодіо — композитора, якому допомагає Єлена. Вирізана велика кількість маленьких фрагментів сцен, а одна сцена зникла цілком: дуель Мела Феррера зі своїм суперником в кафе. Рено Марі (головний радник Роллана), що з'являється у багатьох сценах, замінений на Джорджа Гіггінза[2].
- Англомовна версія коротша від французької на 12 хвилин[2].
Примітки ред.
- ↑ Faulkner, Christopher. Elena and Her Men. The Criterion Collection. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 14.06.2016.
- ↑ а б Жак Лурселль, 2009, с. 928.
Джерела ред.
- Лурселль, Жак. Éléna et les hommes / Елена и мужчины // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 925-928. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
Посилання ред.
Єлена і чоловіки на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 14.06.2016)- Єлена і чоловіки на сайті AlloCiné (фр.)
(станом на 14.06.2016)
