Європа — Демократія — Есперанто
Європа — Демократія — Есперанто (Eŭropo — Demokratio — Esperanto) або EDE — політичний рух[1], який бере участь в європейських виборах. Основа платформи руху — введення есперанто офіційною мовою ЄС з метою сприяння мовній єдності в союзі.
Як «Europe — Démocratie — Espéranto» рух вперше брав участь у виборах в Європейський парламент у 2004 році у Франції. Німецькій філії, «Europa — Demokratie — Esperanto», у зв'язку з пізнім стартом, не вдалося зібрати необхідні 4000 підписів для участі у виборах у Німеччині незважаючи на інтенсивні зусилля.
Основна мета руху це розвиток і поширення есперанто в ЄС. У середньостроковій перспективі, партія хоче введення есперанто в загальноєвропейських школах, а в довгостроковій — прийняття есперанто як офіційної мови ЄС. Для досягнення цих цілей, EDE прагне мати списки кандидатів у всіх країнах-членах ЄС[1]. На цей час, філії є тільки у Франції й Німеччині.
Платформа ред.
Рух направлено на сприяння «істинної європейської міжнародної демократії». Головні принципи[2]:
- Першим критерієм демократії є право висловлювати свої думки
- Демократія забезпечує і розвиває кошти для мирних і конструктивних обговорень
- Демократія гарантує повагу прав меншин
- Повага прав людини
Результати виборів ред.
| Регіон | 2004 год | 2009 год | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Лідер списку | Голосів | Відсоток | Лідер списку | Голосів | Відсоток | |
| Париж | Georges Kersaudy | 5.789 | 0,21 % | Elisabeth Barbay | 3.294 | 0,12 % |
| Схід | B. Schmitt | 5.336 | 0,24 % | Fabien Tschudy | 4.325 | 0,20 % |
| Захід | Denis-Serge Clopeau | 4.926 | 0,19 % | Bert Schumann | 4.215 | 0,17 % |
| Південний захід | Thierry Saladin | 3.687 | 0,15 % | Raymond Faura | 3.975 | 0,15 % |
| Південний схід | Christian Garino | 2.559 | 0,09 % | Christian Garino | 4.286 | 0,15 % |
| Центр | J-P. Tonnieau | 2.174 | 0,15 % | Farhad Daneshmand | 2.633 | 0,20 % |
| Північний | Bertrand Hugon | 788 | 0,03 % | Jacques Borie | 4.680 | 0,19 % |
| Заморський | Jacques Etienne | 1.537 | 0,44 % | |||
| Всього по Франції | 25.259 | 0,15 % | 28.945 | 0,17 % | ||
| Всього по Німеччині[3] | 11.772 | 0,045 % | ||||
Примітки ред.
- ↑ а б Oftaj demandoj. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Nia programo. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Endgültiges Ergebnis der Europawahl 2009 [Архівовано 2014-01-18 у Wayback Machine.]
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |