Єва Ватсон-Шютце (1867—1935) — американська фотографка.

Єва Ватсон-Шютце
Eva Watson-Schütze
Eva Watson.jpg
Ім'я при народженні Eva Lawrence Watson
Народилася 1867(1867)
Джерсі-Сіті, Нью-Джерсі, США
Померла 1935(1935)
Чикаго, Іллінойс, США
Країна  США[1]
Діяльність фотографка, художниця
Знання мов англійська[2]
У шлюбі з Martin Schützed
«Троянда», автор Єва Ватсон-Шютце. Фотогравюра, опублікована в «Camera Work», № 9, 1905 р

Життя ред.

Ватсон-Шютце, уроджена Єва Лоуренс Ватсон, народилася в Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі, 16 вересня 1867 року. Її батьками були доктор Джон та Мері Лоуренс Вотсон, чия родина походила зі Шотландії. Єва була наймолодшою з чотирьох дітей, але про її сім'ю чи раннє дитинство відомо мало.[3]

У 1883 році, коли їй було шістнадцять, вона вступила до Пенсильванської академії образотворчих мистецтв у Філадельфії, де навчалася у відомого художника і фотографа Томаса Ікінса. На той час її інтересами були акварель та живопис олією, і невідомо, чи цікавилася вона фотографією Ікінса.[4]

Приблизно в 1890-х роках Ватсон почала цікавитись фотографією, і незабаром вона вирішила зробити це своєю кар'єрою. Між 1894 і 1896 роками вона ділила студію з Амелією Ван Бюрен, ще однією випускницею Академії у Філадельфії, а наступного року вона відкрила власну портретну студію. Вона стала відомою завдяки своїй прихильності пікторалізму, і незабаром її студія стала відомою як місце збору фотографів, які відстоювали це естетичне бачення.[4]

У 1897 році вона написала фотографці Френсіс Бенджамін Джонстон про свою віру в майбутнє жінок у фотографії: «Буде нова ера, і жінки ринуть у фотографію».[5]

У 1898 році шість її фотографій були обрані для експонування у першому Філадельфійському фотографічному салоні, де вона виставлялася під ім'ям Єва Лоуренс Ватсон. Саме завдяки цій виставці вона познайомилася з Альфредом Стігліцем, який був одним із суддів виставки.[6]

У 1899 році вона була обрана членом Фотографічного товариства Філадельфії. Фотограф і критик Джозеф Кілі високо оцінив роботи, які вона демонструвала того року, сказавши, що вона демонструє «тонкий смак та художню оригінальність».[7]

 
«Етюд голови», Ева Ватсон-Шютце. Фотогравюра, опублікована в «Camera Notes», том 4 № 3, січень 1901 р.

Наступного року вона була членом журі Філадельфійського фотосалону. Ознаку її статусу фотографа на той час можна побачити, подивившись на інших членів журі, таких як Альфред Стігліц, Гертруда Кезебір, Френк Юджин та Кларенс Х. Уайт.

У 1900 році Джонстон попросила її надати свої роботи для новаторської виставки американських жінок-фотографів у Парижі. Спершу Ватсон заперечила, сказавши: «Це було одним із моїх особливих захоплень — і я дуже уважно ставилася до того, щоб не представляти мою роботу як „жіночу роботу“. Я хочу, щоб [мою роботу] оцінювали лише за одним стандартом, незалежно від статі»[8] Однак Джонстон наполягала, і Ватсон надала дванадцять знімків — найбільшу кількість фотографів — для шоу, яке відбулося в 1901 році.

У 1901 році вона вийшла заміж за професора Мартіна Шютце, німецького юриста, який отримав ступінь доктора філософії з німецької літератури з Університету Пенсільванії в 1899 р.[8] Він зайняв викладацьку посаду в Чикаго, куди подружжя незабаром переїхало.

Того ж року вона була обрана членом Зв'язаного Кільця. Їй подобалось листуватись із членами об'єднання — найпрогресивнішими фотографами свого часу, і вона почала шукати подібні зв'язки в США.

У 1902 році вона запропонувала Альфреду Стігліцу ідею створити асоціацію незалежних фотографів-однодумців. Вони кілька разів листувались про цю ідею, і в кінці року вони стали членами-засновниками Фото-Сецесіону.

Близько 1903 року Ватсон-Шютце почала проводити літа у Вудстоці в колонії Бердкліфф в горах Катскілл в Нью-Йорку. Вона і її чоловік купили землю поруч і збудували будинок який вони назвали «Hohenwiesen» (Полонини). Там вона проводила більшу частину своїх літніх і осінніх місяців від приблизно 1910 до приблизно 1925 року.[4]

У 1905 році Джозеф Кілі написав розлогу статтю про неї в Camera Work описавши її як «одну з найвірніших і щирих поборниць образотворчого руху в Америці.»[9]

Коли вона почала проводити більше часу в Бердкліффі, в неї пробудився інтерес до живопису, і вже через кілька років вона проводила більше часу перед полотном, ніж за камерою. Вона стала студенткою Вільяма Еміля Шумахера, американського художника, який виставлявся на знаменитому Armory Show 1913 року. Після 1910 року вона робила все менше фотографій, а до 1920 року припинила робити фото взагалі, окрім сімейних фотографій.[3]

 
Автопортрет, бл. 1935 р.

У 1929 році Ватсон-Шютце стала директоркою Товариства «Відродження» — музею, що не збирав власної колекції, заснованого в 1915 році в Чиказькому університеті. Під керівництвом Ватсон-Шютце з 1929 по 1935 рік товариство представляло новаторські виставки ранніх модерністів, таких як Пабло Пікассо, Жорж Брак, Марк Шагал, Ганс Арп, Жуан Міро та Константін Бранкузі. Про її перебування там було сказано: «За ці шість років вона перетворила групу зі значною мірою аматорської, нецілеспрямованої організації в міжнародно визнану, справді авангардну установу, що просуває сувору модерністську програму».[10]

Померла Ватсон-Шютце в Чикаго в 1935 році. Пізніше того ж року Товариство «Відродження» провело меморіальну виставку її робіт. Вона включала 32 картини та 2 малюнки, але жодної з її фотографій.[3]

Після смерті Ватсон-Шютце було дві ретроспективні виставки її фотографій: Eva Watson-Schütze, Chicago Photo-Secessionist, (ISBN 0-943056-06-3) в Чиказькій бібліотеці Університету в 1985 р. Та Eva Watson-Schütze, Photographer, у Музеї мистецтв Самуеля Дорського при Державному університеті Нью-Йорка в Нью-Пфальці у 2009 р.[3]

Її роботи також були включені в експозиції Національного музею жінок у мистецтві у Вашингтоні, округ Колумбія:

  • A History of Women Photographers, 1997
  • Women Photographers in Camera Work, 1992

Примітки ред.

 

  1. Museum of Modern Art online collection
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  3. а б в г Wolf, Tom (2009). Eva Watson-Schütze, Photographer. Samuel Dorsky Museum of Art, SUNY. с. 6—26. ISBN 978-0-615-25832-4.
  4. а б в Block, Jean F. (1985). Eva Watson-Schütze, Chicago Photo-Sessionist. Chicago: University of Chicago Library. с. 2—16.
  5. C. Jane Glover (1988). The Positive Image: Women Photographers in Turn of the Century America. Albany: SUNY Press. с. 20.
  6. Homer, William Inness (1984). Pictorial Photography in Philadelphia: The Pennsylvania Academy's Salons 1898-1901. Philadelphia: Pennsylvania Academy of Fine Arts.
  7. Keiley, Joseph T. (1900). The Salon (Philadelphia, Oct. 21 - Nov. 18). Its Purpose, Character and Lesson. Camera Notes (3): 166. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 11 березня 2021.
  8. а б Griffith, Bronwyn A. E. (2001). Ambassadors of Progress: American Women Photographers in Paris, 1900-1901. Giverny: Musée d’Art Américain. с. 178—179.
  9. Keiley, Joseph T. (1905). Eva Watson-Schütze. Camera Work: 23—26. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 11 березня 2021.
  10. Fulton, Jean (1994). A History of the Renaissance Society: The First Seventy Five Years. Chicago: University of Chicago. с. 11.

Посилання ред.