Вікіпедія

FH70

155-мм причіпна саморухома гаубиця
Ця стаття майже не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2024)

FH70 — це 155-мм причіпна саморухома гаубиця, яка перебуває на озброєнні з 1970-х.

Польова гаубиця FH70
Гаубиця FH70 у колекції музею танків Північного Корнуолла
Гаубиця FH70 у колекції музею танків Північного Корнуолла
Тип причіпна саморухома гаубиця
Походження Велика Британія, ФРН, Італія
Історія використання
На озброєнні 1978 — досі
Оператори див. Оператори
Війни див. Бойове застосування
Історія виробництва
Розроблено 1968 — 1976
Виробник VSEL, Rheinmetall, OTO Melara, Japan Steel Works
Виготовлення 1978 — досі
Характеристики
Вага 7 800 — 9 600 кг
Довжина 9,8 м
Довжина ствола 6,0 м
Ширина 2,2 м
Висота 2,5 м
Обслуга 7+1
Калібр 155 мм
Темп вогню 3 постріли за 15 секунд
Постійно: 6 пострілів/хв
Дульна швидкість 827 м/с
Дальність вогню
Максимальна 24 — 30 км[1]
FH70 у Вікісховищі

Історія ред.

У 1963 НАТО узгодила документ «Основні військові вимоги НАТО 39» щодо артилерії близької підтримки, як причіпної, так і гусеничної. Послідовно Німеччина та Велика Британія розпочали обговорення та дослідження конструкції та в 1968 році встановили узгоджені експлуатаційні характеристики для причіпної 155 мм гармати близької підтримки. Італія приєдналася до угоди в 1970 році.

Основними вимогами були:

  • знімний допоміжний блок живлення (APU)
  • дальність — звичайним снарядом — 24 км, активно-реактивним — 30 км
  • можливість серії 3 пострілів за 15 — 20 секунд, 6 пострілів на хвилину протягом короткого періоду, 2 постріли на хвилину у тривалому режимі
  • мати можливість стріляти всіма 155 мм боєприпасами, які є на озброєнні НАТО, а також новим асортиментом боєприпасів.

FH70 розроблялась для заміни 155-мм гаубиці M114 та спорядженні батальйонів загальної підтримки в німецьких полках дивізійної артилерії, а також для оснащення полків підтримки Великої Британії (для заміни 5,5-дюймової гармати). Вона фактично була використовувана регулярними полками Великої Британії для безпосередньої підтримки піхотних бригад до закінчення холодної війни, та замінила легку гаубицю L118 у двох полках Територіальної Армії у 1992—1999 рр.

Опис ред.

FH70 має кілька цікавих функцій, зокрема:

  • Клиновий затвор, який забезпечує обтурацію та утримує капсуль
  • бортовий двигун Volkswagen об'ємом 1700 куб.см для живлення гідравліки та допомоги при приведення в бойовий стан та виведення з нього (з ручним дублюванням), а також для самостійного переміщення гаубиці на швидкості до 16 км/год без буксирування артилерійським тягачем
  • електронне відображення даних стрільби, що бере дані зі звичайних прицілів по азимуту та висоті.

Ствол має довжину 39 калібрів, що дає стандартну максимальну початкову швидкість 827 м/с. Він має дулове гальмо, що дає 32 % ККД.

Інші звичайні особливості включають розвідні станини і поворотну опорну плиту. Спочатку гаубиця мала механізоване зарядження, але далі вперше отримала швидке досилання снаряда. Згідно з багаторічною практикою Великої Британії, у ній використовується одноосібне наведення. Все це означає, що гарматою може керувати мінімальна обслуга у складі всього 4 чоловік (командир, навідник і 2 заряджаючих). Скорострільність серією становить 3 ​​постріли за 15 секунд. Він також оснащений телескопом прямого вогню.

Був ряд недоліків конструкції, які стали очевидними при експлуатації. Гаубицю було введено в експлуатацію у Великій Британії у 1980 році. Стало зрозуміло, що існують значні труднощі з системою подачі боєприпасів в неідеальних умовах, тому були розроблені процедури для вирішення цих проблем. В 1987 році було модифіковано кріплення для буксирування гаубиці для рішення проблеми слабкості конструкції. Також виникали проблеми з приводом на ДСУ Flat-4 VW, і гідравлічна система завжди була вразливою до очевидних проблем, викликаних зовнішнім неброньованим корпусом у бойових умовах. Крім того, корпус поворотного прицілу був уразливим до пошкоджень.

Боєприпаси ред.

Нові снаряди відповідають чотиристоронній балістичній угоді між США, Великою Британією, Німеччиною та Італією. По суті, це означає що снаряд має таку ж форму та розміри, що й американський активно-реактивний снаряд M549. Стандартний фугасний снаряд (французького виробника L15) вагою 43,5 кг має тонкі стінки і містить 11,3 кг ВР. Це є найбільшою вагою вибухових речовин для стандартного 155-мм снаряду.

Найбільш вживаними снарядами для FH-70 є:

Ця гаубиця також може використовувати снаряди великої дальності, такі як реактивний снаряд M549A1 армії США і снаряд з донним газогенератором RB30, обидва мають дальність 30 км. Високоточний снаряд з лазерним наведенням M712 Copperhead армії США також сумісний з FH-70.

Порохові (метальні) заряди стандартні для всіх систем НАТО калібру 155 мм

Кожна країна розробила власні запали та заряди. Збройні сили Великої Британії використовують контейнер Unit Load Container з 17 повними снарядами, включаючи снаряди з встановленими запалами — новинка для 155 мм снаряда.

Порохові заряди запалюються ударними капсулями, і FH-70 автоматично перезаряджає замок капсулем з магазину, що містить 10 праймерів щоразу, коли відкривається затвор.

Також можна стріляти 155-мм боєприпасами стандартного зразка США, хоча, через різницю в розмірі, американські капсулі виявилися проблематичними для зарядження капсульного магазину.

Бойове застосування ред.

Російсько-українська війна ред.

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

Наприкінці травня 2022 року стало відомо, що гаубиці FH70 уже передані в бойові українські артилерійські підрозділи та працюють по російських окупантах[2].

Оператори ред.

 
Користувачі FH70 (блакитні — дійсні, червоні — колишні)

Поточні

Колишні

  •   Естонія — 24, усі передані Україні як військова допомога[5].

Україна ред.

У середині травня стало відомо, що італійський уряд погодив передачу Україні 155-мм гаубиць FH70. Водночас 26 травня 2022 року оперативне командування «Захід» повідомило, що ці гаубиці вже в руках Збройних Сил України та нищать росіян — і невдовзі опублікувало детальне відео з роботою розрахунку цих гаубиць в Україні[6].

Низка зовнішніх ознак, а також застосування вантажівки MAN Kat 1 6×6 дало підстави вважати, що окрім Італії дані гаубиці були передані Україні від Естонії[6]. Згодом з'явились свідчення й про використання саме італійських, разом із машинами Iveco Astra SM 66.40[7].

У січні 2023 Естонія заявила, що передасть Україні усі свої гаубиці, яких у неї на той час було 24 одиниці[5].

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ The Encyclopedia of World Military Weapons 1988. ISBN 0-517-65341-9
  2. ↑ Гаубиці FH70 вже працюють в Україні по російським окупантам. Мілітарний. 26 травня 2022.
  3. ↑ Італійський уряд погодив передачу Україні гаубиць FH70
  4. ↑ Саморухомі гаубиці FH70 вже у ЗСУ. Що про них відомо. BBC News Україна (укр.). Процитовано 27 травня 2022.
  5. ↑ а б в Естонія передала Україні всі свої 155-мм гаубиці FH70, – Генштаб ЗСУ. ФОКУС (укр.). 23 січня 2023. Процитовано 23 січня 2023.
  6. ↑ а б Хто насправді поставив Україні "італійські" гаубиці FH70. Defense Express. 27 травня 2022.
  7. ↑ 🇺🇦 Ukraine Weapons Tracker on Twitter: "#Ukraine: Finally photos appeared showing definitely Italian FH-70 155mm howitzers in use with the Ukrainian army - towed by a 🇮🇹 Iveco Astra SM 66.40 Prime Mover. Previously FH-70 were only seen with MAN Kat 1 6x6 trucks, indicating that they were donated by Estonia. https://t.co/Xbn1Gds3KL" / Twitter. web.archive.org. 1 грудня 2022. Архів оригіналу за 1 грудня 2022. Процитовано 1 грудня 2022.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=FH70&oldid=42330214