Європейська геостаціонарна служба навігаційного покриття
Європейська геостаціонарна служба навігаційного покриття (англ. European Geostationary Navigation Overlay Service, EGNOS) — система корекції сигналів від супутників навігаційних систем — GPS, ГЛОНАСС та Галілео — на території Європи. Призначена для підвищення точності та надійності супутникових систем. Підвищення точності забезпечується шляхом врахування сторонніх факторів, які можуть впливати на супутниковий сигнал, розрахування похибок та передачі відповідних поправок.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b4/EGNOS_map.svg/400px-EGNOS_map.svg.png)
Зона дії EGNOS охоплює всю Європу, північ Африки і невелику європейську частину Росії. Аналогічні системи (англ. GNSS Augmentation) діють на північноамериканському континенті (WAAS[en]), в Японії (MSAS[en]), у Росії (СДКМ[ru]), у Китаї (SNAS) та ін. EGNOS взаємодіє з системами WAAS та MSAS[1].
Склад і працездатність EGNOS
ред.Система складається з[2]:
- мережі базових (наземних) станцій моніторингу (англ. Ranging and Integrity Monitoring Stations, RIMS);
- головних станцій керування (англ. Master Control Centres, MCC[3]), які збирають та аналізують інформацію від наземних станцій та супутників, визначають похибки і формують поправки для зменшення/усунення похибок;
- геостаціонарних супутників, через які коригуючий сигнал транслюються на GPS-приймачі, що підтримують прийом диференційованих поправок.
Реалізація системи дозволила зменшити похибку визначення координат за допомогою GPS до 1,5 метра[3].
Довгий час система EGNOS діяла в тестовому режимі[4]. Більшість часу система справді виконувала свої функції для Європи. Передача сигналів супутникового радіонавігаційного доповнення здійснювалася за підпискою в режимі трансляції «точка—площа» зі швидкістю 600—900 бод[5].
1 жовтня 2009 віце-президент Європейської Комісії з транспортної політики анонсував офіційний початок роботи служби EGNOS[6][7].
Про готовність системи для критичних застосувань в авіації (англ. EGNOS Safety-of-Life Service) було оголошено 2 березня 2011 року[8].
На першому етапі система EGNOS включала 3 геостаціонарних супутники, що належали двом компаніям — Artemis та Inmarsat, кожна з яких мала свою незалежну мережу наземних станцій (загальна кількість — близько 40).
Першій компанії належав супутник під номером 124, другій — супутники Inmarsat-3 під номерами 120 і 126, один з яких перебував у геостаціонарній позиції над Індійським океаном[5]. Номери відповідають GPS-приймачам компанії Garmin.
Згодом, через вичерпання ресурсу початкового угруповання супутників, їм на заміну були запущені інші, перелік яких наведений в таблиці. Однак загальна кількість активних супутників, як і раніше, не перевищує трьох.
Назва супутника | NMEA / PRN | Сигнали | Позиція | Статус[9] |
---|---|---|---|---|
Inmarsat 3-F2 (Atlantic Ocean Region-East[10]) | NMEA #33 / PRN #120 | L1 | 15.5°W | скасовано |
ARTEMIS [11] | NMEA #37 / PRN #124 | - | 21.5°E | скасовано |
Inmarsat 4-F2 (Europe Middle East Africa[12]) | NMEA #39 / PRN #126 | - | 64°E | активний |
Inmarsat 3-F1 (Indian Ocean[13]) | NMEA #44 / PRN #131 | - | 64.5°E | скасовано |
SES-5 (a.k.a. Sirius 5 or Astra 4B) [14][15] | NMEA #49 / PRN #136[16] | L1 & L5 | 5.0°E | активний |
Astra 5B[14][15] | NMEA #36 / PRN #123[16] | L1 & L5 | 31.5°E | активний |
EGNOS в Україні
ред.На всій території України (за винятком найбільш східних областей) прийом сигналів супутників EGNOS можливий навіть простими побутовими приймачами. Поки система не мала наземних станцій в Україні, практична користь варіювалася залежно від регіону. На кінець 2015 року система вкривала лише Львівську, Закарпатську та частково Волинську області[17]. Система EGNOS протестована у взаємодії з поліпшуючою системою України[джерело?]. Інформація для формування поправок передавалася з RIMS м. Харків в Норвегію допомогою супутникового каналу в 2004 році[джерело?]. Угоду про співпрацю в проекті EGNOS/Galileo Україна та Європейський Союз підписали 2005 року в Києві. Україна ратифікувала угоду 2007-го року, а ЕС — восени 2013-го, з 1 грудня 2013 року вона набула чинності. Наприкінці 2013 року ЄС виділив Україні 1,45 млн євро на адаптацію до європейських стандартів законодавства та технічних регламентів у галузі супутникової навігації і дистанційного зондування Землі (ДЗЗ)[18]. Планами передбачалося розширення покриття EGNOS на територію України та розміщення в Україні трьох станцій RIMS. Практична підготовка до реалізації планів розпочалася 2015 року[19][17].
2018 року досягнуто домовленість про будівництво станції RIMS в аеропорту Жуляни[20]. Будівництво базової станції моніторингу системи в Києві має забезпечити розширення зони обслуговування EGNOS на Західну й Центральну частини України[21] та на деякі регіони Східної Європи, які охоплено системою не повністю[17].
Див. також
ред.Джерела
ред.- ↑ Interoperability. ESA/EGNOS. 19 травня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ Виктор ПАНЬКИВ (май 2009). Galileo: когда же она завертится?. Сети и бизнес (№2 (45)). Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.(рос.)
- ↑ а б EGNOS deployment. ESA/EGNOS. 31 серпня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.(англ.)
- ↑ Testing EGNOS applications in real time. European GNSS Agency. 02 серпня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ а б Слюсар, В.И. (2001). Thuraya-1 сквозь призму технических новшеств (PDF). Телемультимедиа (№ 5(9)): 18. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 25 червня 2019.
- ↑ EGNOS 'Open Service' available: a new era for European navigation begins today. ESA. 1 жовтня 2009. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Kommission startet EGNOS Open Service – kostenloser Zugang für Bürger und Unternehmen. Архів оригіналу за 14 жовтня 2009. Процитовано 16 травня 2022.
- ↑ What is EGNOS?. ESA. 2 серпня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ REALTIME | Egnos User Support. ESSP-SAS. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Inmarsat 3-F2. NSSDCA Master Catalog. NASA. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 25 червня 2019.
- ↑ Artemis. NSSDCA Master Catalog. NASA. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 25 червня 2019.
- ↑ Inmarsat 4-F2. NSSDCA Master Catalog. NASA. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25 червня 2019.
- ↑ Inmarsat 3-F1. NSSDCA Master Catalog. NASA. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 25 червня 2019.
- ↑ а б EGNOS Case Study. SES. Архів оригіналу за 28 травня 2009.
- ↑ а б Beyond Frontiers Broadgate Publications (September 2016) pp97
- ↑ а б The Almanac. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 1 жовтня 2015.
- ↑ а б в Переваги впровадження системи EGNOS в Україні (PDF) (Прес-реліз). Київ: The UKRAINE project. 14 грудня 2015. Архів оригіналу (PDF) за 13 січня 2020. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ Кабмін затвердив проект розпорядження президента про підписання главою ДКАУ протоколу до угоди з ЄС про співпрацю в проекті ГНСС EGNOS/Galileo від 2005 року. Інтерфакс-Україна. 10.05.2018. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ Україна та ЄС планують уже до кінця 2018 року перейти до практичної фази партнерства в проекті ГНСС EGNOS/Galileo. Інтерфакс-Україна. 01.08.2018. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ Ukraine Economic Update (PDF). pubdocs.worldbank.org. 10 квітня 2018. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018. (англ.)
- ↑ Ольга Сулема (8 вересня 2016). Європейські навігаційні технології в Україні. Київський політехнік. КПІ ім. Ігоря Сікорського (25). Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.(укр.)(рос.)(англ.)
Посилання
ред.- WAAS - глобальна система диференціальних поправок. Система EGNOS в Росії.
- Опис диференціальних сервісів
- карта станцій EGNOS в Європі[недоступне посилання з лютого 2019]
- Українські фахівці зустрілися з робочою групою Ідентифікаційної місії з питань розширення системи EGNOS [недоступне посилання з червня 2019]
- Цього року на тероторії України має з’явитися перша контрольно-корегуюча станція європейської супутникової системи. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.