Ящірка ельбурська
| Ящірка ельбурська | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_03.jpg) | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Lacerta defilippii Camerano, 1877 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Darevskia defilippii | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Ящірка ельбурська (Lacerta defilippii) — представник рода Ящірок родини Справжні ящірки.
Опис ред.
Довжина тіла досягає 6 см, хвіст у 2 рази довше. Голова помітно стиснута. Міжщелепний щиток не торкається лобоносового. Верхньовійні щитки відокремлені від надочноямкового суцільним або перерваним рядком з 7-16 зерняток. Перший верхньоскронний щиток середньої довжини, тупо обрізаний ззаду, позаду нього 2-5 задньоскронних. Центральноскронний щиток невеликий. Між ним і середньої величини барабанним щитком в одному рядку 3-5 дрібних щитків. По середній лінії горла до коміра тягнеться 22-31 лусочка. Луска тулуба гладенька, слабко опукла. Навколо середини тулуба в одному рядку 43-60 лусочок. Луска, що вкриває гомілку, гладенька або слабкоребриста. Попереду великого анального щитка 2-3 збільшених преанальних або ж усі преанальні рівні за розміром. Стегнових пір 13-20.
Спина коричнювата, оливково-чорна або слабо-зеленувата. На ній розташовується утворена дрібними плямами темна смуга, яка проходить уздовж хребта або утворює по всій її ширині сітчастий візерунок. Темні смуги уздовж боків утворені рядками темних кіл з білуватими, на рівні грудей, блакитними центрами. Зустрічаються особини, у яких малюнок на тілі ледь вгадується. Черево, низ голови яскраво-червоного, білуватого забарвлення з невеликими блакитними плямами на крайніх черевних щитках.
Спосіб життя ред.
Полюбляє вологу місцину, скелі, каміння на схилах глибоких ущелин берегами річок, порослих розрідженою чагарниковою та деревною рослинністю. Відома до висоти 1500—1600 м над рівнем моря. Активна з квітня до жовтня. Харчується комахами та дрібними безхребетними.
Розповсюдження ред.
Мешкає у високогірній центральній частині хребта Копетдаг на півдні Туркменістану, Ірану, де широко поширена в східній половині Ельбурського хребта.
Джерела ред.
- Шмальгаузен І. І. Походження наземних хребетних. М., 1964.
- Словник зоологічної номенклатури (1927 — 1928): Факсимільне відтворення видань 1927—1928 рр. — К.: Наукова думка, 2005 р. — 186 с.
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.