Ян Петро Сапіга (пол. Jan Piotr Sapieha; 1569, Бихів або Могильов — 15 жовтня 1611, Москва) — русько-литовський шляхтич, військовий діяч Речі Посполитої. Представник білорусько-литовського роду Сапіг гербу Лис. Активний прибічник Лжедмитрія II. Наприкінці життя — римокатолик за віросповіданням, син київського каштеляна Павла Сапіги, православного за віросповіданням.

Ян Петро Сапіга
пол. Jan Piotr Sapieha
Псевдо Іван Петро Сапіга
Народився 1569(1569)
Бихів або Могильов
Помер 15 жовтня 1611(1611-10-15)
Москва
Поховання Лейпалінгісd[1]
Країна  Річ Посполита
Місце проживання Річ Посполита
Діяльність військовик, урядник
Галузь аристократія[2], військова справа[2], політика[2] і дипломатія[2]
Відомий завдяки гетьман Лжедмітрія II
Alma mater Вільнюський університет (1587) і Падуанський університет
Знання мов польська[2] і латина[2]
Учасник Димитріади, Battle of Rakvered, Битва під Білим Каменем, Битва під Кірхольмом і Battle of Kalyazind
Суспільний стан шляхтич[d][2]
Посада посол Сейму Речі Посполитої[d], Усвяцький старостаd і ротмістр королівськийd[1]
Військове звання ротмістр
Рід Сапіги
Батько Павло Сапега
Мати Ганна Сангушко
У шлюбі з Зофія Вейгер
Діти Андрій Станіслав, Ян, Зузанна, Софія, Фларіян, Павло Іван
Герб
Герб

Біографія ред.

Син київського каштеляна Павла Сапіги (православний за віросповіданням) та його дружини Ганни Ходкевич.

Навчався у Віленській академії (до 1587), Падуанському університеті. Брав участь у боях із кримськими татарами. 1600 року обраний до сейму від міста Гродно[джерело?].

Брав участь у війні Швеції з Річчю Посполитою (16001611), у битві під Кірхгольмом (1605 р.) командував правим флангом військ Речі Посполитої.

У серпні 1608 р. зі схвалення двоюрідного брата, великого канцлера литовського Лева Сапеги прибув у Тушинський табір Лжедмитрія II[3], у вересні 1608 року разом з полковником Александром Юзефом Лісовським взяв в облогу Троїце-Сергієвий монастир, 12 січня 1610 року був змушений відступити. Після розпаду Тушинського табору перебував з Лжедмитрієм II до його другого походу на Москву.

Був похований, як і заповів, поряд із батьками у православній церкві в дідичному селі Лейпунах (нині Лейпалінгіс, Литва).

Посади, звання ред.

Ротмістр королівський (з 1601[4] чи 1605), староста усвятський (з 1606).[5]

Примітки ред.

  1. а б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыіМінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 53. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  2. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  3. Татищев Василий Никитич — (История Российская № 4). История Российская. Часть 4 (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2013.
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 14
  5. Sapiehowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела ред.

Посилання ред.