Якутяни
Якутя́ни (ленські селяни, ленські старожили) — етнографічна група росіян. Нащадки перших російських поселенців у Сибіру, які проникли туди у XVIII столітті і змішалися з якутами.
| якутяни (ленські сселяни) | |
|---|---|
| Кількість | 49 осіб, з яких: 46 — якутяни, 3 — ленські старожили (перепис 2002 року)[1][2][3] |
| Ареал | |
| Мова | російська, якутська |
| Релігія | православ'я |
Походження ред.
Початком формування якутян є 70-ті роки XVIII століття, коли нечисленні групи російських селян і ямщиків (переселенці з Іліма[ru] й Іркутська, які, в свою чергу, були нащадками переселенців з Європейської Півночі і Північного Приуралля) стали селитися по берегах Лени в її верхній та середній течії. Змішавшись із місцевим населенням (вже на початку XIX століття будучи «більш якутами (за материнською лінією), ніж росіянами (за батьківською)»), росіяни (селяни Якутського і Олекминського округів) поступово втратили свої звичаї і перейняли культуру якутів, а в кінці XIX століття половина з них навіть не розмовляла російською. У XX столітті значний приплив російського населення значно знизив частку якутського компонента в субетносі. Як правило росіяни селилися посмугово з якутами в т. зв. ямщицьких селах.
Ленські селяни також взяли участь у формуванні інших груп росіян північного сходу Сибіру. Від XVIII століття відомі групи росіян вторинного заселення — анадирці, гижигинці, камчадали. У XIX столітті серед росіян Якутії виділялися усть-оленецькі, усть-янські, верхоянські, руськоустінські (індігірці, руськоустінці[ru]), усть-єлонські і колимські жителі. З них усть-янські і усть-оленецькі асимільовані якутами й евенками, а руськоустінці і колимчани[ru] утворили відокремлені групи росіян, зберегли свою мову і культуру[4].
Сучасне становище ред.
Нині якутяни (сільське населення в районі Якутська, Олекминського і Хангаласького улусів республіки Саха (Якутія)) майже асимільовані російськими переселенцями у XX столітті, якутську мову знають багато представників якутян, при цьому рідною мовою вважають не тільки російську, в повсякденному побуті іноді використовують змішану мову і деякі особливості говірок північноросійського наріччя[ru]. Значних відмінностей від інших груп росіян немає. Самосвідомість переважно російська, частина вважає себе нащадками козаків Якутського козачого полку[ru]. Росіяни в Якутії нащадків ленських селян називають сахалярами (сахалар — множ. від «саха» — самоназви якутів), останнім часом сахалярами називають також будь-яких інших нащадків змішаних шлюбів якутів з росіянами, українцями тощо. Етнохоронім якутяни зараз позначає виключно або всіх жителів республіки Якутія, або жителів міста Якутська[5], незалежно від етнічної приналежності, втративши своє вузьке первісне значення. У всіх місцевих якутських ЗМІ «житель Якутії» еквівалентний «якутянину»[6][7].
Перепис 2002 року ред.
Постановою Держкомстату Росії від 02.09.2002 р. № 171 в алфавітний перелік національностей і мов Росії, складений Інститутом Етнології РАН РФ, включено якутян і ленських старожилів[8]. Якутянами під час перепису себе назвали 46 осіб, ленськими старожилами — 3 особи.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Перечень вариантов самоопределения национальностей в переписи 2002 года. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 3 лютого 2021.
- ↑ Перечень вариантов самоопределения национальностей в переписи 2002 года. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Народы России с самоопределениями по переписи 2002 года. Всероссийская перепись населения 2002 года. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2021.
- ↑ Русские. Монография Института этнологии и антропологии РАН. www.booksite.ru. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Русский орфографический словарь / Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. — 2-е изд., испр. и доп. — М., 2004.
- ↑ Республиканская премия "Якутянин года 2009". 2009.ykt.ru. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Якутяне отмечают национальный праздник Ысыах. РИА Новости (рос.). 27 червня 2009. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ АЛФАВИТНЫЙ ПЕРЕЧЕНЬ НАЦИОНАЛЬНОСТЕЙ И ЭТНИЧЕСКИХ НАИМЕНОВАНИЙ. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
Література ред.
- Гурвич И. С. Этническая история Северо-Востока Сибири. М., 1966
- Зензинов В. И. Старинные люди у холодного океана: Русское Устье Якутской области. Верхоянского округа. М., 1914
- Майнов И. М. Помесь русских с якутами // Рус. антропол, журн. 1900. № 4.
- Озерова Г. Н., Петрова Т. М. О картографировании групп русского народа на начало XX века // Советская этнография. — 1979. — № 4.
- Русские старожилы Сибири: Историко-антропологические очерки, — М.: Наука, 1973
Посилання ред.
- Народи Росії. Енциклопедія [Архівовано 5 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Росіяни. Монографія Інституту етнології і антропології РАН [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Російський етнографічний музей. Тлумачний словник [Архівовано 10 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Etnolog.ru. Енциклопедія народів світу [Архівовано 23 серпня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Основні етнотериторіальні групи (рос.)
- Росіяни: етнографічна характеристика [Архівовано 19 квітня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Лети, дзвін дзвіночків!» В Якутську відбувся III республіканський фестиваль ямщицької культури [Архівовано 12 грудня 2016 у Archive.is] (рос.)