Щербачов Валентин Васильович
Валенти́н Васи́льович Щербачо́в (нар. 1 березня 1946, м. Київ) — український спортивний журналіст. Засновник «Національного реєстру рекордів України», голова «Клубу незвичайних рекордсменів», засновник «Всесвітньої української спортивної агенції» (англ. Worldwide Ukrainian Sports Agency). Заслужений журналіст України.
Щербачов Валентин Васильович | |||||
---|---|---|---|---|---|
Народився |
1 березня 1946 (78 років) Київ, Українська РСР | ||||
Громадянство | Україна | ||||
Місце проживання | Київ | ||||
Діяльність | журналіст, коментатор | ||||
Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка | ||||
Нагороди |
| ||||
Член Національної спілки журналістів України (1973) і співзасновник Асоціації спортивних журналістів України. Очолював попередницю АСЖУ — Федерацію спортивних журналістів України (1992—1999)[1].
Біографія ред.
Народився 1 березня 1946 в Києві, УРСР.
Закінчив Київський технікум радіоелектроніки (1964); Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1969—1975).
1968—1970 — позаштатний кореспондент, газета «Київський університет».
1970—1971 — позаштатний кореспондент «Останніх вістей», Українське радіо.
З 1971 — редактор спортивних передач молодіжної редакції УР.
З 1974 — завідувач відділу, спортивний коментатор, Українське телебачення; коментатор, Телерадіокомпанія «Ера»; генеральний продюсер, Телерадіокомпанія «Спорт Україна».
1983—1986 — автор, ведучий циклу програм «Футбол-хокей».
З 1995 — автор, ведучий програм «Валентин Щербачов представляє» (ICTV, ТРК «Київ»), «Делікатес-шоу», «Подвійний удар братів Кличко».
У 1996 році організував трансляцію і коментував перші на Українському телебаченні гонки на виживання.[2]
Березень 1998: кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 221, місто Київ.
Грудень 1998: кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 221, місто Київ.
Листопад 2004 — січень 2005: учасник Помаранчевої революції.
Березень 2006: кандидат у народні депутати України від УНА, № 10 у списку. На час виборів: журналіст Національної телекомпанії України, безпартійний.
2013—2014: учасник Євромайдану (Революції Гідності).
1996—2021: ведучий авторських програм Національної, Київської регіональної ТРК та мультимедійної студії «Толока» (програма «Футбольні суперечки»).
Живе в Києві. Одружений, має двох синів.
Захоплення: футбол, пейнтбол, боротьба, гірські лижі, екстремальні пригоди. У складі спортивної парашутно-десантної експедиції «Україна — Північний полюс-2000» Валентин Васильович Щербачов 15 квітня 2000 року здійснив стрибок з парашутом на Північному полюсі. Він організатор та учасник футбольного матчу на горі Говерлі під прапорами Федерації футболу України та ФК «Динамо» Київ, брав участь у «Матчі дружби» на пошанування спортсменів — жертв Другої світової війни[3]. Організатор та учасник міжнародних турнірів з футболу на захмарних вершинах Гімалаїв, на Північному полюсі та в Антарктиді, що проходили під прапорами України[4] й Федерації футболу України. Автор незвичайного досягнення — 33години поспіль вів спортивну телепрограму. А до того (з червня 1997 року) провів ще 4 телемарафони: 25 годин на IVK,30 на ТК Тоніс,24 на «Центральному каналі» та 12 (на честь Євро 2012 на міжнародному ТК УТР.
У 2006 році з Києва до Гімалаїв стартувала 25-та аматорська експедиція Валентина Щербачова. 8 учасників експедиції пройшли 235-кілометровий шлях — у напрямку до Евересту і наз
ад, у селище Лукла. Під час сходження експедиція піднялася на гігантський виступ льодовика Хумбу й на висоті 5980 метрів провела «Малі Гімалайські Олімпійські ігри», у програмі яких були легка атлетика (стрибки у довжину з місця, штовхання ядра) і футбол 5х5 (команди Непалу і України). Це був перший подібний спортивний захід в історії гірських сходжень.[джерело?]Загалом провів 48 гімалайських експедицій під прапором України.
У грудні 2013 року, повернувшись із гімалайської експедиції в Київ, одразу приєднався до учасників ЄвроМайдану, на якому стояв до кінця, до перемоги. В лютому 2014 року став оборонцем барикади біля колони Незалежності. І з початком 2014 року на Центральному каналі (на Хрещатику 26)почав робити авторську програму « МАЙДАН ТБ» .З 2014 року — волонтер, спеціалізується на реабілітації поранених через спорт та фізичну активність.
Творчість ред.
Публікації та відео:
- «Секреты здоровья и силы» (1987)
- «Ностальгія за радянським футболом» (1996)
- Тріумф із присмаком полину / Краса і сила. — 1999. — № 1
- «Валерій Лобановський — третя спроба»
- Книга незвичайних рекордів України (2002)
- «Під оплески трибун Палацу спорту» (До 50-річчя Київського Палацу спорту). — К.: Дім, сад, город, 2010. ISBN 978-966-2471-04-5
- Щербачов В. В. Різновисотні українці. — К.: АВІАЗ, 2016. — 304 с.
- В. Щербачов. Олімпійський Синдром Гімалаїв. — Самміт-Книга, 2017. — 120 с. — ISBN 978-617-7434-23-7[5].
- автор відеофільму «Гора за 8 тисяч» (1995)[6]
- автор сценарію і оператор док. фільмів «Да будет вам по вере вашей» (1990)
- книга"Олег Блохін"-Саміт книга 2021 р.
- книга "Лобановський-наука перемагати"Саміт книга"2017 р.
- Camel-профі — український варіант" (1995)
Валентин Щербачов автор загалом 8 книжок про спорт і 42 фільмів про екстремальні пригоди (події).
Відзнаки ред.
- Заслужений журналіст України (1993).
- Медаль «За трудову відзнаку» (1980).
- Лауреат Міжнародного фестивалю спортивних фільмів (Москва, 1995).
- Медаль «За працю і звитягу» (жовтень 2004).
- Орден «За заслуги» III ст. (15 листопада 2016)[7].
Примітки ред.
- ↑ Сайт АСЖУ. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 5 лютого 2015.
- ↑ Вячеслав Чебышев. Валентин Щербачёв. Штрихи к портрету [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.] // kirovograd24.com, 2 липня 2019. (рос.)
- ↑ «Журналіст України» // Енциклопедія для видавця та журналіста. — К.: ДВП «Вид. дім „Персонал“», 2006. — С. 112.
- ↑ Сергій Шевченко. Екстремал Валентин Щербачов написав книжку і вкотре вирушив до Гімалаїв. МІА «Вектор ньюз». 20 жовтня 2016. Процитовано 22 лютого 2021.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|1=
(довідка) - ↑ Зустріч з відомим українським письменником-мандрівником Валентином Щербачовим «Олімпійський синдром Гімалаїв». Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, 2002-2017. Архів оригіналу за 14 серпня 2017.
- ↑ Щербачов Валентин Васильович [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.] на 1tvs.com.ua
- ↑ Указ Президента України № 505/2016 від 15 листопада 2016 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку». Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
Література ред.
- Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 594
- Хто є хто в українських мас-медіа. — К., 1997. — С. 327
- Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010. — С. 361
- Смак життя // Слово — зброя? — К.: ЕксОб, 2009. — С. 351—354
- Віталій Довгич. 1000 голосів Майдану // ЄвроАтлантика. — 2013, № 3-4 — 2014, № 1. — С. 26-55
Посилання ред.
- Щербачов Валентин Васильович [Архівовано 25 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- Валентин Щербачев. Активная жизнь мастера [Архівовано 16 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)