Шувалов Віктор Григорович
Віктор Григорович Шувалов (рос. Виктор Григорьевич Шувалов; 15 грудня 1923, Наборні Сиреси, Козловський район, Мордовська АРСР, СРСР — 19 квітня 2021, Москва, Росія) — радянський хокеїст і футболіст. Грав у нападі.
 | |||||
 | |||||
| У Кремлі на зустрічі з Путіним | |||||
| Особові дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Віктор Григорович Шувалов | ||||
| Народження | 15 грудня 1923 Наборні Сиреси, Козловський район, Мордовська АРСР, СРСР | ||||
| Смерть | 19.4.2021 (COVID-19) Москва | ||||
| Зріст | 183 см | ||||
| Вага | 86 кг | ||||
| Позиція | центральний нападник | ||||
| Професіональні клуби* | |||||
| Роки | Клуб | Ігри (голи) | |||
| 1947–1949 1949–1953 1953–1957 1957–1958 1950–1952 |
«Дзержинець» ВПС (Москва) ЦСК МО (Москва) СКА МВО (Калінін) Футбол ВПС (Москва) |
? (16) ? (130) ? (54+) ? (?) 75 (25) | |||
| Національна збірна** | |||||
| Роки | Збірна | Ігри (голи) | |||
| 1954–1957 | СРСР | 51 (40) | |||
Нагороди і звання
| |||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | |||||
Олімпійський чемпіон. Найкращий центральний нападник радянського хокею першої половини 50-х років двадцятого століття. Член клубу Всеволода Боброва (22-е місце, 315 голів).[1]
У 1990-х втратив золоту медаль, отриману за перемогу на Зимовій Олімпіаді 1956 року. Пізніше медаль було знайдено у США та викуплено. Шувалов отримав її знову з рук президента Росії Володимира Путіна під час його зустрічі зі збірною Росії, яка виграла чемпіонат світу 2014 року[2].
Помер на 98-му році життя 19 квітня 2021 року в Москві від ускладнень, спричинених COVID-19[3]. Похований на Богородському цвинтарі[4]. Помер останнім із усіх радянських чемпіонів зимових Олімпійських ігор 1956 року (у всіх видах спорту).
Клубна кар'єра ред.
Виступав за челябінський «Дзержинець» (1947-1949) московські команди ВПС (1949-1953), ЦСК МО (1953-1957), та СКА МВО Калінін (1957-1958). Більшість часу, у складі столичних армійських клубів, грав у одній ланці з Євгеном Бабичем та Всеволодом Бобровим. Це тріо у чемпіонатах 1950/51 та 1951/52 забивало у ворота суперників по 83 голи. У сезоні 1952/53 Віктор Шувалов став найкращим снейпером ліги (44 закинуті шайби).
П'ять разів здобував перемоги у чемпіонатах СРСР, двічі отримував срібні медалі. Всього у чемпіонатах СРСР провів 150 матчів (222 голи). Має вражаючу середню результативність — 1,48 гола за матч. За цим показником посідає друге місце в історії чемпіонатів СРСР та Росії. Попереду Всеволод Бобров (1,95 гола за матч), третій у цьому списку — Олексій Гуришев (1,26).
Володар кубка СРСР 1952, 1954-1956, фіналіст першого розіграшу (1951). У кубкових матчах закинув 21 шайбу.
7 січня 1950, поблизу Свердловська, у авіакатастрофі загинуло 11 гравців команди ВПС. Шувалову пощастило, на чергові матчі чемпіонату не полетів, за вказівкою Василя Сталіна залишився у Москві. Згодом він так розповідав про ті події:
|
На початку січня 1950, після великої перемоги в Москві, по-моєму, над ленінградським "Динамо", в роздягальню, як завжди, зайшов Василь Сталін, привітав з перемогою та дав вказівки на наступні матчі у Челябінську і Свердловську. Зокрема, він наказав не брати мене в Челябінськ, оскільки вважав, і не без підстав, що вболівальники "Дзержинця" навряд чи спокійно відреагують на мою появу у формі ВПС. Я попросив Василя Йосиповича відпустити мене в Челябінськ для зустрічі з батьками. Але він відмовив. Вранці наступного дня команда вилітала на Урал з аеродрому, що розташовувався поруч з нинішнім стадіоном ЦСКА. Я приїхав провести хлопців, привіз посилку для родичів. Через хуртовину виліт затримався, але через кілька годин літак таки піднявся в повітря, а я з адміністратором команди Кольчугіним поїхав у федерацію хокею оформляти документи на перехід Боброва з ЦБЧА у ВПС.[5] | 
|
З 1950 по 1952 рік грав за футбольну команду ВПС. У першому сезоні став найкращим бомбардиром клубу — 16 забитих голів. Цього ж року був обраний, під третім номером, до «Списку 33-х найкращих футболістів СРСР». Всього за три сезони провів 75 матчів та 25 разів вражав ворота суперників.
Виступи у збірній ред.
У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо.
Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955. У вирішальному матчі з канадцями, на першому для радянської команди турнірі, відзначився двома закинутими шайбами. На чемпіонатах Європи — три золоті нагороди (1954-1956). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 22 матчі (18 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 51 матч (40 голів).
| Команда | Рік | Турнір | Ігри | Голи |
|---|---|---|---|---|
| СРСР | 1954 | ЧС | 7 | 7 |
| 1955 | ЧС | 8 | 6 | |
| 1956 | ОІ, ЧС | 7 | 5 | |
| Всього на ОІ та ЧС | 22 | 18 | ||
Тренерська діяльність ред.
З 1957 по 1964 рік очолював СКА МВО (Калінін). У першому сезоні був граючим тренером команди. У 1968-1970 роках працював помічником головного тренера московського «Спартак» Миколи Карпова.
Нагороди та досягнення ред.
Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1957) та Дружби (1996). Заслужений майстер спорту СРСР (1954).
| Нагороди | Команда | Кіл. | Роки |
|---|---|---|---|
| Олімпійські ігри | |||
| Золото | СРСР | 1 | 1956 |
| Чемпіонат світу | |||
| Золото | СРСР | 2 | 1954, 1956 |
| Срібло | СРСР | 1 | 1955 |
| Чемпіонат Європи | |||
| Золото | СРСР | 3 | 1954, 1955, 1956 |
| Чемпіонат СРСР | |||
| Золото | ВПС (Москва) | 3 | 1951, 1952, 1953 |
| Золото | ЦСКА (Москва) | 2 | 1955, 1956 |
| Срібло | ЦСКА (Москва) | 2 | 1954, 1957 |
| Кубок СРСР | |||
| Володар | ВПС (Москва) | 1 | 1952 |
| Володар | ЦСКА (Москва) | 3 | 1954, 1955, 1956 |
| Фіналіст | ВПС (Москва) | 1 | 1951 |
| Особисті досягнення | |||
| Найкращий снайпер чемпіонату СРСР | 1 | 1953 (44 голи) | |
| Символічна збірна СРСР | 5 | 1950, 1951, 1952, 1953, 1954 | |
Примітки ред.
- ↑ Клуб Всеволода Боброва
- ↑ Тишина над Лужниками
- ↑ IIHF - Soviet trailblazer Shuvalov dies. IIHF International Ice Hockey Federation (англ.). Процитовано 25 квітня 2021.
- ↑ Московские могилы. Шувалов В.Г. www.moscow-tombs.ru. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Біографія на сайті Championat.com[недоступне посилання]
Джерела ред.
- Статистика виступів на Олімпійських іграх (англ.)
- Біографія на сайті Championat.com (рос.)
- Енциклопедія ЦСКА (рос.)
- Профіль на сайті Yandex.ru[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
- Профіль на сайті Chidlovski.net (англ.)
- Статистика на сайті Eurohockey.com (англ.)