Швайка
Швайка — ручний інструмент чоботаря, товсте шило у вигляді товстої (переважно зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок, переважно з дерев'яною ручкою. Назва походить від слів «швач», «шити».
Застосування ред.
Використовується в чоботарстві для проколювання товстої шкірі, також у теслярстві і столярстві для пророблення отворів у дерев'яних деталях.
У морській справі використовується морська швайка, за допомогою якої роз'єднують пасма тросів.
Гачок для плетіння личаків у деяких місцевостях називали «швайкою»[1].
У культурі ред.
- Поміняти шило на швайку (міняти шило на мотовило) — одержувати майже таке саме, не краще (отже програвати), невигідно міняти що-небудь на щось.
- Зробити з лемеша швайку (зробити з лемеша пшик) — досягти мізерних результатів при великих можливостях.
- Золота швайка мур пробиває — все можна зробити за гроші.
Гра ред.
«Швайкою» зветься народна гра, що полягає у киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі.
Примітки ред.
- ↑ Швайка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Джерела ред.
- Швайка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.