Чемпіонат світу з кросу

Чемпіонат світу з кросу (англ. World Athletics Cross Country Championships) — світова першість з бігу пересіченою місцевістю, яка є найпрестижнішим змаганням з кросового бігу в світі.

Чемпіонат світу з кросу
World Athletics Cross Country Championships
Загальна інформація
Статус активний
Тривалість 1-2 дні
Регулярність раз на два роки
Засновано 1973
Вебсайт посилання
CMNS: Чемпіонат у Вікісховищі

Історія ред.

Попередником чемпіонату світу з кросу був Крос Націй (англ. International Cross Country Championships), яке проводилось щорічно упродовж 1898—1972 (з перервами в окремі роки) Міжнародною спілкою з кросового бігу[en] (англ. International Cross Country Union). 1971 року Конгресом Міжнародної спілки з кросового бігу було прийнято рішення про передачу змагань під егіду ІААФ, яка проводила їх вже як «чемпіонат світу з кросу» щорічно до 2011, а після 2011 — раз на два роки.

Починаючи з 1973, до програми чемпіонату входили три особисто-командні види змагань — серед чоловіків і жінок, а також серед юніорів. Починаючи з 1989, до них приєдналися юніорки. Важлива зміна в регламенті проведення чемпіонату світу з кросу відбулася 1997 року: вперше кросмени, які увійшли до шісток найкращих серед чоловіків і жінок, отримали призові гроші — від 40 000 доларів США за перше місце до 5000 — за шосте. У 2001 році призові суми від ІААФ були дещо зменшені.

Ще одна зміна у програмі чемпіонатів світу сталася 1998 року — і у чоловіків, і у жінок з'явилася друга дистанція — коротка. Втім, у кросі, на відміну від стадіону, довжина дистанції — поняття відносне. Протягом 25 років чоловіки змагалися на дистанції, що дорівнює 12 км, частіше трохи довше, рідше коротше, а от у жінок «розкид» довжини дистанції був дуже суттєвим — від 3,9 до 6,6 км. Поява другої дистанції зробила програму змагань різноманітнішою. Чоловіки стали змагатися на дистанціях 4 та 12 км, а жінки — 4 та 8 км, у юніорів (змагання проводяться з 1973) дистанція одна — 8 км, у юніорок (з 1989) — 6 км. Природно, ці цифри округлені, тому що на пересіченій місцевості трасу точно виміряти вкрай складно. Нарешті, у 2007 році в ІААФ вирішили повернутися до колишньої програми, в якій залишилося по одній кросовій дистанції у чоловіків та жінок[1].

2017 року були також визначені перші в історії чемпіони світу в змішаному естафетному бігу, де у складі кожної команди брали участь по двоє чоловіків та жінок[2].

Формат ред.

У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Світової легкої атлетики.

Програма чемпіонату включає 6 забігів, по одному для спортсменів однієї статі кожної вікової категорії (дорослі та юніори), та змішану естафету. Від однієї країни в кожному забігу можуть вийти на старт до 6 спортсменів. Крім розіграшу індивідуальних нагород, розігрується командна першість для чоловіків та жінок в межах кожної вікової категорії. Загалом, на чемпіонаті світу з кросу вручається 9 комплектів нагород.

Місце кожної країни у командному заліку визначається сумою місць, які посіли перші чотири спортсмени цієї країни. У разі рівності сум місць у двох або більше команд, у загальному заліку вище розташовується та команда, атлет якої посів перше або найближче до першого місце у особистому заліку. Всі атлети країни, яка посіла 1-3 місця в межах командної першості, за умови фінішування на дистанції отримують «командні» медалі. Така практика вручення «командних» нагород існує з 2008. До 2008 медалями в командному заліку нагороджувались також і ті спортсмени, які не дістались фінішу.

Зазвичай траси змагань прокладаються як кругові у парках, приміських рекреаційних зонах тощо. Довжина кола зазвичай становить біля 2 км. Дистанції є різними для кожної вікової категорії та їх довжина залежить від рельєфу місцевості, де розташовані траси. Загальноприйнятою є орієнтовна довжина дистанції 10 км для спортсменів та спортсменок дорослої вікової категорії, 8 км — для юніорів та 6 км — для юніорок[3].

Чемпіонати ред.

Рік Місто-господар Дата
1973   Варегем 17 березня
1974   Монца 16 березня
1975   Рабат 16 березня
1976   Чепстоу 28 лютого
1977   Дюссельдорф 20 березня
1978   Глазго 25 березня
1979   Лімерик 25 березня
1980   Париж 9 березня
1981   Мадрид 28 березня
1982   Рим 21 березня
1983   Гейтсхед 20 березня
1984   Нью-Йорк 25 березня
1985   Лісабон 24 березня
1986   Невшатель 23 березня
1987   Варшава 22 березня
1988   Окленд 26 березня
1989   Ставангер 19 березня
1990   Екс-ле-Бен 25 березня
1991   Антверпен 24 березня
1992   Бостон 21 березня
1993   Аморебієта 23 березня
1994   Будапешт 26 березня
1995   Дарем 25 березня
1996   Кейптаун 23 березня
1997   Турин 23 березня
1998   Марракеш 21-22 березня
1999   Белфаст 27-28 березня
2000   Віламура[pt] 18-19 березня
2001   Остенде 24-25 березня
2002   Дублін 23-24 березня
2003   Лозанна 29-30 березня
2004   Брюссель 20-21 березня
2005   Сен-Гальм'є 19-20 березня
2006   Фукуока 1-2 квітня
2007   Момбаса 24 березня
2008   Единбург 30 березня
2009   Амман 28 березня
2010   Бидгощ 28 березня
2011   Пунта-Умбрія 20 березня
2013   Бидгощ 24 березня
2015   Гуйян 28 березня
2017   Кампала 26 березня
2019   Орхус 30 березня
2023   Батерст 18 лютого
2024   Белград 30 березня
2026   Таллахассі

Медалісти ред.

Рекордсменом за кількістю здобутих на чемпіонатах медалей (27) серед чоловіків є ефіоп Кененіса Бекеле, який упродовж 1999—2008 виборов у межах особистої та командної першостей 16 золотих, 9 срібних та дві бронзові нагороди. У жінок мультимедальний рекорд належить також представниці Ефіопії Веркнеш Кідане, в активі якої 21 нагорода різного гатунку, зароблені упродовж 1997—2010.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Легкая атлетика: Энциклопедия. Том 2, 2013, с. 682.
  2. IAAF introduce new race in Kampala event. www.newvision.co.ug. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
  3. World Athletics Book of Rules - Book C: Competition - C1.2: World Athletics Series Regulations. Світова легка атлетика. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.

Джерела ред.