Вікіпедія

Формула-1 — Гран-прі Австралії 2007

Гран-прі Австралії 2007
Австралія LXXII ING Australian Grand Prix
1-й із 17 етапів сезону 2007/ Гонка №769
← 18.Бразилія (2006) • 2.Малайзія →
Дата 18 березня 2007 року
Місце Австралія Мельбурн
Траса Альберт-Парк
Довжина кола 5,303 км
Дистанція 307,574 км (58 кіл)
Погода Сонячно, сухо
Температура повітря +22°С, траси +41°С
Поул
1’26.072 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі
Найшвидше коло
1’25.235
(41 коло) 		Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі
Подіум
Переможець Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі
2 місце Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес
3 місце Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес
2006 ←  Гран-прі Австралії 2007  → 2008

Гран-прі Австралії 2007 року — перший етап чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, було проведено з 16 по 18 березня 2007 року на трасі Альберт-Парк у Мельбурні (Австралія). Перемогу на цих перегонах святкував фін Кімі Ряйкконен з команди «Феррарі», який вперше виступав за цю команду. Ряйкконен повністю домінував протягом вікенду і став володарем хет-трику: виграв перегони, здобув поул-позишн та виграв спір серед пілотів за найшвидше коло.

Перед гран-прі ред.

Для багатьох пілотів це гран-прі було у чомусь дебютним і знаковим: чемпіон Алонсо вперше виступав за нову для нього команду «Макларен», у якій також дебютував і новачок Формули-1 Льюїс Хемілтон, Ряйкконен, у свою чергу, дебютував за «Феррарі». Для журналістів та вболівальників також було цікаво, як виступить команда «Рено», яка залишилась без свого чемпіона і на передсезонних тестах поступалась «Феррарі» та «Макларену». Дебютантами «Королеви автоспорту» стали також фін Хейкі Ковалайнен на «Рено» та німець Адріан Сутіл на «Спайкері».

Вільна практика ред.

Перша сесія ред.

Хмарно. Волога траса. Температура повітря +23°С, траси +27°С

Уночі в Мельбурні пройшов дощ, траси не встигла підсохнути, тому боліди були у дощовій гумі. Сесію виграв Алонсо, який показав найкращий час на останньому колі, коли траса значно підсохла. Другий результат показав Масса, третій — тест-пілот команди Заубер-БМВ Себастьян Феттель, а четветий — Дебютант Хемілтон.

Кімі Ряйкконен був покараний стюардами за перевищення швидкості на піт-лейн на 200 Євро.[1]

Друга сесія ред.

Хмарно. Температура повітря +21°С, траси +29°С

Сесія проходила на значно сухішій трасі, а тому гонщики спробували різні комплекти «сухої» гуми. Протягом сесії домінував Феліпе Масса, який і показав найшвидший час. Другим став Ряйкконен, а третім — Хемілтон. Алонсо показав тільки 7 -й час. Під час сесії зазнав аварії болід Рубенса Барікелло: через поломку паливного насосу Хейкі Ковалайнен різко скинув швидкість у третьому повороті, Рубенсу довелося відразу повертати ліворуч, але він не втримав машину і вона вдарилася у захисний бар'єр.[2]

Суботня сесія ред.

Хмарно. Температура повітря +21°С, траси +30°С

За годину до початку сесії пройшов короткий дощ, але траса підсохла до початку сесії. Та перший болід на трасу виїхав тільки після 20 хвилин з початку сесії. Найкращий час на останній хвилині сесії показав Ряйкконен, за ним розташувалися: Фізікелла, Хемілтон, а четвертим несподівано став Ентоні Девідсон на «Супер Агурі».[3]

Кваліфікація ред.

Сонячно. Сухо. Температура повітря +22°С, траси +41°С

Кваліфікацію виграв Кімі Ряйкконен, який на чотири десятих випередив Фернандо Алонсо. Третє місце посів пілот команди «Заубер-БМВ» Нік Хайдфельд. Пілоти японської команди «Супер Агурі» після непоганого виступу на вільній практиці показали пристойний результат і у кваліфікації: Сато посів десяте місце, а Девідсон — одиннадцяте. Сато став першим пілотом, який, виступаючи за «Супер Агурі», зміг пройти у третє коло кваліфікації.

Другий пілот «Феррарі», Феліпе Масса, не зміг скласти гідну конкуренцію лідерам через відмову коробки передач і опинився лише на шістнадцятій позиції.[4] Але вже перед стартом гран-прі механіки замінили двигун на боліді Масси, тому останній повинен був стартувати з останньої позиції.[5]

Перегони ред.

Сонячно. Сухо. Температура повітря +22°С, траси +41°С

Старт Ряйкконену вдався, він утримав лідерство, Алонсо ж навпаки — старт провалив і пропустив відразу двох гонщиків: Ніка Хайдфельда і Льюїса Хемілтона. Більше ніяких перестановок серед лідерів на початку перегонів не відбулося. А в цей час Феліпе Масса, що стартував з останньої лінії стартового поля, обігнав цілий ряд пілотів.

На 15-му колі першим на піт-стоп заїхав Нік Хайдфельд, що йшов другим, але повернувся у пелотон він вже на сьому позицію. Ряйкконен заїхав у бокси на 18-му колі, пропустивши у лідери дебютанта Формули-1 Льюїса Хемілтона. Першим з пілотів «Макларену» на піт-стоп поїхав Алонсо (на 22-му колі), через коло за ним послідував і Хемілтон. Молодий британець захистив свою позицію і не пропустив поперед себе Алонсо. Разом з тим обидва пілоти «Макларену» завдяки пізнішому піт-стопу змогли обігнати Хайдфельда.

У цей час Ряйкконен продовжував нарощувати свій відрив і на середину перегонів збільшив його до 17 секунд. Роберт Кубіца зміг обігнати свого напарника по команді, але на 37-му колі його болід уповільнився і вести подальшу боротьбу він не зміг. Завдяки помилці іншого дебютанта, Хейкі Ковалайнена, Масса зміг потрапити на восьме місце.

На 42-му колі свій другий піт-стоп здійснив лідер перегонів Ряйкконен. На наступному колі до боксів заїхав Хемілтон, Алонсо ж залишився ще на два кола у пелотоні, що дозволило йому у підсумку випередити свого напарника. Але нав'язати боротьбу лідеру іспанець так і не зміг.[6]

Цікаві факти ред.

  • Льюїс Хемілтон став першим гонщиком-дебютантом, який фінішував на подіумі на своєму першому гран-прі, після Жака Вільнева, який зробив це у сезоні 1996 року.
  • Перед стартом у Кімі Ряйкконена зламалось радіо і він всі перегони провів без зв'язку, але це не завадило йому виграти гран-прі.[7]

Класифікація ред.

Кваліфікація ред.

Пілот Команда 1 частина 2 частина 3 частина
1   Кімі Ряйкконен Феррарі 1:26.644 1:25.644 1:26.072
2   Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 1:26.697 1:25.326 1:26.493
3   Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 1:26.895 1:25.358 1:26.556
4   Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 1:26.674 1:25.577 1:26.755
5   Роберт Кубіца Заубер-БМВ 1:26.696 1:25.882 1:27.347
6   Джанкарло Фізікелла Рено 1:27.270 1:25.944 1:27.634
7   Марк Веббер Ред Булл-Рено 1:26.978 1:26.623 1:27.934
8   Ярно Труллі Тойота 1:27.014 1:26.688 1:28.404
9   Ральф Шумахер Тойота 1:27.328 1:26.739 1:28.692
10   Такума Сато Супер Агурі-Хонда 1:27.365 1:26.758 1:28.871
11   Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 1:26.986 1:26.909
12   Ніко Росберг Вільямс-Тойота 1:27.596 1:26.914
13   Хейкі Ковалайнен Рено 1:27.529 1:26.964
14   Дженсон Баттон Хонда 1:27.540 1:27.264
15   Александр Вюрц Вільямс-Тойота 1:27.479 1:27.393
16   Феліпе Масса[8] Феррарі 1:26.712 без часу
17   Рубенс Барікелло Хонда 1:27.679
18   Скотт Спід Торо Россо-Феррарі 1:28.305
19   Девід Култхард Ред Булл-Рено 1:28.579
20   Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 1:29.267
21   Адріан Сутіл Спайкер-Феррарі 1:29.339
22   Крістіан Альберс Спайкер-Феррарі 1:31.932

Перегони ред.

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1   Кімі Ряйкконен Феррарі 58 1:25:28.770 1 10
2   Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 58 +7.2 2 8
3   Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 58 +18.5 4 6
4   Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 58 +38.7 3 5
5   Джанкарло Фізікелла Рено 58 +66.4 6 4
6   Феліпе Масса Феррарі 58 +66.8 22[8] 3
7   Ніко Росберг Вільямс-Тойота 57 +1 коло 12 2
8   Ральф Шумахер Тойота 57 +1 коло 9 1
9   Ярно Труллі Тойота 57 +1 коло 8
10   Хейкі Ковалайнен Рено 57 +1 коло 13
11   Рубенс Барікелло Хонда 57 +1 коло 16
12   Такума Сато Супер Агурі-Хонда 57 +1 коло 10
13   Марк Веббер Ред Булл-Рено 57 +1 коло 7
14   Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 57 +1 коло 19
15   Дженсон Баттон[9] Хонда 57 +1 коло 14
16   Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 56 +2 кола 11
17   Адріан Сутіл[10] Спайкер-Феррарі 56 +2 кола 20
схід   Александр Вюрц Вільямс-Тойота 48 зіткнення 15
схід   Девід Култхард Ред Булл-Рено 48 зіткнення 18
схід   Роберт Кубіца Заубер-БМВ 36 коробка передач 5
схід   Скотт Спід Торо Россо-Феррарі 28 прокол 17
схід   Крістіан Альберс Спайкер-Феррарі 10 зіткнення 21[11]

Найшвидше коло: Кімі Ряйкконен — 1:25.235

Кола лідирування: Кімі Ряйкконен — 52 (1-18, 23-42, 45-58); Льюїс Хемілтон — 4 (19-22); Фернандо Алонсо — 2 (42-43).

Примітки і посилання ред.

  1. ↑ Гран При Австралии : Пятница : Свободные заезды. Первая часть свободных заездов (російською) . www.f1news.ru. Процитовано 16.03.2007.
  2. ↑ Гран При Австралии : Пятница : Свободные заезды. Вторая часть свободных заездов (російською) . www.f1news.ru. Процитовано 16.03.2007.
  3. ↑ Гран При Австралии : Суббота : Свободные заезды (російською) . www.f1news.ru. Процитовано 17.03.2007.
  4. ↑ Гран При Австралии : Квалификация (російською) . www.f1news.ru. Процитовано 06.12.2007.
  5. ↑ Массе сменили двигатель (російською) . www.f1news.ru. Процитовано 06.12.2007.
  6. ↑ OF1 №2 апрель 2007 (російською) . www.of1.ru. с. 15. Архів оригіналу за 07.06.2015. Процитовано 18.12.2007.
  7. ↑ Райкконен начинает и выигрывает (російською) . www.f1news.ru. Процитовано 18.12.2007.
  8. ↑ а б Масса був покараний за заміну двигуна перед перегонами. Його результат у кваліфікації був знижений на 10 місць. Тому він стартував з 22 місця.
  9. ↑ Дженсон Баттон покараний штрафом «проїзд через піт-лейн» за перевищення швидкості на піт-лейні.
  10. ↑ Адріан Сутіл покараний штрафом «проїзд через піт-лейн» за ігнорування синіх прапорів, потім штрафом «проїзд через піт-лейн» за перетин білої лінії на виїзді з піт-лейн.
  11. ↑ Крістіан Альберс стартував з піт-лейн через заміну шасі після кваліфікації

Джерела Інтернет ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Формула-1 — Гран-прі Австралії 2007
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Формула-1_—_Гран-прі_Австралії_2007&oldid=28707054