Українсько-ватиканські відносини
Українсько-ватиканські відносини — сукупність міжнародних двосторонніх відносин між Україною та Св.Престолом і Містом-Державою Ватиканом, а також співпраці обох країн у міжнародних організаціях. Відносини з Ватиканом для України дуже важливі, оскільки Католицизм - друга християнська конфесія України.
| Українсько-ватиканські відносини | |
|---|---|
| |
.svg){kind=small} Ватикан |
 Україна |
Відносини ред.
У середньовіччі ред.
У XVI—XVIII століттях ред.
У 1919—1921 ред.
Дипломатичні відносиними між Святим Престолом та Українською Народною Республікою були встановлені у 1919 році[1][2] — у 1919 році при Святому Престолі відкрилась надзвичайна дипломатична місія УНР, а у 1920 році Папою Римським в Україну був призначений Апостольський візитатор[2]. Незважаючи на це офіційного визнання з подальшим встановленням дмпломатичних відносин на рівні послів не відбулося так як Святий Престол очікував визнання УНР однією з «перших держав»[en]. Водночас Святий Престол офіційно підтимував право України на самовизначення та надавав підтримку УНР на Паризькій мирній конференції. Крім того, Папа Бенедикт XV передав 100 000 лір у фонд допомоги населенню України, а Конгрегація Східних Церков — 50 000 лір для греко-католицьких священиків Галичини[1][2]. Офіційні дипломатичні контакти були припинені у 1921 році: 1 листопада 1921 року від виконання дипломатичних обов'язків був звільнений отець Бонн, а у грудні — відкликаний Апостольський візитатор отець Дженоккі[2].
Голови надзвичайної дипломатичної місії УНР при Святому Престолі:
- граф Михайло Тишкевич. Призначений 15 лютого 1919 року. Вірчі грамоти були вручені Папі Римському Бенедикту XV 25 травня 1919 року[2];
- отець Франц Ксаверій Бонн. Призначений у серпні 1919 року[1][2].
Апостольські візитатори в Україні:
- отець Джованні Дженоккі. Призначений 13 лютого 1920 року[1][2].
Офіційні ноти:
- З боку УНР:
- Офіційний протест проти інтернування греко-католицького духовенства на Галичині від 29 травня 1919 року [2];
- Меморіал-протест проти антиукраїнської пропаганди польського духовенства від 3 червня 1919 року[2];
- Офіційний протест проти жорстокості польської військової влади щодо «українського кліру та русинської Церкви» від 11 червня 1919 року[2];
- Офіційний протест проти дій армії генерала Галлера на Галичині і безправних арештів греко-католицьких священиків від 18 липня 1919 року[2];
- Меморандум про заснування теологічного факультету та католицьких шкіл в Україні від 18 липня 1919 року[2];
- Меморандум про «українську справу і польські переслідування українців-католиків» від 20 березня 1920 року[2].
- З боку Святого Престолу:
- Лист державного секретаря Святого Престолу П'єтро Гаспаррі до голови Директорії УНР Симона Петлюри про отримання вірчих грамот від 16 червня 1919 року[2].
Карпатська Україна (1938-1939) ред.
Уряд Карпатської України звернувся до Святого Пристолу задля сприяння визнанню незалежності Карпатської України.
- Святий Престол призначив Крижівського єпископа (Югославія) Діонісія Няраді Апостольським візитатором Карпатської України. З 15 листопада 1938 р. по 24 березня 1939 р. єпископ Діонісій Няраді був апостольським візитатором з правами адміністратора Карпатської України. З 29 листопада 1938 року він перебував у м.Хуст. Тут він тісно співпрацював з о.Августином Волошином.
- 23-го березня 1939 року, після окупації Угорщиною Карпатської України та арешту угорською владою Апостольського візитатора Карпатської України єпископа Діонісія Няраді Святий Престол подав протест проти обмеження свободи церковного достойника.
Сучасні ред.
Дипломатичні відносини між Україною і Св. Престолом встановлено 8 лютого 1992 р. Перший Апостольський нунцій в Україні архієпископ Антоніо Франко вручив вірчі грамоти 19 серпня 1992 р. З 2000 р. у Римі діє Посольство України у Ватикані. Міждержавні відносини між Україною і Св. Престолом було започатковано візитом до Ватикану у квітні 1993 р. міністра закордонних справ України А.М.Зленка, в рамках якого відбулася його зустріч з Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Перший офіційний візит до Ватикану Президента України Л.Д.Кучми та його аудієнція у Папи Римського Івана Павла ІІ пройшли на початку травня 1995 р.
Найважливішою подією двосторонніх відносин став перший в історії державний візит Папи Римського до України 23—27 червня 2001 р. (проте, слід зазначити, що йому передували візити римських понтифіків до окремих теренів, які сьогодні входять до складу України). В ході візиту Папа Іван Павло ІІ відвідав Київ та Львів, провів зустрічі з керівництвом держави й відслужив літургії для мільйонів віруючих.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1. Предметно-тематична частина: А-Г / Відп. ред. М. М. Варварцев. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2009. — 184 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2019. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Ліліана Гентош. Дипломатичні контакти УНР з Апостольським Престолом в 1919—1921 роках у контексті східної політики Римської Курії. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 3 травня 2020.
Література ред.
- Кривонос Р. А. Ватикан (і Святий престол) у світовій політиці // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – С. 85–86.
|
Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |