Уйське (Челябінська область)

населений пункт у Росії

Уйське — село, адміністративний центр Уйського району Челябінської області Росії. Розташоване за 186 км на північний захід від Челябінська (по автодорозі — 149 км), на річці Уй (притока Тоболу), за 30 км від залізничної станції Кураміно.

село Міаське
рос. Уйское
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район Уйський район
Код ЗКАТУ: 75256888001
Код ЗКТМО: 75656488101
Основні дані
Населення 7352 (2010)
Поштові індекси 456470
Телефонний код +7 35165
Географічні координати: 54°22′30″ пн. ш. 60°00′00″ сх. д. / 54.375000000028° пн. ш. 60.000000000028° сх. д. / 54.375000000028; 60.000000000028Координати: 54°22′30″ пн. ш. 60°00′00″ сх. д. / 54.375000000028° пн. ш. 60.000000000028° сх. д. / 54.375000000028; 60.000000000028
Часовий пояс UTC+5
Мапа
Міаське (Росія)
Міаське
Міаське

Міаське (Челябінська область)
Міаське
Міаське

Мапа

Населення — 7352 осіб

Історія ред.

Село відоме з 1742 року в зв'язку з будівництвом осавулом Бахметьєвим військового поселення — фортеці Уйська. Названо по річці Уй.

Уйська фортеця була заснована за згодою башкирського тархана Таймаса Шаїмова, власника землі на якій планувалося будівництво[1][2][3]

В нагороду за це Шаїмов отримав шаблю, а башкири були звільнені від податкового обкладення.[3]

Фортеця була побудована для забезпечення безпеки східних кордону Росії від набігів киргизів, а також щоб мати краще спостереження за діями башкир[3]

Населення ред.

Чисельність населення
1959[4]1970[5]1979[6]1989[7]2002[8]20072010[9]
3988480461887146772477247352
1000
2000
3000
4000
5000
6000
7000
8000
1970
2010

Економіка ред.

У Уйському — сироробний завод (в даний момент не функціонує), центральна садиба, інші підприємства. Основний дохід місцевого населення — це зайнятість в бюджетній сфері.

Пам'ятки ред.

У селі працює краєзнавчий музей, клуб. У центрі села знаходиться обеліск в пам'ять полеглих у другій світовій війні.

Відомі люди ред.

  • У селі Уйське 2 січня 1947 народився Тихонов Олександр Іванович (спортсмен) — радянський біатлоніст, чотириразовий олімпійський чемпіон, одіннадцятикратний чемпіон світу, заслужений майстер спорту СРСР.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. portal.ru/taimas.htm Таймас Шаїма в енциклопедії Башкортостан. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 10 липня 2022.
  2. Вітевскій Н. В., І. І. Неплюєв і Оренбурзький край в колишньому його складі до 1758 року. — Казань, 1889. — С.134. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 4 листопада 2015.
  3. а б в В. А. Весновскій. Кишеньковий довідник «Весь Челябінськ і його околиці» — Челябінськ: Тип. Л. Б. Бреслін. 1909. −138 с. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 4 листопада 2015.
  4. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность сельского населения РСФСР — жителей сельских населённых пунктов — районных центров по полу (рос.)
  5. Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населенных пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
  6. Всесоюзная перепись населения 1979 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013. (рос.)
  7. Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013. (рос.)
  8. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  9. Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)