Вікіпедія

Традиційний хеві-метал

жанр музики

Традиційний хеві-метал[1][2][3], також гевіметал[4], або класичний метал[5] (англ. Traditional heavy metal) — основоположний жанр важкого металу до часу, відколи він поділився на різноманітні жанри та стилі. Поступово, пройшовши етап становлення (так званий Hard and Heavy), сформувався з гардроку в кінці 1960-х — початку 1970-х років переважно у Великій Британії.[6]

Характеристика музики ред.

Музикознавці загалом сходяться на думці щодо подібності між хард-роком і важким металом, з тією особливістю, що важкий метал більше віддаляється від оригінальних блюзових коренів тяжкого року[7]. Згідно з цим поглядом, традиційний хеві-метал можна охарактеризувати середніми та швидкими акордами, ударними басами, подовженими сольними партіями гітари, чистим вокалом, що переходить у високі ноти, урочистими хоральними вставками. Одним з новаторських прийомів було використання двох соло-гітар, запроваджене групами Thin Lizzy, Scorpions[8] та Judas Priest.[9].

Тематика текстів ред.

Популярність тематики традиційного важкого металу була започаткована групою Judas Priest[джерело?].

Традиційні «хеві-металічні» групи — як Black Sabbath і багато послідовників, натхненних їхнім стилем, за свідченням дослідників Девіда Гетча та Стівена Мілворда, «у своїх текстах поринули в тяжкі та депресивні матерії настільки глибоко, як іще ніхто і ніколи в історії поп-музики». Вони наводять приклад другого сабатівського альобому Paranoid (1970), до якого увійшли пісні, «у яких оспівувались особистісні травми ('Paranoid' та 'Fairies Wear Boots') та описувались жахливі побічні наслідки зловживання медпрепаратами, а також ширші суспільні проблеми[10].» Також у піснях групи Black Sabbath «Електричний похорон», групи Iron Maiden «За дві хвилини до півночі» та Оззі Осборна «Вбивця гігантів» оспівувалась популярна тема ядерного апокаліпсису.

Стиль і мода ред.

 
Black Sabbath в 1970 році
 
Загримовані виконавці групи Kiss на концерті у 2004

Класичним є шкіряно-джинсове вбрання. Для окремих груп визначальною частиною хеві-металічного образу був шокуючий вигляд і зовнішній стиль. Окрім характерного звучання та текстів пісень імідж і впізнаваність групи підкріплювались дизайном обкладинок музичних альбомів, логотипами, оформленням сцени, одягом, дизайном інструментів і відеокліпами[11].

На думку окремих оглядачів довге волосся вважалося найбільш характерною рисою належності до «металічної» моди[12]. Ця патлата частина запозичила його з субкультури hippie, у 1980-х — 1990-х роках довге волосся «металістів» символізувало собою «ненависть, страх і розчарування покоління, яке, так виглядало, ніколи не чулось прийнятим у суспільстві». Довге волосся давало сповідникам металу «силу, якої вони потребували, щоб повстати проти всього і ні проти чого конкретного»[13]

Класичною уніформою фанів хеві-металу були вигорілі, протерті або порвані blue jeans, чорна майка, важкі черевики, джинсова або чорна шкіряна куртка. Чорна майка звичайно оздоблена логотипом або зображенням кумирів[14]. У 1980-х на стилістику і моду традиційного хеві-металу мали вплив різні чинники — від панку та готики і до горорів, популярних у той періоод[15]. Багато хто з виконавців хеві-металу у 70-х і 80-х використоовували інструменти диких форм і кольорів для підкреслення свого сценічного образу[16][17].

Примітки ред.

  1. ↑ Словники України, версія 3.2: словозміна, синонімія, фразеологія / В. А. Широков, та ін. — К.: Довіра, Український мовно-інформаційний фонд, 2001—2017. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 23 липня 2017.
  2. ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — С. 1559
  3. ↑ Словник-довідник музичних термінів за книгами Ю. Є. Юцевича
  4. ↑ Витяг із протоколу No 6 засідання погоджувальної комісії з проблемних питань українського слововживання, словотворення та написання слів від 23.03.11 р.//Українська мова, 2011, No 2. — С. 141.
  5. ↑ Ian Christe, The Sound of the Beast: The Complete Headbanging History of Heavy Metal, Flammarion,2007, p. 91, ISBN 978-2-08-068797-5
  6. ↑ * Weinstein, Deena (1991). Heavy Metal: A Cultural Sociology. Lexington. ISBN 0-669-21837-5. Revised edition: (2000). Heavy Metal: The Music and its Culture. Da Capo. ISBN 0-306-80970-2, p. 14
  7. ↑ Cope, Andrew C. (2011). Black Sabbath and the rise of heavy metal music. Ashgate. ISBN 0-7546-6881-9.
  8. ↑ GUITAR Magazine (January 1994) interview reprint. Архів оригіналу за 9 жовтня 2011. Процитовано 25 липня 2017.
  9. ↑ The Rolling Stone Encyclopedia of Rock & Roll excerpt
  10. ↑ Hatch, David and Millward, Stephen (1989). From Blues to Rock: An Analytical History of Pop Music. Manchester University Press. p. 167. ISBN 0-7190-2349-1.
  11. ↑ Weinstein, Deena. Heavy Metal: The Music and its Culture. — Da Capo, 2000. ISBN 0-306-80970-2. — P. 27
  12. ↑ Weinstein (2000), p. 129
  13. ↑ Rahman, Nader. «Hair Today Gone Tomorrow» [Архівовано 6 грудня 2007 у Wayback Machine.]. Star Weekend Magazine, July 28, 2006. Retrieved on November 20, 2007.
  14. ↑ Weinstein (2000), p. 127
  15. ↑ Pospiszyl, Tomáš. «Heavy Metal». Umelec, January 2001. Retrieved on November 20, 2007. [Архівовано 3 червня 2008 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Thompson (2007), p. 135
  17. ↑ Blush, Steven (11 листопада 2007). American Hair Metal - Excerpts: Selected Images and Quotes. Feral House. Архів оригіналу за 11 листопада 2007. Процитовано 25 листопада 2007.
  Це незавершена стаття про музичний жанр.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Традиційний_хеві-метал&oldid=40883586