Теплик
Те́плик — селище в Україні, у Гайсинському районі, адміністративний центр Теплицької громади Вінницької області, 5600 мешканців (1966), 6737 мешканців (2001); колись заштатне містечко Гайсинського повіту Подільської губернії. До 2020 року також центр Теплицького району. Харчова промисловість, виробництво цегли, залізобетонних конструкцій. Шлях до облцентру в основному проходить трасою М12, який збігається із єврошосе E50.
| селище Теплик | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Вінницька область | ||||
| Район | Гайсинський район | ||||
| Громада | Теплицька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA05040230010056657 | ||||
| Облікова картка | Теплик | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | Перша письмова згадка XV ст. | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 3.44 км² | ||||
| Населення | ▼ 6239 (01.01.2020)[1] | ||||
| Густота | 1847.09 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 23800 | ||||
| Телефонний код | +380 4353 | ||||
| Географічні координати | 48°39′34″ пн. ш. 29°45′14″ сх. д. / 48.65944° пн. ш. 29.75389° сх. д.Координати: 48°39′34″ пн. ш. 29°45′14″ сх. д. / 48.65944° пн. ш. 29.75389° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 193 м | ||||
| Водойма | річка Теплик
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Кублич | ||||
| До станції: | 7 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 147 км | ||||
| - автошляхами: | 133 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 23800, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Теплик, вул. Незалежності, буд. 25 | ||||
| Карта | |||||
  Теплик | |||||
 Теплик | |||||
| |||||
|
| |||||
Походження назви ред.
Вважають, що цим самим оцінювалась мужність та стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників. Свідченням існування другої назви є карта України, складена всередині XVII ст. французьким інженером Бопланом. На ній польською мовою написано на місці Теплика — Smilgorod. Але надалі все ж прижилась назва Теплик.[2]
Населення Теплика (Смілгород) займалося землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, чоботарством і ковальською справою. Перебуваючи під постійною загрозою ворожих нападів, жителі завжди були готові дати відсіч нападникам. Вони самі виготовляли зброю і власними силами боронили свої житла. За героїзм і стійкість жителів у боротьбі з ворогом поселення дістало другу назву — Смілгород.
Географія ред.
Селищем протікає річка Теплик, права притока Удичу.
Поблизу селища знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення Турчинський ліс.
У селищі знаходяться ботанічні пам'ятки природи місцевого значення Покровський парк та Смілгородський парк.
Історія ред.
Перша письмова згадка (де, яка?) про Теплик належить до XV століття. Історичні джерела свідчать, що поселення виникло, як укріплений прикордонний пункт Литовського князівства. Підземні ходи й печери, що були вириті в ті часи, збереглися й досі. У них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд. Факт існування Теплика наприкінці XV століття підтверджується тим, що в цей час був наданий привілей великого князя та польського короля Олександра заможній родині Кишок. У XV—XVI ст. Теплик був невеличким містечком, яке зазнало частих руйнувань під час ворожих нападів.
У 1582 році власники Теплика Іван та Андрій Кішки розділили володіння і незабаром воно стає власністю князя Острозького. Протягом 1609—1645 років Теплик переходив з рук у руки. У 1645 році Теплик переходить до Жабокрицьких, згодом до Самуеля Калиновського.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1657 років Теплик входив до складу Уманського полку.[3] [джерело?].
За Андрусівським перемир'ям Теплик залишився під владою Польщі. У 70-х роках XVIII століття Тепликом і навколишніми селами почали володіти магнатиПотоцькі.[4] Після смерті Фелікса Потоцького Теплик отримала Софія, його третя дружина — гречанка, якій перейшло у спадок 32 000 кріпаків чоловічої статі. Після смерті Софії в 1822 році поміщиком у Теплику був її син Станіслав, батько володарки Теплика з 1862 року Олександри (пом. 1892), ім'ям названо нинішнє село Саша).
Населення Теплика займалося головним чином землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, шевською справою, ковальством. Були і торговці. Історики, дослідники, численні джерела так пояснюють походження назви міста Теплик. Найбільш поширена і найдавніша думка, що Теплик дістав свою назву від природних умов краю. Про це стверджують ряд письмових джерел польського, російського, релігійно-церковного походження. В них поширена версія про те, що назва Теплик зумовлена назвою невеличкої річки або струмочка Теплик, Тепличка.
Були часи, коли Теплик мав іншу назву — Смілгород. Вважають, що цим самим оцінювалася мужність і стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників. Давнє поселення м. Теплика було невеликим за площею, воно займало тільки кут, своєрідний трикутник, утворений злиттям річок Свинарки й Теплички. Зливаються вони в долині за 300 метрів від пагорбу, на якому міститься центр Теплика, в річку, що є притокою р. Удич.
Наприкінці XVII ст. поселення стало розростатися вверх і вниз по течії річок і досягло до шести верст. На півдні воно злилося з с. Бджільна, а на півночі досягло межі, де розташована новозбудована в 1775—1813 р.р. кам'яна церква — тепер приміщення музичної школи.
Розташований на перехресті торговельних шляхів, Теплик у XVII—XIX ст. стає значним торгово-ремісничим пунктом. 300-літній ювілей Теплик зустрів уже в складі Російської імперії. Але вередлива фортуна піднесла йому не дуже приємний сюрприз — він стає заштатним містечком Гайсинського повіту Подільської губернії У 20-30 pp. XIX ст.. на Поділлі знову розгорнувся рух селян проти кріпацтва. Поблизу Теплика діяли повстанські загони Устима Кармелюка. У XX століття, свій 500-літній період розвитку Теплик вступив, щоб обновитися, зрости матеріально і духовно.
14 березня 1919 р. через Теплик проходив Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців. Тут козаки знайшли тіла 20 своїх товаришів із 2-го пішого полку ім. Гетьмана Мазепи, що загинули у бою з окупаційними військами більшовиків 18 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана несподівано напав на Теплик, де козаки перебили батальйон ворожої піхоти, що відпочивала і саме милася у лазні[5].
3 1923 року Теплик — районний центр.
Невмирущою славою покрили себе тепличани в боротьбі з німецькими загарбниками. Вже з перших днів Німецько-радянської війни в райцентрі для боротьби зі шпигунами та диверсантами було створено винищувальний батальйон у складі 200 чоловік. Понад 600 тепличан пішли на фронт. Широко відомі в районі імена П. Т. Плотнянського і М. О. Воронцова, Героїв Радянського Союзу. Петро Плотнянський родом із села Стражгорода, Микола Воронцов випускник Теплицького зотехнікуму. Уславили себе тепличани і підпільною та партизанською боротьбою. Саме тут народився перший на Вінниччині партизанський загін. Організатором підпільної боротьби став колишній агроном райземвідділу А. К. Микитенко. На всіх фронтах Німецько-радянської війни мужньо боролися з ворогом майже дев'ять тисяч жителів району. Понад 5 тисяч з них віддали життя в ім'я Перемоги. Більше 7 тисяч колишніх фронтовиків удостоєні воєнних нагород.
Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[6].
У роки повоєнних п'ятирічок одночасно з відновленням старих, зруйнованих підприємств будуються нові, зокрема ті, що переробляють сільськогосподарську продукцію. В селищі побудовано нові приміщення комбінату побутового обслуговування, районної ради, відділу внутрішніх справ, редакції газети «Вісті Тепличчини» і районної друкарні, районної лікарні, райсанепідемстанції, насіннєвої інспекції, державної податкової інспекції, дитячого садка, ЗОШ № 1, Будинку культури і бібліотеки та інших. За останні 20 років побудовано торговельний центр, кулінарну фабрику, ковбасний цех і цех безалкогольних напоїв.
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Теплицької селищної громади[7].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Теплицького району, село увійшло до складу Гайсинського району[8].
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними [9]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 6651 | 98.72% |
| російська | 71 | 1.05% |
| вірменська | 4 | 0.06% |
| румунська | 4 | 0.06% |
| єврейська | 3 | 0.05% |
| білоруська | 2 | 0.03% |
| інші/не вказали | 2 | 0.03% |
| Усього | 6737 | 100% |
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Бельтюкова Клавдія Гнатівна — український біолог;
- Каплун Леонід Ізраїльович — український шахіст, тренер;
- Коптюх Володимир Васильович — український науковець у галузі медицини.
- Дейв Таррас (1895—1989) — американський клезмерський кларнетист та керівник оркестру, учасник відродження клезмерської музики.
Пов'язані:
- Герасименко Олена Василівна — поетеса, член Національної спілки письменників України;
- Приймасюк Тетяна Євменівна — поетеса, член Національної спілки письменників України.
- Клариса Ліспектор — бразильська письменниця українсько-єврейського походження.
Галерея ред.
-
Костел -
Будівля костелу -
-
-
-
Костел св. Станіслава
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Історія міст і сіл Української РСР Вінницька область. Київ: Інститут історії Академії наук УРСР. 1972. с. 534.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Київ: Інститут історії Академії наук УРСР. 1972. с. 534.
- ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
- ↑ Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
- ↑ Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література ред.
- П. О. Драченко, Б. Г. Кожедуб. Те́плик // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.533-542
- Велвл Черновецький. Теплик — моє містечко. — Вінниця, Нілан-ЛТД, 2020—180 с. (Випуск 48)
- Те́плик // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — С. 199. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с.
Посилання ред.
- Погода у Теплику [Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Теплик — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Облікова картка[недоступне посилання з травня 2019]
- who-is-who ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОН
- САЙТ смт ТЕПЛИК — інформація про селище, новини, інформація, контакти. [Архівовано 10 квітня 2019 у Wayback Machine.]