Список країн пісенного конкурсу Євробачення
З моменту заснування Пісенного конкурсу Євробачення в 1956 році 52 країни хоча б один раз взяли в ньому участь. З них 27 хоча б один раз вигравали конкурс. Цей пісенний конкурс проводить Європейська мовна спілка щорічно. У Євробаченні мають право брати участь всі активні члени спілки.[1] Щороку країни, які бажають взяти участь у конкурсі, делегують виконавця із піснею на конкурс, щоб представляти свою країну. Національні мовники (телекомпанії) щороку організовують вибір виконавця, який представлятиме країну, голосування для обрання переможця конкурсу, а також і сам конкурс, якщо він проходить у країні мовника.
1950-ті | 1960-ті | 1970-ті | 1980-ті | 1990-ті | 2000-ні | 2010-ті | 2020-ті |
Право країн виступати на Євробаченні не обмежене географічно європейським континентом, попри префікс «Євро» в назві конкурсу. Декілька неєвропейських країн беруть участь в конкурсі зараз або брали участь в минулому. Так у конкурсі беруть участь Ізраїль та Австралія (з 1973 та 2015 років відповідно), а також Кіпр, Азербайджан, Вірменія та Грузія (з 1981, 2008, 2006 та 2007 років відповідно), приналежність яких до європейського континенту є спірною. В конкурсі беруть участь Росія та Туреччина (з 1994 та 1975 років відповідно), які є трансконтинентальними країнами. Також в конкурсі 1980 року одноразово брало участь Марокко. Деякі інші неєвропейські країни збиралися взяти участь в конкурсі, але з певних причин, їм це не вдалося.
Кількість країн, які беруть участь в Євробаченні, має тенденцію до зростання. На першому Євробаченні в 1956 році було лише 7 країн, а у 2017 році вже 42 країни. Рекордними роками з 43 учасниками є 2008, 2011 та 2018. Через ріст кількості учасників на початку 1990-х років, почали запроваджувати попередні відбори та обмеження. У 1993 році було проведено попередній відбір під назвою «Kvalifikacija za Millstreet» для того, щоб визначити три східноєвропейські країни з семи, які візьмуть участь у Євробаченні 1993. Після 1993 року було запроваджено правило, що шість країн з найгіршим результатом не можуть брати участь наступного року, але при цьому не можна дискваліфікувати країну два роки поспіль. У 1996 році було запроваджено правило, що всі країни, які хочуть взяти участь у Євробаченні, мають надіслати до журі записи пісень своїх виконавців і журі має обрати з них 22 найкращих, які й візьмуть участь в Євробаченні. Країнам, які приймали конкурс, давалося беззаперечне право брати участь у ньому. З 1997 до 2001 року використовувалось правило, за яким не брали участь в конкурсі країни з найнижчим середнім балом за останні п'ять років. У 2001—2003 роках знов використовувалось правило 1993—1996 років.
У 2004 році конкурс був розділений на півфінал та фінал, щоб всі країни, які бажають, могли взяти участь в конкурсі. З 2004 по 2007 рік десять країн, які виступили найкраще в попередньому році, а також так звана «Велика четвірка» (чотири країни, які роблять найбільші фінансові внески в Європейську мовну спілку — Франція, Німеччина, Іспанія та Велика Британія) потрапляли до фіналу одразу, ще 10 мали вийти з півфіналу. Таким чином у фіналі брали участь 24 країни.[2] Починаючи з 2008 року проводиться два півфінали, тільки «Велика четвірка» (з 2011 року, з поверненням Італії — «Велика п'ятірка» та країна-господар одразу потрапляли до фіналу, всі інші мали вийти з півфіналів — з кожного по 10. Таким чином, кількість учасників півфіналу може становити 26 або 25 (якщо попереднього року конкурс виграв хтось з «Великої четвірки/п'ятірки». Виняток був зроблений на ювілейному 60-му конкурсі у 2015 році, коли до фіналу автоматично потрапила Австралія (тоді фіналістів було 27).
Німеччина, Франція та Велика Британія взяли участь майже у всіх пісенних конкурсах Євробачення. Марокко ж навпаки взяло учать лише один раз.
Учасники ред.
Нижче наведена таблиця зі всіма країнами, які взяли участь у конкурсі хоча б один раз. Сірим кольором позначені країни, які не беруть участь в конкурсі, рожевим країни, які більше не існують. Інформація в таблиці станом на 2024 рік.
Марокко взяло учать в конкурсі лише один раз. Люксембург, який є одним з перших семи учасників конкурсу, не брав участі протягом 30 років, з 1994 по 2024. Італія була відсутньою з 1997 до 2010 року включно. Словаччина брала участь в конкурсі в 1994, 1996 та 1998, і з того часу не бере участь у конкурсі, за виключенням нетривалого повернення на період 2009—2012 років. Монако брало участь в конкурсі в 1959—1979, і також не бере участі з тих пір, окрім тимчасового повернення в 2004—2006 роках. Югославія та Сербія та Чорногорія припинили своє існування в 1991 та 2006 роках відповідно. З 2007 року Сербія та Чорногорія беруть участь у конкурсі як окремі країни[3].
| Країна | Рік дебюту |
Рік останнього виступу |
Кількість виступів |
Виступи у фіналі | % проходу у фінал | Кількість перемог |
Національний мовник |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
.svg){kind=small} Бельгія |
1956 | 2024 | 64 | 54 | 80,00 | 1 | VRT (нід.) RTBF (фр.)[П 1] |
 Франція |
1956 | 2024 | 65 | 65 | — | 5 | RTF (1956—1964) ORTF (1965—1974) TF1 (1975—1981) France Télévisions (з 1983) |
 Німеччина |
1956 | 2024 | 66 | 66 | — | 2 | ARD:
|
 Італія |
1956 | 2024 | 48 | 48 | — | 3 | RAI |
 Люксембург |
1956 | 2024 | 37 | 37 | — | 5 | CLT |
 Нідерланди |
1956 | 2024 | 63 | 53 | 85,25 | 5 | NTS (1956—1969) NOS (1970—2009) TROS (2010—2013) AVROTROS (з 2014) |
.svg){kind=small} Швейцарія |
1956 | 2024 | 63 | 52 | 81,97 | 2 | SRG SSR |
 Австрія |
1957 | 2024 | 55 | 48 | 88,68 | 2 | ORF |
 Данія |
1957 | 2024 | 51 | 44 | 89,80 | 3 | DR |
.svg){kind=small} Велика Британія |
1957 | 2024 | 65 | 65 | — | 5 | BBC |
 Швеція |
1958 | 2024 | 62 | 61 | 98,33 | 7 | Sveriges Radiotjänst (1958—1979) SVT (з 1980) |
 Монако |
1959 | 2006 | 24 | 21 | 87,50 | 1 | TMC |
 Норвегія |
1960 | 2024 | 61 | 58 | 94,92 | 3 | NRK |
 Фінляндія |
1961 | 2024 | 56 | 48 | 85,19 | 1 | Yle |
 Іспанія |
1961 | 2024 | 62 | 62 | — | 2 | TVE |
.svg){kind=small} Югославія[П 2] |
1961 | 1992 | 27 | 27 | — | 1 | JRT |
 Португалія |
1964 | 2024 | 54 | 45 | 82,69 | 1 | RTP |
 Ірландія |
1965 | 2024 | 56 | 45 | 83,33 | 7 | RTÉ |
 Мальта |
1971 | 2024 | 35 | 26 | 78,79 | 0 | PBS |
 Ізраїль |
1971 | 2024 | 45 | 38 | 86,05 | 4 | IBA |
 Греція |
1973 | 2024 | 43 | 40 | 95,12 | 1 | NERIT (2014—2015) ERT (1974—2013, з 2016) |
 Туреччина |
1975 | 2012 | 34 | 33 | 97,06 | 1 | TRT |
 Марокко |
1980 | 1980 | 1 | 1 | — | 0 | SNRT |
 Кіпр |
1981 | 2024 | 39 | 32 | 83,78 | 0 | CyBC |
 Ісландія |
1986 | 2024 | 35 | 27 | 78,79 | 0 | RÚV |
 Боснія і Герцеговина |
1993 | 2016 | 19 | 18 | 94,74 | 0 | BHRT |
 Хорватія |
1993 | 2024 | 28 | 19 | 69,23 | 0 | HRT |
 Словенія |
1993 | 2024 | 28 | 16 | 57,69 | 0 | RTV SLO |
 Естонія |
1994 | 2024 | 26 | 16 | 61,54 | 1 | ERR |
 Угорщина |
1994 | 2019 | 17 | 14 | 82,35 | 0 | MTVA |
 Литва |
1994 | 2024 | 23 | 16 | 66,67 | 0 | LRT |
 Польща |
1994 | 2024 | 25 | 16 | 60,87 | 0 | TVP |
 Румунія |
1994 | 2023 | 23 | 19 | 85,71 | 0 | TVR |
 Росія |
1994 | 2021 | 23 | 22 | 95,65 | 1 | Росія-1 (1994, 1996, з 2008) Перший канал (з 1995)[П 3] |
 Словаччина |
1994 | 2012 | 7 | 3 | 42,86 | 0 | STV |
 Північна Македонія |
1998 | 2022 | 21 | 9 | 45,00 | 0 | MRT |
 Латвія |
2000 | 2024 | 23 | 10 | 47,62 | 1 | LTV |
 Україна |
2003 | 2024 | 18 | 18 | 100 | 3 | НСТУ (UA:Перший) |
 Албанія |
2004 | 2024 | 19 | 11 | 58,82 | 0 | RTSH |
 Андорра |
2004 | 2009 | 6 | 0 | 0 | 0 | RTVA |
 Білорусь |
2004 | 2019 | 16 | 6 | 37,50 | 0 | Белтелерадіокомпанія |
| Сербія та Чорногорія |
2004 | 2005 | 2 | 2 | — | 0 | UJRT |
 Болгарія |
2005 | 2022 | 14 | 5 | 38,46 | 0 | БНТ |
 Молдова |
2005 | 2024 | 18 | 13 | 68,75 | 0 | TRM |
 Вірменія |
2006 | 2024 | 15 | 12 | 76,92 | 0 | AMPTV, ShantTV |
 Чехія |
2007 | 2024 | 11 | 5 | 33,33 | 0 | ČT |
 Грузія |
2007 | 2024 | 15 | 7 | 53,85 | 0 | GPB |
 Чорногорія |
2007 | 2022 | 12 | 2 | 18,18 | 0 | RTCG |
 Сербія |
2007 | 2024 | 15 | 12 | 76,92 | 1 | РТС |
 Азербайджан |
2008 | 2024 | 15 | 13 | 92,31 | 1 | İTV |
 Сан-Марино |
2008 | 2024 | 13 | 3 | 27,27 | 0 | SMRTV |
.svg){kind=small} Австралія |
2015 | 2024 | 8 | 7 | 83,33 | 0 | SBS |
Члени Європейської мовної спілки, які ніколи не брали участь в Євробаченні ред.
Ці країни є повноцінними членами Європейської мовної спілки. Вони мають право брати участь в Євробаченні, але з певних причин цього не роблять:
.svg){kind=small}
Країни, яким не вдалося дебютувати ред.
У минулому відбувалися безуспішні спроби деяких країн взяти участь в Євробаченні. Щоб взяти участь в Євробаченні, мовник має бути членом Європейської мовної спілки та має подати заявку на участь у конкурсі до певної кінцевої дати. Кожний мовник-учасник платить внесок, який іде на організацію конкурсу. Якщо країна вирішить відмовитися від участі в конкурсі вже після кінцевої дати, вона все одно має заплатити внесок, крім того, на таку країну можуть накласти додаткові санкції, наприклад штраф або дискваліфікацію[4].
КНР (Китай на пісенному конкурсі Євробачення) — Китайське телебачення транслювало Пісенний конкурс Євробачення 2015, після якого китайський місцевий телеканал із провінції Хунань висловив свою зацікавленість в участі у Євробаченні 2016. Європейська мовна спілка відповіла на це, що «вони є відкритими й завжди шукають нових елементів для кожного пісенного конкурсу Євробачення». Але пізніше Європейська мовна спілка заперечила, що Китай може взяти участь в Євробаченні 2016 як гість або повноцінний учасник.
Гібралтар — Починаючи з 2006 року гібралтарський національний мовник Gibraltar Broadcasting Corporation (GBC) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці й брати участь в Євробаченні самостійно. Але Gibraltar Broadcasting Corporation не може отримати це членство, оскільки Гібралтар є частиною Британських заморських територій.
Фарерські острови — Починаючи з 2010 року національний мовник Фарерських островів Kringvarp Føroya (KVF) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці й брати участь у Євробаченні самостійно. Але Kringvarp Føroya не може отримати це членство, оскільки Фарерські острови є частиною Королівства Данія.
Гренландія — Починаючи з 2011 року гренландський національний мовник Kalaallit Nunaata Radioa (KNR) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці й брати участь в Євробаченні самостійно. Але Kalaallit Nunaata Radioa не може отримати це членство, оскільки Гренландія є частиною Королівства Данія.
Казахстан (Казахстан на пісенному конкурсі Євробачення) — 18 грудня 2015 було оголошено що казахська медіакомпанія Khabar Agency отримала асоційоване членство в Європейській мовній спілці, але цього недостатньо для участі в Євробаченні[5]. Тільки для Австралії, яка є асоційованим членом вже понад 30 років, було зроблене виключення. Казахстан сподівається отримати повноцінне членство в Європейській мовній спілці й взяти участь в Євробаченні[6].
Косово — Косово ще ніколи не брало участь в Євробаченні, але косовський національний мовник RTK вже багато років має право транслювати Пісенний конкурс Євробачення, Дитяче Євробачення та Євробачення Юних Танцюристів. Також Косово взяло участь в Євробаченні Юних Танцюристів 2011. RTK висловило бажання вступити до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні 2009 одразу після оголошення Косовом незалежності у 2008 році, але за правилами Європейської мовної спілки RTK може стати її членом тільки після отримання членства в Міжнародному телекомунікаційному союзі[7]. Трохи пізніше Косово отримало асоційоване членство в Європейській мовній спілці.
Ліван (Ліван на пісенному конкурсі Євробачення) — ліванський національний мовник Tele Liban збирався зробити дебют на Євробаченні 2005, але йому довелося відмовитись від своїх планів через законодавчу заборону транслювати ізраїльський контент (Ізраїль брав участь в Євробаченні 2005).
Ліхтенштейн — в 1976 році Ліхтенштейн висловив бажання взяти участь у Євробаченні, але оскільки в країні не було власного мовника, країні було відмовлено. В ті часи жителі Ліхтенштейна дивилися Євробачення на швейцарському, австрійському чи німецькому телебаченні. 15 серпня 2008 року був заснований перший ліхтенштейнський телеканал 1FLTV[8]. В липні 2009 року телеканал оголосив про свої наміри вступити до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні 2010, але вже в листопаді того ж року телеканал оголосив, що йому доведеться відкласти вступ до ЄМС та участь в Євробаченні з фінансових причин. З того часу телеканал безрезультатно намагається знайти кошти на участь в Євробаченні. У 2012 році телеканал попросив уряд Ліхтенштейна профінансувати участь у Євробаченні, але йому було відмовлено.
Катар — катарське радіо є асоційованим членом Європейської мовної спілки, але для участі в Євробаченні треба бути повноцінним членом. 12 травня 2009 катарське радіо офіційно заявило, що зацікавлене в отриманні повноцінного членства в ЄМС і в участі в Євробаченні. У 2009 році катарське радіо направило свою делегацію на Євробачення 2009 та запустило передачу «12 балів від Катару» присвячену Євробаченню, яка отримала позитивні відгуки.
Шотландія — Шотландська національна партія багато разів закликала надати Шотландії право брати участь у Євробаченні, але кожного разу їм відмовляли. 11 лютого 2008 Європейська мовна спілка заявила, що Шотландія може стати їх членом, але попри це все одно не зможе взяти участь в Євробаченні, оскільки BBC володіє ексклюзивним правом представляти всю Велику Британію. 25 листопада 2013 уряд Шотландії опублікував «дорожню мапу з незалежності», яка б вступила в дію у випадку позитивного результату на референдумі з незалежності. Цей документ містив плани приєднатись до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні. Але оскільки 18 вересня 2014 шотландці вирішили залишитись частиною Великої Британії, ці плани так і не були втілені в життя.
Уельс — в 1969 році BBC Cymru Wales (уельський підрозділ BBC) запустив телешоу «Cân i Gymru» для відбору учасників для Євробачення, але було вирішено, що прав BBC продовжить делегувати виконавців, які представлятимуть всю країну. Попри це «Cân i Gymru» існує і досі, а його переможці щорічно беруть участь в Панкельтських фестивалях.
Туніс — країна мала взяти участь в Євробаченні 1977, але вона несподівано відмовилась і причини для цього ніколи не були офіційно оголошені, хоча існували чутки, що національний мовник ERTT передумав брати участь в одному конкурсі з Ізраїлем.
СРСР (СРСР на пісенному конкурсі Євробачення) — у 2009 році колишній робітник Міністерства освіти РРФСР Едуард Фомін розповів, що в 1987 році міністр освіти СРСР Георгій Веселов запропонував взяти участь в Євробаченні. Його пропозиція була продиктована політичними мотивами, оскільки перемога СРСР на Євробаченні могла б добре вплинути на відносини із західними країнами. Він навіть запропонував Валерія Леонтьєва як виконавця, але його ідея не була підтримана ані Комуністичною партію, ані особисто Горбачовим[9].
Примітки ред.
- ↑ Union (EBU), European Broadcasting (27 квітня 2018). Admission. www.ebu.ch (англ.). Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Eurovision finalists are chosen (брит.). 12 травня 2004. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ From pariah state to kitsch victory: how a Balkan ballad showed Europe a new Serbia — The Guardian(англ.)
- ↑ Serbia-Montenegro has withdrawn from the Eurovision Song Contest following a row over the country's national entry — BBC News(англ.)
- ↑ We can confirm that @KhabarTV was confirmed as an EBU Associate at our recent General Assembly — ЄМС в Twitter(англ.)
- ↑ No Kazakhstan at Eurovision — The Eurovision Times(англ.)
- ↑ Article 3.3 (Active membership criteria) (PDF). European Broadcasting Union.(англ.)
- ↑ Liechtenstein: 1 FL TV will not debut in Kyiv; sets its eyes on a future ESC participation — ESCToday(англ.)
- ↑ Невероятно! Леонтьев должен был представлять СССР на Евровидение-87! [Архівовано 28 травня 2012 у Wayback Machine.] — nnm.ru(рос.)
Виноски ред.
Посилання ред.
- The story — Офіційний сайт Євробачення
- History by country — Офіційний сайт Євробачення
- History by year — Офіційний сайт Євробачення
- Facts & Trivia — Офіційний сайт Євробачення